4. План та організаційна структура лекції.

№	Основні етапи лекції та її зміст	Мета в рівнях абстракції	Тип лекції. Методи і засоби активізації студентів, забезпечення	Розподіл часу
1	2	3	4	5
1	Підготовчий етап. Організація заняття. Постановка навчальної мети		Лекція із застосуванням наочності	5хвилин
2	Забезпечення позитивної мотивації
3	Контроль початкового рівня
4	Основний етап. Переказ лекційного матеріалу. План. Психотропні засоби. Аналептики. Засоби,що впливають на функцію органів дихання.	II	Запитання, проблемні ситуації, тести, опорний конспект	90%
5	Заключний етап. Загальні висновки.			3-5хв.
6	Відповіді на можливі запитання.
7	Домашнє завдання		Орієнтовна карта самостійної роботи з літературою

Зміст лекційного матеріалу :

І. Нейролептичні засоби або нейролептики (нейро + leptikos - здатний узяти, сприйняти)

За хімічною будовою нейролептики діляться на:

1.Похідні фенотіазину - аміназин, трифтазин,тизерцин, модитен;

2.Похідні бутирофенону – галоперидол, дроперидол;

3.Препарати з іншою будовою – хлорпротиксен, азалептин.

Фармакологічні властивості.

Препарати дають своєрідний заспокійливий ефект, знижують психомоторне збудження, рухову активність, агресивність. Настають байдужість до оточення, емоційна тупість, зменшується умовно-рефлекторна діяльність. За рахунок вираженої заспокійливої дії нейролептики потенціюють (посилюють) та пролонгують (продовжують) дію засобів, які пригнічують ЦНС.

Нейролептики дають антипсихотичний ефект (знімають маячіння, галюцинації).

Вони пригнічують вегетативну нервову систему. Багато які з них відзначаються α-адреноблокуючим впливом (аміназин, дроперидол); за рахунок нього розширюються судини і знижується артеріальний тиск. Деяким препаратам притаманна м-холіноблокуюча дія. Наприклад, аміназин знижує секрецію слинних, бронхіальних та травних залоз, спричинює тахікардію.

Нейролептики мають антигістамінну активність, справляють протиблювотний та протигикавковий вплив; усувають дію дофаміну на тригерну зону блювотного центру довгастого мозку, тому застосовуються при блюванні та нудоті центрального походження (дроперидол, галоперидол, аміназин).

Препарати цієї групи справляють гіпотермічний вплив (знижують не лише підвищену, але й нормальну температуру тіла), деякі (аміназин) справляють помірний протизапальний вплив, зменшують проникність судин.

Застосування нейролептиків

1.Дія лікування різних форм шизофренії та психозу.

2.У анестезіологічній практиці їх застосовують для проведення нейролептаналгезії (поєднують дроперидол з фентанілом). Нейролептаналгезію використовують також для боротьби з болем і шоком при інфаркті міокарда і у хворих з тяжкими приступами стенокардії, при тяжких опіках і набряку легень. Практичне значення має здатність нейролептиків потепціювати дію засобів для наркозу, снодійних та анальгетиків.

3.При абстинентному синдромі у хворих на алкоголізм.

4.Як противоблювотні та протигикавкові засоби (аміназин, галоперидол). Аміназин дає ефект при невтримній гикавці.

5.Для проведення штучної гіпотермії при операціях на серці і мозку.

6.Для купірування гіпертонічного кризу (дроперидол).

7.Деякі препарати застосовують при невралгії трійчастого нерва (френолон).

8.В акушерстві для знеболювання пологів, а також при еклампсії, токсикозах вагітності.

Ускладнення.

Синдром паркінсонізму (при корекції моторних порушень призначають холіноблокатори). Нейролептики, які мають α-адреноблокуючу дію можуть зумовити зниження артеріального тиску аж до колапсу (аміназин); деякі препарати сприяють розвитку депресивного стану, можливі ендокринні порушення: збільшення маси тіла, порушення менструального циклу, зниження потенції тощо. Можлива місцевоподразна дія, тому ці препарати приймають після їжі, а у разі парентерального введення розбавляють. Довготривале використання препаратів може супроводжуватися гепатотоксичним впливом і зміною формули крові. Відзначаються алергічні реакції.

У разі тривалого лікування, особливо препаратами групи фенотіазинів, спостерігаються шкірні висипи, контактний дерматит, фотосенсибілізація. Внаслідок утворення меланіну, шкіра забарвлюється в жовто-коричневий або червоний колір. Пігмент може з’явитися у печінці, нирках, мозку, сітківці та рогівці.