Державний комітет архівів України

Український науково-дослідний інститут

архівної справи та документознавства

Архівознавство

Видання 2-ге,

виправлене і доповнене

За загальною редакцією

Ярослава Калакури та Ірини Матяш

Допущено Міністерством освіти

та науки України як підручник

для студентів історичних факультетів

вищих навчальних закладів

Київ

Видавничий дім

“КМ Академія”

2002

ББК 79.3я73

УДК 930.25(075.8)

У підручнику висвітлено проблеми архівознавства як наукової системи і навчальної дисципліни. Головну увагу зосереджено на питаннях історії архівної справи, правових засадах та структурі Національного архівного фонду України, принципах організації архівної справи та діяльності державних архівних установ. Значне місце відведено розгляду питань експертизи цінності архівних документів та комплектування державних архівів, застосування сучасних інформаційних технологій в архівній справі, науково-дослідній роботі архівів.

Для студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів України та працівників архівних установ.

Авторський колектив:

Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна, Я. С. Калакура, К. І. Климова,

В . П. Ляхоцький, І. Б. Матяш, К. Є. Новохатський, Г. В. Папакін,

Р. Я. Пиріг, К. Т. Селіверстова, З. О. Сендик , Н. М. Христова,

А. К. Шурубура, м. Г. Щербак

Рецензенти:

член-кореспондент НАН України П. С. Сохань

(Інститут української археографії та джерелознавства

імені М. С. Грушевського НАН України)

доктор історичних наук, професор С. В. Кульчицький

(Інститут історії України НАН України)

доктор історичних наук І. Н. Войцехівська

(Київський національний університет імені Тараса Шевченка)

Ухвалено до друку Вченою радою

Українського науково-дослідного інституту

архівної справи та документознавства

(протокол №2 від 26 червня 2002 р.)

Гриф надано Міністерством освіти та науки України

(лист № 7/4 – 18 від 24 червня 1998 р.)

ISВN 966-625-031-4

(УНДІАСД)

ISВN 966-518-170-Х

(Видавничий дім “КМ Академія”)

© УНДІАСД, 2002

© Колектив авторів, 2002

© Михайличенко Н. В., обкладинка, 2002

© Видавничий дім “КМ Академія”, 2002

ЗМІСТ

Передмова (Я. С. Калакура, І. Б. Матяш).

Розділ 1. Архівознавство як наукова система і навчальна дисципліна (Я. С. Калакура)

§1. Предмет, об’єкт і методи архівознавства

§2. Зв’язок архівознавства з іншими науками та навчальними дисциплінами

§3. Джерельна база та історіографія архівознавства

Розділ 2. Історія архівної справи в Україні (К. І. Климова, В. П. Ляхоцький)

§1. Початок архівів в Україні. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі

§2. Архіви литовсько-польської доби (XV ст. – перша половина XVII ст.)

§3. Архіви та архівна справа козацько-гетьманської України (середина XVII – XVIII ст.)

§4. Архіви та архівна справа в Україні кінця XVIII – XIX ст.

§5. Архіви України в контексті проектів архівних реформ у Росії XIX – початку XX ст.

§6. Архіви та архівна справа доби Української революції (1917 – 1920 рр.)

§7. Архівна справа в Західній Україні, на Буковині та Закарпатті у 1920 – 1930-х рр.

§8. Архівне будівництво в Україні за часів радянської влади (1920 – 1980-х рр.)

§9. Розвиток архівної справи в незалежній Україні

Розділ 3. Архівна система та система архівних установ (Я. С. Калакура)

§1. Поняття “архівна система”, її основні види

§2. Система архівних установ України

Розділ 4. Національний архівний фонд України: склад, структура, правові засади (І. Б. Матяш ,К. Є. Новохатський)

§1. З історії формування поняття про сукупний архівний фонд держави

§2. Склад і структура Національного архівного фонду

§3. Право власності на документи Національного архівного фонду

Розділ 5. Архівна україніка (Г. В. Боряк)

§1. Український комплекс

§2. Зарубіжний комплекс

§3. Проблеми опрацювання і передачі в Україну архівної україніки

Розділ 6. Організація роботи державних архівів (Р. Я. Пиріг)

§1. Статус та структура архівів

§2. Виробничі підрозділи архіву та основні архівні технології

§3. Планування, звітність та економічна діяльність архівів

Розділ 7. Організація архівних документів (М. Г. Щербак)

