- •1 Основні поняття системи та моделі
- •Поняття моделі
- •1.2 Співвідношення між моделлю та системою
- •Загальна характеристика проблеми моделювання
- •1.4 Класифікація моделей
- •1.5 Вимоги до моделей
- •Комп'ютерне та імітаційне моделювання
- •2 Побудова імітаційних моделей
- •2.1 Основні принципи побудови математичних моделей
- •2.2 Неперервно-детерміновані моделі (d-моделі)
- •2.3 Основні форми подання математичних моделей
- •Введемо змінні стану об’єкта
- •3 Імовірнісне моделювання
- •3.1 Метод статистичних випробувань
- •3.2 Генератори випадкових чисел
- •3.3 Статистичні критерії
- •3.4 Основні критерії перевірки випадкових спостережень а. Критерій “хі-квадрат”
- •4 Моделювання випадкових подійта дискретних величин
- •4.1 Незалежні випадкові події
- •4.2 Група несумісних подій
- •4.3 Умовна подія
- •Умовної події
- •4.4 Випадкова дискретна величина
- •4.5 Біноміальний розподіл
- •4.6 Розподіл Пуассона
- •4.7 Моделювання неперервних випадкових величин
- •4.7.1 Метод оберненої функції
- •4.7.2 Рівномірний розподіл
- •4.7.3 Експоненціальний розподіл
- •4.7.4 Пуассонівський потік
- •4.5.5 Нормальний розподіл
- •Для моделювання нормального розподілу
- •Розподіл і потоки Ерланга
- •4.8 Статистична обробка результатів моделювання
- •4.8.1 Оцінювання ймовірності
- •4.8.2 Оцінювання розподілу випадкової величини
- •4.8.3 Оцінювання математичного сподівання
- •4.8.4 Оцінювання дисперсії
- •4.8.5 Оцінювання кореляційного моменту
- •4.9 Визначення кількості реалізацій під час моделювання випадкових величин
- •4.9.1 Оцінювання ймовірності
- •4.9.2 Оцінювання середнього значення
- •5 Моделювання систем масового обслуговування
- •5.1 Моделі систем мо
- •5.1.1 Характеристики смо
- •5.1.2 Вхідний потік вимог
- •5.1.3 Моделювання пуассонівського потоку
- •5.1.4 Час обслуговування
- •5.1.5 Організація черги
- •5.1.6 Правила обслуговування вимог
- •5.1.7 Вихідний потік вимог
- •5.2 Режими роботи системи масового обслуговування
- •5.2.1Типи моделей систем масового обслуговування
- •5.2.2 Формула Литтла
- •5.2.3 Одноканальні системи масового обслуговування
- •5.2.4 Обслуговування потоків задач в смо з необмеженою кількістю процесорів
- •10 Імовірність того, що в черзі 2 вимоги:
- •6 Мережі смо
- •6.1 Операційний аналіз мереж
- •6.2 Мережі Петрі
- •Перелік використаних джерел
4.5 Біноміальний розподіл
Біноміальний розподіл, або розподіл Бернуллі, — це розподіл дискретної випадкової величини, яка приймає два і тільки два значення: 1 — «true», або «істина», та 0 — «false», або «хибність». Цей розподіл показує ймовірність настання деякої події за n незалежних повторних випробувань, у кожному з яких подія настає з імовірністю р, тобто ймовірність s успішних наслідків у n випробуваннях.
Залежно від значення п можна вибрати один із двох способів моделювання випадкової величини з біноміальним розподілом. За невеликих n значення випадкової біноміально розподіленої величини визначається як кількість чисел у послідовності {ri} з n чисел, які не перевищують значення р. Припустимо, що потрібно отримати випадкову величину, яка належить біноміальному розподілу з параметрами n = 7 і ρ = 0,3. Для цього спочатку генеруємо послідовність із семи значень ri. 0,0234; 0,1234; 0,7459; 0,0341; 0,8451; 0,1905; 0,5302, а потім рахуємо ті з них, які менші ніж р. У даному випадку в послідовності тільки чотири значення менші, ніж 0,3. Таким чином, значення випадкової величини, розподіленої за біноміальним законом, дорівнює 4.
За великих значень n і малих ρ можна діяти таким чином. Генеруємо рівномірно розподілені випадкові числа ri доти, доки не виконається умова
(4.4)
де и0 та иj+i задаються виразами
Значення випадкової величини з біноміальним розподілом дорівнює кількості випробувань п, які необхідно провести, доки не буде справджуватись умова ( 4.4).
4.6 Розподіл Пуассона
Випадкову величину з розподілом Пуассона можна отримати, якщо припустити, що кількість незалежних випробувань n у біноміальному розподілі прямує до нескінченності, а ймовірність успішного випробування ρ - до нуля, причому добуток пр є незмінним і дорівнює λ. Функція щільності розподілу Пуассона задається виразом
Таким чином, розподіл Пуассона є граничним випадком біноміального та описує випадкові події, які мають місце дуже рідко. На практиці згідно з біноміальним законом розподілені кількість дефектів у готовому виробі та кількість аварій на транспорті за деякий тривалий проміжок часу, кількість дзвінків у телефонній мережі за одиницю часу та ін.
Щоб отримати випадкову величину s з розподілом Пуассона, генеруємо послідовність рівномірно розподілених випадкових чисел rі і знаходимо їх добуток, перевіряючи нерівність
(4.5)
У разі виконання умови (4.5) число п-1 і є випадковою величиною, що належить сукупності, розподіленій за законом Пуассона з математичним сподіванням λ. Якщо умові (4.5) відповідає перше із чисел гі, то значення випадкової величини s=0.
4.7 Моделювання неперервних випадкових величин
Існує кілька методів моделювання значень неперервних випадкових величин з довільним законом розподілу на основі випадкових чисел, рівномірно розподілених у інтервалі [0, 1]: метод оберненої функції, метод відсіювання, наближені методи тощо.
4.7.1 Метод оберненої функції
Розглянемо метод моделювання випадкової величини, яка має функцію щільності ймовірностей f(x) і монотонно зростаючу функцію розподілу F(х) (рис. 4.9). Суть методу така. За допомогою генератора випадкових чисел генеруємо значення випадкової величини ri·, якому відповідає точка на осі ординат. Значення випадкової величини хi з функцією розподілу F (х) можемо одержати з рівняння F(xi) = ri.
Дійсно, якщо на осі ординат відкласти значення ri випадкової величини, розподіленої рівномірно в інтервалі [0, 1], і на осі абсцис знайти значення хi випадкової величини (рис. 4.6), при якомуF(xi) = ri, то випадкова величина X = F-1 (r) буде мати функцію розподілу F(x).
Таким чином, послідовність випадкових чисел r1, r2, r3, ... перетворюється на послідовність хи х2, х3,..., яка має задану функцію щільності розподілу f(x).
Рисунок 4.6 – Використання методу оберненої функції для генерування неперервної випадкової величини
Звідси випливає загальний алгоритм моделювання випадкових неперервних величин, що мають задану функцію розподілу ймовірностей:
- генерується випадкове число ri є [0, 1];
- обчислюється випадкове число хi яке є розв'язком рівняння
Приклади застосування методу наведені нижче.
