Розділ 1 основи проектування електромеханічних систем

1.1 Процес створення виробу та структура конструкції

Виробом називається будь-який предмет або набір предметів, що підлягають виготовленню на виробництві (ГОСТ 2.101 -68).

Процес створення виробу (машини, агрегату тощо) охоплює стадії проектування і конструювання. Проектування машин і їх деталей відносять до особливого виду інженерного мистецтва і полягає у розробці загальної конструкції виробу, його принципової схеми. Конструювання включає подальшу детальну розробку всіх питань, розв'язання яких необхідно для втілення принципової схеми до реальної конструкції.

Процес створення виробу включає такі етапи:

 формулювання (розробка) вимог (початкових даних);

 проектування;

 конструювання;

 виготовлення;

 випробування (досвідчена перевірка).

Проект  це комплект документації, що отриманий в результаті проектування і конструювання виробу, тобто сукупність розрахунково-графічних матеріалів і текстових пояснень до них, призначених для визначення і обґрунтування параметрів виробу (кінематичних, геометричних, динамічних, міцністних), його продуктивності, економічної ефективності, ергономічності, екологічності і безпеки.

Проектування припускає виконання комплексу робіт дослідницького, розрахункового і конструкторського характеру.

Проектування, при якому всі проектні рішення або їх частина отримують шляхом взаємодії людину з ЕОМ, називається автоматизованим. Система, що реалізовує автоматизоване проектування, є системою автоматизованого проектування  САПР (CAD - Computer Aided Design).

Коли говорять про конструкцію виробу, то відзначають, що вона складається з деталей. При цьому деталлю називають виріб, виготовлений з однорідного матеріалу, без застосування монтажних і складальних операцій. Наприклад, гвинт, болт, гайка, шуруп, вал, шків, зубчасте колесо, литий корпус, відрізок дроту, коробка, що склеєна з одного шматка картону, тощо.

Виріб, що складається з декількох частин (деталей), сполучених між собою складальними операціями, називається складальною одиницею (до ухвалення в 1968 році стандартів Єдиної системи конструкторської документації – ЄСКД використовували термін “вузол”. З 1968 року із стандартів ЄСКД він виключений, а значить не має права на застосування). ГОСТ 2.101-68 “Види виробів” встановлює такі вироби: деталь, складальна одиниця, комплекси, комплекти. Як приклад складальних одиниць можна навести наступні: муфта, підшипник, редуктор, коробка зміни передач, зварний корпус тощо. При необхідності до складальної одиниці можна віднести і сукупність складальних одиниць або деталей, що мають загальне функціональне призначення, наприклад, комплект замка, електроустаткування автомобіля, судна, літака, верстата тощо.

Вказані вироби залежно від наявності або відсутності в них складових частин поділяють на неспецифіковані, тобто таких, що не мають складових частин (деталі), і специфіковані, такі, що складаються з двох і більш складових частин (складальні одиниці, комплекси або комплекти).

Два (і більш) специфіковані вироби, що не сполучені складальними операціями, але призначені для виконання взаємозв'язаних експлуатаційних функцій, називаються комплексом. Наприклад, незібрана бурильна установка, телефонна станція, потокова лінія верстатів і так далі.

Два (і більш) вироби, що не сполучені складальними операціями і представляють набір виробів допоміжного характеру, називаються комплектом. Наприклад, комплект запасних частин, комплект інструменту і приладдя, комплект вимірювальної апаратури тощо.

Незважаючи на те, що існує різне конструктивне оформлення і призначення машин, більшість виробів (деталей і складальних одиниць) не тільки виконують одні і ті ж функції, але і мають однакову конструкцію і навіть параметри. Це істотно полегшує їх конструювання на основі загальних принципів дисципліни “Деталі машин”.

Таким чином, спільність ознак у механізмах і деталях машин і приладів широко використовується при дослідженні (аналізі) і створенні (синтезі) механічних систем.