
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •І. Фізіологічна регуляція, її роль у взаємозв’язку органів і систем організму, вплив довкілля.
- •Ііі. Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення.
- •Іv. Роль рецепторів, види.
- •Механізм кодування інформації у рецепторах. Адаптація рецепторів.
- •2.1. Рецептори однієї рефлексогенної зони мають різну збудливість
- •2.2. Залежність амплітуди рп та частоти пд аферентів від сили
- •V. Теорія функціональних систем п.К. Анохіна.
- •Функціональна схема системи адаптивного управління (по Дж. Милсуму,1972)
- •5.1. Будова центральної нервової системи
- •5.1.1. Спинний мозок
- •5.1.2. Головний мозок
- •5.2. Будова периферійної нервової системи
- •5.2.1. Черепні (головномозкові) нерви
- •5.2.2. Спинномозкові нерви
- •5.3. Фізіологія центральної нервової системи
- •5.3.1. Функції нейроглії
- •5.3.2. Морфофункціональна характеристика нейронів
- •5.3.3. Синапси центральної нервової системи
- •5.3.3.1. Гальмівні синапси
- •5.3.3.2. Втома нейрона і синапса
- •5.3.3.3. Електричні синапси
- •5.4.1. Фізіологічна характеристика нервових центрів
- •5.4.2. Властивості нервових центрів
- •5.4.3. Взаємодія рефлексів (координація рефлекторних функцій цнс)
- •5.5. Хімічні речовини та нервова система
- •8.1. Функціональне значення автономної нервової системи
- •8.2. Вплив фармакологічних засобів на функції автономної нервової системи
- •8.3. Структурні особливості автономної нервової системи
- •8.4. Рефлекси автономної нервової системи
- •8.5. Значення гіпоталамуса в регулювання автономних функцій
- •8.6. Участь ретикулярної формації, мозочка і підкіркових ядер у регулюванні автономних функцій
- •8.7. Вплив автономної нервової системи на функції різних органів
- •11.1. Основні етапи еволюції нервової системи
- •11.2. Рефлекторна діяльність нервової системи
- •11.3. Загальна фізіологія центральної нервової системи
- •11.3.1.1. Збудження
- •11.3.1.2. Гальмування
- •11.3.1.3. Координація рефлекторної діяльності
- •11.4. Будова і функції центральної нервової системи
- •11.4.5. Середній мозок
- •11.4.7. Автономна нервова система
- •11.4.8.1. Таламус
- •11.4.8.2. Гіпоталамус
- •11.4.9.1. Лімбічна система
- •11.4.9.2. Основні ядра і структури
- •1 1.4.9.3. Кора півкуль великого мозку
- •9.2. Щитоподібна залоза
- •9.3. Прищитоподібні залози
- •9.4. Внутрішньосекреторна частина підшлункової залози
- •9.5. Надниркові залози
- •9.6. Статеві залози
- •9.7. Загруднинна
- •9.8. Шишкоподібна залоза (епіфіз)
- •9.9. Тканинні гормони
- •9.1. Поняття про гормони
- •9.2. Залози внутрішньої секреції
- •9.2.2. Надниркові залози
- •9.2.3. Щитоподібна залоза
- •9.2.4. Прищитоподібні залози
- •9.2.5. Підшлункова залоза
- •9.2.6. Тимус (загруднинна залоза)
- •9.2.8. Гонади (статеві залози)
9.6. Статеві залози
Статеві залози є мішаними, оскільки разом із продукцією статевих клітин — спер-матозооиів і яйцеклітин — виділяють у кров статеві гормони — андрогени й естрогени. Обидві групи статевих гормонів утворюються як у чоловічих, так і в жіночих статевих залозах. Однак у чоловіків превалюють андрогени, а в жінок — естрогени. За хімічною природою статеві гормони є стероїдами. Ці гормони необхідні для статевого дозрівання, забезпечення розвитку вторинних статевих ознак (мал. 106) і виконання статевих функцій.
