Прийоми активізації уваги слухачів

«Найкращий оратор – той, котрий своїм словом

і навчає, і дає насолоду, і справляє глибоке враження.

Навчати – обов’язок оратора,

давати насолоду – честь, виявлена слухачеві,

здійснювати сильне враження – необхідність»

Цицерон

На шляху досягнення кінцевої мети оратора лежить три завдання: зачарувати, довести, переконати. Цій меті й слугують наступні прийоми.

1. Метафора – одна з форм образного мислення,вислів, в якому ознаки одного предмета переносяться на інший за подібністю, напр..: Сонце посміхається; Реве та стогне Дніпр широкий ( Т. Шевченко)

В ораторських промовах вдала метафора викликає у слухачів захоплення. Проте вплив метафори на слухача залежить від її новизни й свіжості. « Метафора має бути ясною, приємною і чарувати новизною», - зауважував Аристотель.

Відчуваючи наближення старості, Цицерон висловився так: «Мої промови починають сивіти». Шукайте таких метафор…

2. Застосування у процесі виступу риторичних запитань – один з найефективніших засобів пожвавлення уваги слухачів. Почувши від оратора запитання, на яке він, власне, й не чекає відповіді, слухачі від пасивного сприйняття переходять до активного обдумування поставленого запитання. По суті, риторичних питання стверджує певну думку з метою активізації уваги аудиторії.

• Цитати – це дослівне відтворення оратором фрагмента чужого мовлення для підтвердження або обґрунтування власної позиції. Цитування – прийом ораторського мовлення, який полягає в обґрунтуванні власних поглядів та тверджень посиланням на думки фахівця в даній галузі. Посилання та думки, висловлені відомими людьми, звучать дуже переконливо. Цитатою можна розпочати виступ.

• Застосовуючи порівняння, промовець пояснює слухачам щось їм невідоме, звертаючись до їхнього досвіду, порівнюючи нове для них з уже їм відомим. Порівняння увиразнюють мовлення, концентрують увагу слухачів на найбільш важливому, збуджують їх уяву, активізують пам’ять. Порівняння допомагають промовцеві виявити власне ставлення до предмета обговорення.

Згоріли дві душі, як два метеорити ( І. Лобовик)

Стояла ніч, красива, мов Кармен …(Л. Костенко)

5. Парадокс – одна з форм протиставлення або контрасту. Термін походить від грецького paradoxon - несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глузду. У риториці та в художній літературі парадокс вживається як засіб, що відіграє певну функцію: він може бути засобом сатиричного, викривального зображення або ж увиразнювати абсурдність певного явища. Найчастіше формулюється у вигляді афоризму чи каламбуру:

Поспішай повільно. Чим гірше, тим краще.

Воно б дуже добре, та нікуди не годиться.

Футбол з гри мільйонів перетворився на гру мільйонерів.

Найбрудніші гроші – відмиті.

Мати власну думку добре, а от тримати її при собі – ще краще.

Працювати нікому: всі зайняті пошуками роботи.

Життя таке коротке, що поки всіх розкусиш – зуби повипадають.

Парадокс: голова порожня, а в неї нічого не лізе.

Парадокс – думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною, правильно відображаючи певні факти.

• Короткі розповіді (приклади з життя, подробиці, анекдоти) урізноманітнюють, увиразнюють виступ, роблять його цікавішим.

• Гра слів є окрасою виступу і завжди подобається слухачам. Наприклад: Ми хочемо не одержавлення людей, а олюднення держави (Хеусс).

7. Повтор має особливе значення, бо сприяє запам’ятовуванню основної думки, підвищує переконливість промови.

ТЕСТ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Батьківщиною красномовства вважають:

А) давній Єгипет;

Б) Стародавній Китай;

В) античну Грецію;

Г) Стародавній Рим.

2. Батьком риторики називають:

А) Аристотеля;

Б) Платона;

В) Демосфена;

Г) Цицерона.

3. Найвідомішим ритором Стародавньої Греції був:

А) Аристотель;

Б) Демосфен;

В) Цицерон;

Г) Платон.

4. Видатні оратори Київської Русі:

А) Феофан Прокопович та Григорій Сковорода;

Б) Демосфен та Цицерон;

В) Іларіон та Кирило Туровський;

Г) Михайло Ломоносов.

5. Найперша російська риторика була створена :

А) східнослов’янськими вченими;

Б) Михайлом Ломоносовим;

В) викладачами Києво-Могилянської академії;

Г) невідомим автором.

6. План виступу – це :

А) повний письмовий виклад змісту виступу;

Б) слова та звороти, які означають поняття та явища певної галузі знання;

В) послідовність і взаємозв’язок тематичних частин виступу, зафіксований у вигляді ключових понять або суджень;

Г) узагальнюючі думки, які мають лаконічну, відточену мовну форму.

7. Ясність мовлення – це:

А) насиченість виступу новими фактами;

Б) смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність;

В) порушення у виступі актуальних проблем;

Г) якість мовлення, що відбиває здатність оратора спонукати слухачів до творчої діяльності.

8. Образність мовлення оратора –це:

А) Ясність, точність, логічна переконливість публічного виступу;

Б) уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів і туманних зворотів;

В) наявність у виступі живих картин, які дають змогу не лише осмислювати почуте, а й ніби сприймати його всіма почуттями – бачити, чути тощо;

Г) якість виступу, що відбиває здатність оратора розглядати конкретні факти і явища, давати їм чіткі наукові та політичні оцінки.