Дієприкметник

Дієприкметник – це не особова форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Наприклад: Документ підписаний керівником організації; Вже давно укладені угоди, накреслені плани співробітництва.

За своїми морфологічними ознаками дієприкметники схожі на прикметники, бо узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: проголошений закон про мови, надрукований указ, наказ.

У реченні дієприкметник виступає узгодженим означенням або іменною частиною складного присудка. Наприклад: У кімнаті було чути звуки працюючої машинки; Задачі підібрані для співробітників тресту.

Дієприкметникам властиві категорії виду – доконаного або недоконаного, часу – теперішнього чи минулого: пишучий – написаний, складаючий – складений.

Дієприкметник із залежними словами утворює дієприкметниковий зворот. Майданчик, відділений від загальної площі, був засипаний світлим піском; Лист, надрукований секретаркою, лежав на столі.

У фаховому мовленні використання дієприкметників має свої особливості.

Є активні і пасивні дієприкметники.

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч. Наприклад: працюючий двигун, тонізуючі речовини, проросле зерно.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета, що зазначає на собі дії іншого предмета. Наприклад: збудований об’єкт, створена група, споруджений міст, розглянуте питання.

Для фахового мовлення є характерним широке використання пасивних дієприкметників: витримане вино, перероджений виноградний сік, пресовані дріжджі, пастеризоване молоко.

Зверніть увагу! У сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше замінюються синонімічними підрядними означальними реченнями. Наприклад: працюючий – той, хто працює; працівник.

А якщо вживаються, то переходять до прикметників. Наприклад: стояча вода, ріжучий біль, відстаючий (невстигаючий) студент, бажаючі (охочі) відпочити.

Зверніть увагу!

Особливості перекладу

Норма	Порушення норми
исполняющий обязанности	виконуючий обов’язки; виконавець обов’язків
пишущий эти строки	відписував; автор цих рядків
организующий дело	той, який організовує справу
заведующий отделом	завідувач відділенням
управляющая система	система керування
вышестоящий орган	вищий орган
последующие решения	наступні рішення
текущий счет	поточний рахунок
управляющий отделом	керівник відділу
наболевший вопрос	наболіле питання
поступающий в вуз	вступник (абітурієнт)
нижеподписавшийся	нижчепідписаний

Отже, у сучасній українській мові обмежено вживають активні дієприкметники теперішнього часу, змінюючи їх у разі перекладу з інших мов, зокрема російської, прикметниками чи іменниками.

Від пасивних дієприкметників утворюються безособові дієслівні форми на -но, -то. Вони творяться шляхом заміни закінчення на суфікс -о: виконаний – виконано, прочитаний – прочитано літературу, подано рекомендації. Ці форми невідмінювані. Вони виконують роль основного члена у безособовому реченні. Такі конструкції широко використовуються як в усному, так і в писемному діловому мовленні. Наприклад: 1. У роботі висловлено чимало свіжих самостійних суджень, цікавих спостережень. 2. Статтю опубліковано у фаховому журналі. 3. Результати дослідження може бути використано при вивченні спецкурсу. 4. Заняття було проведено на належному навчально-методичному та науковому рівні.