
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •І. Фізіологічна регуляція, її роль у взаємозв’язку органів і систем організму, вплив довкілля.
- •Ііі. Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення.
- •Іv. Роль рецепторів, види.
- •Механізм кодування інформації у рецепторах. Адаптація рецепторів.
- •2.1. Рецептори однієї рефлексогенної зони мають різну збудливість
- •2.2. Залежність амплітуди рп та частоти пд аферентів від сили
- •V. Теорія функціональних систем п.К. Анохіна.
- •Функціональна схема системи адаптивного управління (по Дж. Милсуму,1972)
- •5.1. Будова центральної нервової системи
- •5.1.1. Спинний мозок
- •5.1.2. Головний мозок
- •5.2. Будова периферійної нервової системи
- •5.2.1. Черепні (головномозкові) нерви
- •5.2.2. Спинномозкові нерви
- •5.3. Фізіологія центральної нервової системи
- •5.3.1. Функції нейроглії
- •5.3.2. Морфофункціональна характеристика нейронів
- •5.3.3. Синапси центральної нервової системи
- •5.3.3.1. Гальмівні синапси
- •5.3.3.2. Втома нейрона і синапса
- •5.3.3.3. Електричні синапси
- •5.4.1. Фізіологічна характеристика нервових центрів
- •5.4.2. Властивості нервових центрів
- •5.4.3. Взаємодія рефлексів (координація рефлекторних функцій цнс)
- •5.5. Хімічні речовини та нервова система
- •8.1. Функціональне значення автономної нервової системи
- •8.2. Вплив фармакологічних засобів на функції автономної нервової системи
- •8.3. Структурні особливості автономної нервової системи
- •8.4. Рефлекси автономної нервової системи
- •8.5. Значення гіпоталамуса в регулювання автономних функцій
- •8.6. Участь ретикулярної формації, мозочка і підкіркових ядер у регулюванні автономних функцій
- •8.7. Вплив автономної нервової системи на функції різних органів
- •11.1. Основні етапи еволюції нервової системи
- •11.2. Рефлекторна діяльність нервової системи
- •11.3. Загальна фізіологія центральної нервової системи
- •11.3.1.1. Збудження
- •11.3.1.2. Гальмування
- •11.3.1.3. Координація рефлекторної діяльності
- •11.4. Будова і функції центральної нервової системи
- •11.4.5. Середній мозок
- •11.4.7. Автономна нервова система
- •11.4.8.1. Таламус
- •11.4.8.2. Гіпоталамус
- •11.4.9.1. Лімбічна система
- •11.4.9.2. Основні ядра і структури
- •1 1.4.9.3. Кора півкуль великого мозку
- •9.2. Щитоподібна залоза
- •9.3. Прищитоподібні залози
- •9.4. Внутрішньосекреторна частина підшлункової залози
- •9.5. Надниркові залози
- •9.6. Статеві залози
- •9.7. Загруднинна
- •9.8. Шишкоподібна залоза (епіфіз)
- •9.9. Тканинні гормони
- •9.1. Поняття про гормони
- •9.2. Залози внутрішньої секреції
- •9.2.2. Надниркові залози
- •9.2.3. Щитоподібна залоза
- •9.2.4. Прищитоподібні залози
- •9.2.5. Підшлункова залоза
- •9.2.6. Тимус (загруднинна залоза)
- •9.2.8. Гонади (статеві залози)
9.9. Тканинні гормони
Крім залоз внутрішньої секреції біологічно активні речовини продукуються спеціалізованими клітинами різних органів. Зокрема, це стосується підішжішощелеішої слинної залози, яка виділяє інсуліноподібний білок і калікреїн, що забезпечує судинорозширювальний ефект. Нирки виділяють ренін і еритропоетин. Клітини кишок синтезують цілу низку гормонів, які впливають на секрецію, моторику і всмоктування речовин: секретин, холецистокінін (панк-реозимін), гастроінтестинальний, вазоін-тестинальний пептиди (ГІП, ВІП), бомбе-зин, мотилін, вілікінін, соматостатин тощо. Шлунок продукує гастрин і гістамін.
Нещодавно відкрито групу нейрорегу-ляторних пептидів — енкефалінів, ендор-фінів, нейротензину та ін., які становлять ще одну гормональну систему гіпотала-мо-гіиофізарного комплексу. Ці речовини мають гіпофізотроппу активність і споріднені з рилізииг-гормоиами. Частину з них внесено до АРІЮ-системи (Атіпе Ргесаг-зогз иріаке апй ОесагЬохуІаііпд-зузіет) — системи захоплення попередників амінів та їх декарбоксилувапня. Клітини цієї системи мають високий вміст амінів. їм також властива здатність виробляти крім пептидів біогенні аміни (серотонін, до-фамін, гістамін).
ГУМОРАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ
Механізми регуляції усіх життєвих функцій організму прийнято ділити на нервові та гуморальні. Перші використовують для передачі і переробки інформації структури нервової системи (нейрони, нервові волокна) та імпульси електричних потенціалів, другі - внутрішнє середовище організму й молекули хімічних речовин. Обидва механізми забезпечують єдину нейрогуморальну регуляцію функцій органів та їх систем.
Гуморальна регуляція - різновид біологічної регуляції, являє собою засіб передачі інформації до ефекторів через рідке внутрішнє середовище організму (кров, лімфу і тканинну рідину) за допомогою молекул хімічних речовин, які виділяються клітинами або спеціалізованими тканинами й органами.
Гуморальну регуляцію підрозділяють на місцеву, малоспеціалізовану саморегуляцію і високоспеціалізовану систему гормональної регуляції, яка забезпечує генералізовані ефекти за допомогою гормонів. Місцева гуморальна регуляція (тканинна саморегуляція) практично не керується нервовою системою, тоді як гормональна регуляція складає частину єдиної нейрогуморальної системи.
Поділ механізмів регуляції життєдіяльності на нервові й гуморальні умовний, насправді нервові та гуморальні механізми регуляції нероздільні, тому необхідно говорити про єдину нейрогуморальну систему регуляції автономних функцій.
Гормональна регуляція забезпечується ендокринною системою, до складу якої входять:
1) ендокринні органи або залози, основною і єдиною функцією яких є синтез та внутрішня секреція гормонів (гіпофіз, надниркові залози, щитоподібна залоза, прищитоподібні залози, епіфіз);
2) ендокринна тканина в органі, тобто скупчення інкреторних клітин в органі, інші клітинні елементи якого володіють неендокринними функціями (підшлункова залоза, статеві залози - сім'яники, яєчники);
3) клітини органів, які володіють крім основної одночасно й ендокрин- ною функцією (плацента, тимус, нирки, серце, слизова оболонка травного тракту).
Місцева регуляція забезпечується такими основними засобами, підґрунтям яких є передача хімічних сигналів у межах однієї тканини або органа за допомогою креаторних зв'язків клітин, простих метаболітів і більш складних продуктів обміну речовин - біологічно активних речовин, а також електролітів та медіаторів.