§1. Організація документів на рівні системи архівних установ

§2. Організація документів на рівні архіву

§3. Організація документів на рівні архівного фонду

§4. Організація документів на рівні справи

Розділ 8. Формування Національного архівного фонду (І. Б. Матяш, 3. О. Сендик , Н. М. Христова)

§1. Експертиза цінності документів: завдання, принципи, критерії

§2. Діяльність експертних комісій

§3. Переліки документів

§4. Комплектування державного архіву

§5. Державна реєстрація документів Національного архівного фонду

§6. Робота державного архіву з джерелами комплектування

Розділ 9. Архівне описування (К. Т. Селіверстова)

§1. Архівне описування: поняття, види

§2. Принципи і методи архівного описування

Розділ 10. Облік документів Національного архівного фонду (К. Т. Селіверстова, Н. М. Христова)

§1. Поняття про облік архівних документів

§2. Облікові документи архіву

Розділ 11. Довідковий апарат до документів Національного архівного фонду (Н. М. Христова)

§1. Поняття про довідковий апарат архівів

§2. Типо-видова структура довідкового апарату архівів

Розділ 12. Забезпечення збереженості архівних документів (Н. М. Христова, А. К. Шурубура)

§1. Поняття про матеріальну основу архівних документів

§2. Технології зберігання документів

§3. Забезпечення фізико-хімічної збереженості архівних документів

Розділ 13. Інформатизація архівної справи (Л. А. Дубровіна)

§1. Інформатизація архівної справи: поняття, мета, завдання

§2. Основні шляхи інформатизації архівної справи: світовий досвід

§3. Інформатизація архівної справи в Україні

Розділ 14. Науково-дослідна та методична робота архівних установ (І. Б. Матяш)

§1. Основні напрями та форми науково-дослідної роботи архівних установ

§2. Система архівної науково-технічної інформації

§3. Завдання, зміст і форми методичної роботи в архівних установах

Розділ 15. Використання архівної інформації. Архівна евристика. Архівний маркетинг (Г. В. Папакін)

§1. Потреби в архівній інформації та групи її споживачів

§2. Основні напрями і форми використання архівної інформації

§3. Архівна евристика

§4. Архівний маркетинг

Розділ 16. Зарубіжні архіви (Г. В. Боряк)

§1. Структура архівів та архівні системи зарубіжних країн

§2. Правові засади зарубіжної архівістики. Проблеми доступу до архівної інформації

§3. Особливості організації архівної справи

§4. Приватні архіви

Висновки (Я. С. Калакура)

Додаток № 1. Основні поняття та терміни (упоряд. О. М. Загорецька)

Додаток № 2. Рекомендовані джерела та література (упоряд. А. А. Слободніченко, Р. В. Романовський)

Додаток № 3. Серійні архівознавчі та археографічні видання (упоряд. А. А. Слободніченко)

Додаток № 4. Архівні служби та архіви країн світу у мережі Інтернет (упоряд. А. А. Кисельова)

ПЕРЕДМОВА

Ця праця є другим, виправленим і доповненим, виданням підручника “Архівознавство”, призначеного для студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів України. Перше видання підручника побачило світ 1998 р. Його підготовку уможливили відновлення державної незалежності України, активізація історичних досліджень (в тому числі архівознавчих) та культурного життя, створення наукової установи в галузі архівної справи, реформування системи освіти. Символічно, що його було здійснено через 70 років після виходу праці видатного українського архівіста В. Романовського “Нариси з архівознавства: Історія архівної справи та принципи порядкування в архівах” (Харків, 1927), що свого часу стала першим підручником з архівознавства не лише в Україні, а загалом у тодішньому Радянському Союзі. Автори підручника “Архівознавство” мали на меті передусім відродження традицій національної архівознавчої думки.

Початок видання навчальної архівознавчої літератури в Україні пов’язаний з діяльністю першого навчального закладу, в якому відбувалася підготовка архівістів, – Київського археологічного інституту. Тут практикувалося друкування найважливіших курсів лекцій “по подписке”, що значно допомагало студентам в опануванні навчальними дисциплінами. Підготовці архівістів сприяли й опубліковані в 1930-х роках курси лекцій з архівознавства В. Веретенникова, посібник з архівного законодавства В. Мігуліна, “Архівознавство: елементарний підручник” (Харків, 1932).

