Іv. Роль рецепторів, види.

Першою ланкою усякої рефлекторної дуги є рецепторний відділ у вигляді різних рецепторів.

Рецептори являють собою спеціалізовані утворення, що мають властивість сприймати подразнення.

Подразниками є матеріальні фактори певної енергії та певного виду, що діють на організм і здатні передати йому цю енергію.

Рецептори забезпечують:

а) сприйняття інформації про дію подразника;

б) первинний аналіз цієї інформації (сила, якість, час дії, новизна

подразника).

в) кодування інформації.

Існує чимало класифікацій рецепторів.

Основні з них грунтуються на ознаках:

а) характеру (модальності) відчуття (психофізіологічна характеристика) - зорові, слухові, сма­кові тощо;

б) структури будови й функції - первинно- (болі, так­тильні) і вторинночутливі (зорові, смакові);

в) локалізації - екстеро-(тактильні) та інтерорецептори (пропріо-, вісцеро-, ангіорецептори);

г) природи адекватного подразника - механо-, хемо-, термо-, фото- і ноцицептори;

д) механізму виникнення збудження - механо- і хеморецептори;

є) взаємодії з подразником - контактні і дистанційні;

є) порогу збудження - високо- і низькопорогові;

ж) часу адаптації -швидко (тактильні) і повільно (больові, вестибулярні) адаптовані;

з) кількості сприйняття подразників - моно- і полімодальні.

і) За наявністю чи відсутністю допоміжних структур (вільні нервові закінчення – допоміжних структур не мають; рецептори, що мають допоміжні структури (більшість));

Найпростіший рецептор являє собою сенсорне нервове закінчення, покрите капсулою, і складається з го­ловного (генеруючого) й допоміжного (капсула) апарата.

У структурі більшості рецепторів виділяють такі елементи:

- власне сприймаюча структура – нервове закінчення (первинні рецептори) чи спеціалізована сенсорна клітина (вторинні), що забезпечує сприйняття інформації про дію подразника;

- генеруюча структура – найближчий до нервового закінчення перехват Ранв’є, що генерує серію ПД (аферентний сигнал) про дію подразника;

- допоміжний апарат – сукупність структур, що забезпечують

найоптимальніші умови для сприйняття рецептором інформації про дію

адекватного подразника. Допоміжний апарат може бути влаштований дуже просто (сполучнотканинна капсула) чи дуже складно (усі структури ока окрім паличок та колбочок).

Мірою збудливості рецепторів є величина порогу деполяризації генерувальної структури (першого перехвату Ранв'є). Причому ви­соку збудливість вони мають лише до адекватних подразників. Але рецептори однієї і тієї самої рефлексогенної зони відрізняються ве­личиною збудливості.

Усякий рецептор реагує тільки на певний адек­ватний подразник. Тому надходження в ЦНС нервових сигналів із цих рецепторів вже є для неї інформацією про якісний характер под­разника. Це кодування називається способом "позначеної лінії".

Механізм роботи такого первинночутливого рецептора полягає в тому, що механічне його подразнення викликає деформацію кап­сули й самого нервового закінчення. Наслідком деформації буде відкриття в мембрані нервового закінчення натрієвих каналів, через які іони натрію⁺ за хімічним та електричним градієнтами входять усередину й викликають місцеву деполяризацію.

Цій деполяризації притаманні всі властивості локальної відповіді. Називається ця де­поляризація рецепторним потенціалом ( РП). Між деполяризованою бшянкою сенсорного нервового закінчення і першим перехватом Ранв'є виникає різниця потенціалів, яка генерує місцеві струми. При достатній величині ці струми викликають деполяризацію мембрани в першому перехваті Ранв'є з виникненням потенціалу дії ( ПД)

Чим сильніше механічне подразнення при подразненні рецеп­торів, тим більше відкриється натрієвих каналів, тим більша місцева деполяризація (амплітуда рецепторного потенціалу) і різниця по­тенціалів між ділянкою мембрани рецептора і першим перехватом Ранв'є.

Частота потенціалів дії, генерованих рецептором, перебуває в прямій залежності від амплітуди рецепторного потенціалу. В результаті виникатиме не один потенціал дії, а кілька (серія або пачка). Чим сильніше механічне подразнення, тим більше потенціалів дії в пачці - механізм кодування сили подразника.