Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм

План

1. Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.

2. Іменники у професійному мовленні:

   1. Іменники на позначення професій, посад, звань. Узгодження прикметників з іменниками на означення певних професій.

   2. Прізвища, імена, по батькові: правопис та відмінювання.

   3. Рід, число невідмінюваних іменників.

3. Особливості використання займенників у діловому мовленні.

4. Числівники у діловому мовленні.

5. Особливості використання дієслівних форм у діловому мовленні.

6. Особливості використання прийменників у професійному мовленні.

Основні знання, які студент повинен набути при вивченні теми:

• особливості вживання іменників, прикметників, числівників, дієслів та прийменників у професійному мовленні.

Основні вміння, які студент повинен набути при вивченні теми:

- доречно добирати граматичні форми іменників;

- правильно вживати форми прикметників у діловому спілкуванні;

- правильно записувати цифрову інформацію;

- використовувати дієслівні форми та прийменникові конструкції у професійних текстах.

Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні

Морфологія – це розділ мовознавства, що вивчає систему частин мови. Об’єктом вивчення морфології є слово як носій граматичних значень. Морфологічні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів. Наприклад, вживання правильних відмінкових закінчень (науковий ступінь замість наукова ступінь), вживання усталеної побудови словосполучень (пенсіонер, який працює замість працюючий пенсіонер), прийменників з правильною формою слова (працювати за графіком замість працювати по графіку; прийти у справі замість прийти по справі) і т.п.

У професійному мовленні є особливості використання слів різних частин мови. Найуживаніша частина мови – іменник. У професійному мовленні також фіксується велика кількість іменників, оскільки вони називають предмети, явища, процеси. Прикметники і числівники вказують на ознаки предметів, явищ, дій, їх кількість. У текстах офіційно-ділового стилю і фахового мовлення переважають відносні прикметники і майже всі входять у стійкі словосполучення (матеріальна допомога, соціальний захист, грошова одиниця, нормативний акт, мінеральні води). Дії і процеси в текстах цього стилю мовлення називаються опредмечено, через віддієслівні іменники

(виконання, опис, розподіл), розпорядчий характер багатьох документів зумовив високу частотність інфінітивів (обговорити, підготувати, визначити).

Переважно офіційно-діловому та науковому мовленню властиві сполучники зважаючи на те що, внаслідок того що, завдяки тому що, з того часу як, прийменники внаслідок, у зв’язку з, згідно з, відповідно до, стосовно, залежно від, з метою, у питанні.

У текстах науково-технічної літератури не вживаються займенники я, ти, ви, хто, твій. Рідко вживаються якісні прикметники, складена форма ступенів порівняння домінує над простою ( більш потужний, менш досконалий, більш глибокий).