За три роки навчальне видання пройшло ґрунтовну апробацію і дістало позитивну оцінку наукової громадськості, архівістів, представників вищої школи. При підготовці другого видання було враховано зауваження викладачів і студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Київського національного університету культури і мистецтв, Харківського національного університету імені В. Каразіна, які безпосередньо користувалися підручником у процесі викладання і засвоєння курсу “Архівознавство”. В результаті такої творчої співпраці авторського колективу із “зацікавленими читачами” було внесено виправлення, уніфіковано визначення, проведено додаткове наукове редагування, уточнено структуру підручника, збільшено його наклад.

Необхідність другого видання зумовили також істотні зміни в архівній справі, розвиток комп’ютеризації державних архівів, затвердження низки нових нормативно-правових документів, у тому числі нової редакції Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” (2001). Відтак матеріал, викладений у підручнику, узгоджено з положеннями Закону, новими “Основними правилами роботи державних архівів”, “Основними положеннями науково-дослідної та методичної роботи державних архівних установ”, термінологічним та іншими галузевими стандартами.

У ході підготовки другого видання на веб-сайті Державного комітету архівів України було репрезентовано електронну повнотекстову версію книги (http://www.scau.kiev/Publicat/Archivoznavstvo.ua.html). Частота звернень користувачів до електронної версії – понад 300 копіювань за два місяці – засвідчила підвищений попит на неї. До праці спонукали й неможливість задовольнити численні запити щодо друкованого видання підручника через обмеженість накладу.

В основу концепції підручника покладено проблемно-хронологічний принцип викладення матеріалу і розуміння архівознавства як наукової системи.

Автори другого видання підручника – працівники Державного комітету архівів України, співробітники Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, викладачі кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, науковці Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського – прагнули на основі новітніх здобутків українського та зарубіжного архівознавства й узагальнення досвіду архівної практики, врахування критичних зауважень щодо першого видання підручника викласти сучасні підходи до історії, теорії та методики архівної справи.

Засвоєння уроків власного минулого, опанування досвідом зарубіжних держав, теоретичне осмислення сучасних проблем архівного будівництва є неодмінною умовою підготовки висококваліфікованих фахівців архівної справи, прищеплення їм історико-філософського розуміння архівів як феномена духовної культури людства, прогнозування перспектив розвитку архівної галузі. Матеріал підручника передусім ґрунтується на досвіді роботи державних архівних установ України й має практичне спрямування. Відтак завдання підручника полягає в тому, щоб допомогти майбутнім фахівцям архівних установ опанувати теоретичними знаннями, ознайомитися з особливостями організації архівної справи не лише в Україні, а й у зарубіжних країнах, специфікою складу і змісту Національного архівного фонду України, основними принципами, формами й методами роботи державних установ, а також закласти основи для практичної діяльності, наповнити її новим змістом, сприяти оволодінню новітніми технологіями архівної справи, піднести соціальне і духовне значення професії.

Загалом друге видання має 16 розділів, представлених кількома блоками. Перший стосується поняття про архівознавство як науку і навчальну дисципліну, науково-дослідну і методичну роботу державних архівів (розділи 1, 14), оскільки архівознавство як наукова система служить розробленню теоретико-методологічних і практичних проблем, пов'язаних з осмисленням історичного досвіду, удосконаленням підходів до формування Національного архівного фонду, описування, зберігання документів та використання відомостей, що містяться в них, а як навчальна дисципліна відіграє важливу роль у підготовці кадрів для архівних установ. Усвідомлюючи необхідність науково-архівознавчої підготовки архівістів, В. Веретенников ще наприкінці 1920-х років наголошував: некваліфікований архівіст може “накоїти великої шкоди Єдиному Державному Архівному фонду, що його саме він має охороняти та пильнувати”¹. Закон “Про Національний архівний фонд та архівні установи” стверджує: “професійною діяльністю в архівних установах можуть займатися громадяни, які мають відповідну освіту”².