Внутрішньосекреторну функцію сім'яників виконують іитерстиційні клітини
(клітини Лейдіга). Це великі клітини, розміщені між сім'яними каиальцями біля кровоносних капілярів. Вони продукують андрогени — тестостерон, апдростероп та інші, найактивнішим серед яких є тестостерон.
Тестостерон здійснює статеву диференціацію організму в ембріональний період. Під його впливом відбувається маскулінізація зовнішніх і внутрішніх статевих органів. Із настанням статевої зрілості андрогени стимулюють сперматогенез і розвиток вторинних статевих ознак, сприяють збільшенню гортані, потовщенню голосових зв'язок, що змінює тембр голосу. Андрогени
Статеві
занози
стимулюють синтез білка, що забезпечує розвиток мускулатури, виливають па функцію нервової системи і визначають статеву поведінку самців.
Нестача статевих гормонів викликає зміни, які залежать від того, виникли вони задовго до статевого дозрівання чи після. У першому випадку статеве дозрівання припиняється і статеві органи не досягають зрілого стану, не розвиваються вторинні статеві ознаки. У другому випадку в статевій системі відбуваються лише часткові зміни.
У регуляції функції чоловічих статевих залоз провідну роль відіграють гонадотропіни аденогіпофіза. їх уведення прискорює і посилює розвиток чоловічого статевого апарату і вторинних статевих ознак. Видалення гіпофіза у статевозрілих тварин призводить до атрофії сім'яних капальців та іитерстиційної тканини.
Внутрішньосекреторна функція яєчників. Яєчник продукує естрогени (ес-традіол, естрон) і прогестини (прогестерон та ін.). Естрадіол виробляється у фолікулах яєчника, прогестерон є гормоном жовтого тіла. Продукція естрогенів пов'язана з фолікулярним епітелієм (зернистим шаром) третинних (пухирчастих) фолікулів (граафових пухирців) (мал. 107). Кількість жіночих статевих гормонів залежить від фаз статевого циклу. Так, естрогени створюють умови для запліднення яйцеклітини, а прогестерон забезпечує імплантацію і розвиток зародка після запліднення. У прямій залежності від функції яєчника перебуває матка. Після введення естрогенів відбувається гіпертрофія матки, ЇЇ набрякання, ріст маткових труб і посилення скоротливості їхніх м'язів, що сприяє переміщенню яйцеклітини до матки. Основним місцем утворення прогестерону є клітини жовтого тіла. Жовте тіло виникає в кожному статевому циклі після овуляції на місці зруйнованого фолікула. Другим джерелом прогестерону є плацента. Цей гормон називають також гормоном вагітності, оскільки він не тільки забезпечує нормальний розвиток заплідненої яйцеклітини, а й гальмує дозрівання чергового фолікула та овуляцію.
З настанням статевої зрілості у жінок овуляція повторюється періодично через кожні 28 днів — менструальний цикл. Вій має чотири періоди: 1) иередовуляцій-пий; 2) овуляційиий; 3) иісляовуляційний; 4) період міжовуляційпого спокою. У тварин статевий цикл називають естральним. Він пов'язаний з тічкою і властивий всім ссавцям, крім мавп і людини.
У передовуляційному періоді відбувається підготовка до імплантації яйцеклітини — до вагітності. Матка збільшується, епдометрій стає пухким, його залози розростаються, скоротливість маткових труб посилюється. Вміст гонадотронінів в аде-ногіиофізі збільшується як у першому, так і в другому періоді, а після овуляції знижується. Під впливом гонадотронінів посилюється вироблення яєчником естрогенів, які й зумовлюють зазначені зміни в статевому апараті, дозрівання фолікула й овуляцію.
Настання овуляції забезпечує вихід яйцеклітини і переміщення її в матковій трубі. Після запліднення яйцеклітина потрапляє в матку і закріплюється в її слизовій оболонці. На місці фолікула розвивається жовте тіло, клітини якого продукують прогестерон. Під впливом прогестерону продукція гонадотронінів аденогіпофі-зом зменшується, що, у свою чергу, зменшує утворення яєчниками естрогенів.