1. Бронхосекреторні або секретомоторні засоби, які сприяють видаленню рідкого харкотиння:

а) засоби рефлекторної дії – трава термопсису, коріння алтеї, трава фіалки триколірної, ефірні олії деяких рослин (плоди анісу, трави чебрецю, материнки звичайної, коріння дев’ясилу), препарат комплексної дії пертусин та інші. Відхаркувальна дія цих засобів пов’язана з подразненням слизової оболонки шлунка, звідки імпульси через чутливі шляхи потрапляють до ядер блукаючого нерва. Звідси збудження передається через еферентні волокна до залоз і гладких м’язів стінки бронхів, внаслідок чого посилюється секреція залоз, миготіння бронхіального епітелію і перистальтика бронхіол. В результаті харкотиння розріджується і прискорюється його виділення. Рідкий секрет обволікаючи слизову оболонку, захищає її від подразнення, що сприяє згасанню запального процесу і кашлю.

Показання: бронхіт, бронхотрахеїт.

Побічна дія: у великих дозах - блювання.

б) Засоби резорбтивної дії - калію йодид, натрію гідрогенкарбонат – після приймання всередину виділяються бронхіальними залозами, стимулюють секрецію, розріджують харкотиння, активізують рухливу функцію епітелію бронхіол.

Показання : хронічний бронхіт

Побічна дія: при тривалому застосуванні препаратів йоду можливі явища йодизму (нежить, слиновиділення, вугроподібний висип на шкірі).

2. Відхаркувальні засоби прямої дії (муколітики), що сприяють розрідженню харкотиння:

а) препарати протеолітичних ферментів – трипсин, хімотрипсин, а також нуклеаз – рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза. Ці препарати розривають пептидні зв’язки білкових молекул. Через те вони мають неоднакову ефективність при різному складі харкотиння;

б) синтетичні муколітики – ацетилцистеїн, карбоцистеїн – завдяки сульфгідрильним групам розривають дисульфідні зв’язки мукополісахарідів харкотиння, що викликає деполяризацію мукопротеїдів і зменшення в’язкості слизу.

в) Стимулятори синтезу сурфактанту – бромгексин, амброксол - лазолван - нормалізують порушене співвідношення серозного та слизового компонентів бронхіального секрету. Препарати активізують секрецію слизових залоз і миготливого епітелію бронхів, сприяють видаленню слизового секрету, стимулюють синтез і секрецію сурфактанту. Призначають їх у випадках густого, в’язкого, гнійного харкотиння.

г) Замінники сурфактанту – альвеофакт, екзосурф – призначають немовлятам при синдромі дисемінованого внутрішньосудинного згортання.

Бронхіальна астма проявляється нападами бронхоспазму та хрипами різного ступеня вираженості. Напади захворювання виникають унаслідок гострого порушення прохідності дрібних бронхів, що супроводжуються запаленням, застоєм слизу, утрудненням дихання.

При бронхіальній астмі застосовують такі групи препаратів:

1. Бронхорозширюючі засоби:

1.1.Нейротропні препарати (стимулятори адренергічних рецепторів та антихолінергічні засоби).

Бронхолітичний ефект адреноміметичних засобів зумовлюється стимуляцією β₂ – адренорецепторів гладеньких м’язів бронхів. Препаратами вибору є β₂ – адреноміметики – сальбутамол, фенотерол, тербуталін, а також препарати подовженої дії – сальметерол, формотерол. Разом з тим, α і β – адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид) та β_1,2 – адреноміметики (ізадрин, орципреналіну сульфат) також використовують при бронхіальній астмі, але обмежено.

Механізм бронхорозширювальної дії антихолінергічних засобів пов’язаний з блокадою М-холінорецепторів гладеньких м’язів, внаслідок чого усувається стимулюючий вплив на них ацетилхоліну; гальмується також секреція бронхіальних залоз. Основним препаратом є іпратропію бромід (атровент). Комбінація цього препарату з фенотеролом – беродуал, з сальбутамолом – комбівент.

Переваги комбінованої терапії:

1. Підсилення дії кожного з препаратів.

2. Дія на центральні (холінолітик) й периферичні (адреноміметик) відділи трахеобронхіального дерева.

3. Різна тривалість дії.

4. Менша доза препаратів.

5. Зниження частоти побічних ефектів.

Атропіну сульфат чинить слабкий бронхорозширювальний ефект. Діє переважно тоді, коли бронхоспазм пов’язаний з підвищеною чутливістю гладеньких м’язів до холінергічної імпульсації (після перенесеного грипу, при хронічному бронхіті). Може спричинити утруднення виділення харкотиння через пригнічення бронхіальної секреції. Цей ефект менше виражений при застосуванні платифіліну гідротартрату, метацину, вони, також, менше впливають на акомодацію ока і внутрішньоочний тиск.

1.2 Міотропні засоби - метилксантини – еуфілін, теофілін, але тривалість дії цих препаратів не запобігає нічним нападам бронхіальної астми. Для цього призначають форми теофіліну подовженої дії - 2 рази на добу препарати 1-го покоління (теопек), 1 раз на добу – 2-го покоління (тео – 24, еуфілонг)

2. Глюкокортикоїди (системні та інгаляційні). Для інгаляцій використовують бекотид, азмакорт, будесоніт, інгакорт та інші, які погано транспортуються крізь слизові оболонки.

3. Засоби, що попереджують вивільнення медіаторів алергії – нестероїдні протизапальні засоби, антигістамінні препарати.

4. Відхаркувальні та муколітичні засоби.

Набряк легенів – тяжкий і небезпечний для життя стан, що розвивається внаслідок гострої лівошлуночкової недостатності. Причинами набряку легенів можуть бути ураження легенів хімічними речовинами, інфекційні захворювання, набряк мозку, хвороби нирок, печінки.

При набряку легенів застосовують наступні групи препаратів:

- піногасники: інгаляційно спирт етиловий або антифомсілан. Вони знижують поверхневий натяг піни і перетворюють її в рідину;

- дегідратуючи засоби: осмотичні діуретики (маніт, сечовина для ін’єкцій) та діуретики швидкої дії (фуросемід) зменшують кількість рідини в організмі, прискорюють перехід плазми з альвеол у судинне русло;

- серцеві глікозиди швидкої дії (строфантин, корглікон) вводять для посилення роботи серця, при серцевій недостатності;

- гангліоблокатори (бензогексоній, гігроній, пентамін) для зниження артеріального тиску.

- судинорозширювальні засоби міотропної дії (натрію нітропрусид, нітрогліцерин, еуфілін) вводять для зниження тиску в малому колі кровообігу;

- кисень вводять постійно інгаляційно для поліпшення оксигенації тканин.

- при зниженні артеріального тиску – внутрішньовенно преднізолон.