Другий блок складає короткий екскурс у історію архівів та архівної справи (розділ 2). Перші сховища документів та інших пам’яток були засновані в Київській Русі в IX – X ст. Традиції Києва щодо дбайливого ставлення до історичної пам’яті , зберігання духовних скарбів успадкувала й збагатила Галицько-Волинська держава. Дальшого розвитку вони набули за козацько-гетьманської доби. Великий вплив на архівну справу в Україні справили архівні системи держав, до складу яких входили українські землі, – Польщі, Литви, Австро-Угорщини та Росії. Незважаючи на заборони, переслідування і репресії, у контексті розвитку української історичної науки розгорнулася архівознавча робота. З XIX ст. започатковано наукове осмислення діяльності архівних установ, джерелознавчої та археографічної практики. Новий поштовх інтенсивному розвитку архівістики дали відновлення української державності, утворення Української Народної Республіки, “українізація” 1920-х років, пожвавлення історико-архівних досліджень у період хрущовської “відлиги”. Значний час (1920-1980) українська архівістика розвивалася в загальносоюзному контексті й здобула новий імпульс до розвитку лише в незалежній Україні 1991 р. Глибшому вивченню історії архівної справи в Україні допоможе нове наукове видання Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, рекомендоване Міністерством науки і освіти України як навчальний посібник для студентів історичних факультетів, – “Нариси історії архівної справи в Україні” (К., 2002).

Третій блок складають розділи про Національний архівний фонд України (4, 5), де розглядаються його склад, зміст, правові засади, поняття “архівна україніка”, проблеми реституції архівної спадщини українського народу.

Четвертий, найбільший, блок представлено розділами (6 – 13, 15), присвяченими організації роботи державних архівів, особливостям формування Національного архівного фонду України, принципам та методам архівного описування, створення довідкового апарату, організації користування архівною інформацією.

Підручник простежує історичну тяглість, наступність архівної справи і науки про неї, враховує тенденції розвитку зарубіжного архівознавства. Автори творчо використали напрацювання учених Історико-архівного інституту Російського гуманітарного університету, врахували досвід підготовки архівістів та архівознавців на пострадянському просторі та в Софійському університеті, на історичному факультеті Нью-Йоркського університету, спеціальної школи архівістів і бібліотекарів у Римі, Державної архівної школи Нідерландів, Французької національної школи хартій, відділу архівістики Народного університету Китаю, школи з вивчення проблем у галузі інформації, архівів і бібліотек Лондонського університету та ін. Ширшому ознайомленню з принципами організації архівної справи за рубежами України допоможе п'ятий блок (розділ 15), присвячений розвитку архівів та архівної справи в світі.

Для вивчення окремих тем курсу, поглибленого їх засвоєння вміщено короткий термінологічний словник, рекомендовано документальну базу і додаткову літературу, подану в кінці підручника, а також у навчальній програмі з курсу “Архівознавство”. Питання для самоконтролю, що подаються після кожного розділу, допоможуть студентам звернути увагу на основні положення викладеного матеріалу і перевірити ступінь його засвоєння.

Підручник створено силами авторського колективу у складі докторів історичних наук:

Г. В. Боряка,

Л. А. Дубровіної,

Я. С. Калакури,

В. П. Ляхоцького,

І. Б. Матяш,

Р. Я. Пирога,

М. Т. Щербака,

кандидатів історичних наук:

К. І. Климової,

Г. В. Папакіна,

Н. М. Христової,

кандидата пед. наук К. Г. Селіверстової,

канд. хім. наук А. К. Шурубури,

засл. працівника культури України К. Є. Новохатського.

За час, що минув між виходом першого і другого видання підручника, пішов із життя член авторського колективу, відомий архівіст, щира, порядна людина – 3. О. Сендик.

Кваліфіковані консультації при підготовці другого видання авторському колективу надали старші наукові співробітники УНДІАСД Л. О. Скрицька та Н. П. Павловська, завідувач відділу Держкомархіву Г. П. Рижкова, доцент Київського національного університету культури і мистецтв, кандидат історичних наук Н. В. Маковська. Рекомендовану бібліографію та додатки уклали наукові співробітники УНДІАСД О. М. Загорецька, А. А. Слободніченко, А. А. Кисельова, Р. В. Романовський.

Для найчастіше повторюваних у тексті назв застосовано скорочення: Державний комітет архівів України – Держкомархів, Національний архівний фонд України – НАФ або Національний архівний фонд. Використовувалися й усталені скорочені назви центральних державних архівів

Сподіваємося, що підручник сприятиме подоланню стереотипів, які ще й досі побутують у поглядах на історію, теорію і практику архівної справи в Україні, та опануванню новими поколіннями українських архівістів сучасної методології архівознавства. Автори будуть і надалі вдячні за критичні зауваження, поради і рекомендації, висловлені про підручник “Архівознавство”, і врахують їх при підготовці наступних навчальних посібників.

РОЗДІЛ 1