
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •І. Фізіологічна регуляція, її роль у взаємозв’язку органів і систем організму, вплив довкілля.
- •Ііі. Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення.
- •Іv. Роль рецепторів, види.
- •Механізм кодування інформації у рецепторах. Адаптація рецепторів.
- •2.1. Рецептори однієї рефлексогенної зони мають різну збудливість
- •2.2. Залежність амплітуди рп та частоти пд аферентів від сили
- •V. Теорія функціональних систем п.К. Анохіна.
- •Функціональна схема системи адаптивного управління (по Дж. Милсуму,1972)
- •5.1. Будова центральної нервової системи
- •5.1.1. Спинний мозок
- •5.1.2. Головний мозок
- •5.2. Будова периферійної нервової системи
- •5.2.1. Черепні (головномозкові) нерви
- •5.2.2. Спинномозкові нерви
- •5.3. Фізіологія центральної нервової системи
- •5.3.1. Функції нейроглії
- •5.3.2. Морфофункціональна характеристика нейронів
- •5.3.3. Синапси центральної нервової системи
- •5.3.3.1. Гальмівні синапси
- •5.3.3.2. Втома нейрона і синапса
- •5.3.3.3. Електричні синапси
- •5.4.1. Фізіологічна характеристика нервових центрів
- •5.4.2. Властивості нервових центрів
- •5.4.3. Взаємодія рефлексів (координація рефлекторних функцій цнс)
- •5.5. Хімічні речовини та нервова система
- •8.1. Функціональне значення автономної нервової системи
- •8.2. Вплив фармакологічних засобів на функції автономної нервової системи
- •8.3. Структурні особливості автономної нервової системи
- •8.4. Рефлекси автономної нервової системи
- •8.5. Значення гіпоталамуса в регулювання автономних функцій
- •8.6. Участь ретикулярної формації, мозочка і підкіркових ядер у регулюванні автономних функцій
- •8.7. Вплив автономної нервової системи на функції різних органів
- •11.1. Основні етапи еволюції нервової системи
- •11.2. Рефлекторна діяльність нервової системи
- •11.3. Загальна фізіологія центральної нервової системи
- •11.3.1.1. Збудження
- •11.3.1.2. Гальмування
- •11.3.1.3. Координація рефлекторної діяльності
- •11.4. Будова і функції центральної нервової системи
- •11.4.5. Середній мозок
- •11.4.7. Автономна нервова система
- •11.4.8.1. Таламус
- •11.4.8.2. Гіпоталамус
- •11.4.9.1. Лімбічна система
- •11.4.9.2. Основні ядра і структури
- •1 1.4.9.3. Кора півкуль великого мозку
- •9.2. Щитоподібна залоза
- •9.3. Прищитоподібні залози
- •9.4. Внутрішньосекреторна частина підшлункової залози
- •9.5. Надниркові залози
- •9.6. Статеві залози
- •9.7. Загруднинна
- •9.8. Шишкоподібна залоза (епіфіз)
- •9.9. Тканинні гормони
- •9.1. Поняття про гормони
- •9.2. Залози внутрішньої секреції
- •9.2.2. Надниркові залози
- •9.2.3. Щитоподібна залоза
- •9.2.4. Прищитоподібні залози
- •9.2.5. Підшлункова залоза
- •9.2.6. Тимус (загруднинна залоза)
- •9.2.8. Гонади (статеві залози)
5.3. Фізіологія центральної нервової системи
Морфологічно нервова система складається із двох типів клітин: нейронів і нейроглії. Функція нервової системи, яка полягає в обробці інформації, виконується в основному нейронами, що складають меншу частину (лише близько 10%) клітинного пула ЦНС, 90% усіх клітин - нейроглія.
5.3.1. Функції нейроглії
Нейроглія являє собою різнорідні клітини, що заповнюють простір між нейронами і кровоносними капілярами. Вони різняться як за формою, так і за функцією.
Є кілька типів гліальних клітин: астроцити, олігодендроцити, мікро-гліальні, а також епендимні клітини. Кожна з них має своє функціональне навантаження у забезпеченні функцій основних структур ЦНС - ней
ронів. Загальним завданням цих клітин є створення опори для нейронів, їхній захист і "допомога" у виконанні специфічних функцій.
Астроцити, що складають близько 60% клітин нейроглії, беруть участь у створенні для нейронів сприятливих умов функціонування.
1)у створенні гематоепцефалічного бар'єру, який ізолює нейрони від вільного проникнення різних сполук із крові, що для функціонування мозку створює гомеостатичні умови;
2) у резорбції низки медіаторів ЦНС (наприклад, глютамату, ГАМК), у їхньому обміні, а також забезпечують зворотне повернення готових медіаторів до нейрона, який активно функціонує;
3) беруть участь у тимчасовому поглинанні деяких іонів з міжклітинної рідини у період активного функціонування сусідніх нейронів. Цим забезпечується їх висока "працездатність", тому що активні нейрони не встигають нагнітити калій усередину клітини, що могло б приз- вести до підвищення його концентрації на зовнішній стороні мемб- рани і спричинити зниження функціональної активності нейронів. Крім іонів астроцити поглинають продукти розпаду медіаторів, що виділяються у синапсах ЦНС, а потім передають їх знову до ней- ронів, які синтезують із цих продуктів нові молекули медіатора;
4) полегшують нейронам виконання їх функцій, тобто беруть участь у регуляції життєдіяльності організму (на мембрані астроцитів вияв- лені рецептори для більшості нейромедіаторів, проте у даний час значення цих рецепторів ще не зовсім вивчене);
5) в астроцитах синтезується низка сполук, що належать до регуляторів росту. Ці речовини беруть участь у процесах росту та розвитку ней- ронів, що особливо виражено під час становлення ЦНС у внутрішньо- утробний і ранній постнатальний періоди розвитку;
6) астроцити задіяні у захисних механізмах мозку. Олігодеидроцити. Складають приблизно 25-30% усіх гліальних клітин.
Утворюють мієлінову оболонку нейронів. На периферії цю функцію виконують шваниівські клітини. Вони також можуть поглинати мікроорганізми, тобто разом із астроцитами брати участь у захисних механізмах мозку.
Епендимпі клітини. Вистилають шлуночки головного мозку, задіяні у процесах секреції спинномозкової рідини та утворенні гематоенце-фалічного бар'єру.
Мікроглія. Складає приблизно 10% від усіх гліальних клітин. Мікроглія є частиною ретикулоендотеліальної системи організму і задіяна у процесах фагоцитозу.