9.9. Тканинні гормони

Крім залоз внутрішньої секреції біологіч­но активні речовини продукуються спеціа­лізованими клітинами різних органів. Зок­рема, це стосується підішжішощелеішої слин­ної залози, яка виділяє інсуліноподібний білок і калікреїн, що забезпечує судино­розширювальний ефект. Нирки виділяють ренін і еритропоетин. Клітини кишок син­тезують цілу низку гормонів, які вплива­ють на секрецію, моторику і всмоктування речовин: секретин, холецистокінін (панк-реозимін), гастроінтестинальний, вазоін-тестинальний пептиди (ГІП, ВІП), бомбе-зин, мотилін, вілікінін, соматостатин тощо. Шлунок продукує гастрин і гістамін.

Нещодавно відкрито групу нейрорегу-ляторних пептидів — енкефалінів, ендор-фінів, нейротензину та ін., які становлять ще одну гормональну систему гіпотала-мо-гіиофізарного комплексу. Ці речовини мають гіпофізотроппу активність і спорід­нені з рилізииг-гормоиами. Частину з них внесено до АРІЮ-системи (Атіпе Ргесаг-зогз иріаке апй ОесагЬохуІаііпд-зузіет) — системи захоплення попередників амінів та їх декарбоксилувапня. Клітини цієї системи мають високий вміст амінів. їм також властива здатність виробляти крім пептидів біогенні аміни (серотонін, до-фамін, гістамін).

ГУМОРАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ

Механізми регуляції усіх життєвих функцій організму прийнято діли­ти на нервові та гуморальні. Перші використовують для передачі і пере­робки інформації структури нервової системи (нейрони, нервові волокна) та імпульси електричних потенціалів, другі - внутрішнє середовище ор­ганізму й молекули хімічних речовин. Обидва механізми забезпечують єдину нейрогуморальну регуляцію функцій органів та їх систем.

Гуморальна регуляція - різновид біологічної регуляції, являє собою засіб передачі інформації до ефекторів через рідке внутрішнє середовище організму (кров, лімфу і тканинну рідину) за допомогою молекул хімічних речовин, які виділяються клітинами або спеціалізованими тканинами й органами.

Гуморальну регуляцію підрозділяють на місцеву, малоспеціалізовану саморегуляцію і високоспеціалізовану систему гормональної регуляції, яка забезпечує генералізовані ефекти за допомогою гормонів. Місцева гумо­ральна регуляція (тканинна саморегуляція) практично не керується нер­вовою системою, тоді як гормональна регуляція складає частину єдиної нейрогуморальної системи.

Поділ механізмів регуляції життєдіяльності на нервові й гуморальні умовний, насправді нервові та гуморальні механізми регуляції не­роздільні, тому необхідно говорити про єдину нейрогуморальну систему регуляції автономних функцій.

Гормональна регуляція забезпечується ендокринною системою, до скла­ду якої входять:

1) ендокринні органи або залози, основною і єдиною функцією яких є синтез та внутрішня секреція гормонів (гіпофіз, надниркові залози, щитоподібна залоза, прищитоподібні залози, епіфіз);

2) ендокринна тканина в органі, тобто скупчення інкреторних клітин в органі, інші клітинні елементи якого володіють неендокринними функціями (підшлункова залоза, статеві залози - сім'яники, яєчники);

3) клітини органів, які володіють крім основної одночасно й ендокрин- ною функцією (плацента, тимус, нирки, серце, слизова оболонка травного тракту).

Місцева регуляція забезпечується такими основними засобами, підґрунтям яких є передача хімічних сигналів у межах однієї тканини або органа за допомогою креаторних зв'язків клітин, простих метаболітів і більш складних продуктів обміну речовин - біологічно активних речовин, а також електролітів та медіаторів.