- •1 Основні поняття системи та моделі
- •Поняття моделі
- •1.2 Співвідношення між моделлю та системою
- •Загальна характеристика проблеми моделювання
- •1.4 Класифікація моделей
- •1.5 Вимоги до моделей
- •Комп'ютерне та імітаційне моделювання
- •2 Побудова імітаційних моделей
- •2.1 Основні принципи побудови математичних моделей
- •2.2 Неперервно-детерміновані моделі (d-моделі)
- •2.3 Основні форми подання математичних моделей
- •Введемо змінні стану об’єкта
- •3 Імовірнісне моделювання
- •3.1 Метод статистичних випробувань
- •3.2 Генератори випадкових чисел
- •3.3 Статистичні критерії
- •3.4 Основні критерії перевірки випадкових спостережень а. Критерій “хі-квадрат”
- •4 Моделювання випадкових подійта дискретних величин
- •4.1 Незалежні випадкові події
- •4.2 Група несумісних подій
- •4.3 Умовна подія
- •Умовної події
- •4.4 Випадкова дискретна величина
- •4.5 Біноміальний розподіл
- •4.6 Розподіл Пуассона
- •4.7 Моделювання неперервних випадкових величин
- •4.7.1 Метод оберненої функції
- •4.7.2 Рівномірний розподіл
- •4.7.3 Експоненціальний розподіл
- •4.7.4 Пуассонівський потік
- •4.5.5 Нормальний розподіл
- •Для моделювання нормального розподілу
- •Розподіл і потоки Ерланга
- •4.8 Статистична обробка результатів моделювання
- •4.8.1 Оцінювання ймовірності
- •4.8.2 Оцінювання розподілу випадкової величини
- •4.8.3 Оцінювання математичного сподівання
- •4.8.4 Оцінювання дисперсії
- •4.8.5 Оцінювання кореляційного моменту
- •4.9 Визначення кількості реалізацій під час моделювання випадкових величин
- •4.9.1 Оцінювання ймовірності
- •4.9.2 Оцінювання середнього значення
- •5 Моделювання систем масового обслуговування
- •5.1 Моделі систем мо
- •5.1.1 Характеристики смо
- •5.1.2 Вхідний потік вимог
- •5.1.3 Моделювання пуассонівського потоку
- •5.1.4 Час обслуговування
- •5.1.5 Організація черги
- •5.1.6 Правила обслуговування вимог
- •5.1.7 Вихідний потік вимог
- •5.2 Режими роботи системи масового обслуговування
- •5.2.1Типи моделей систем масового обслуговування
- •5.2.2 Формула Литтла
- •5.2.3 Одноканальні системи масового обслуговування
- •5.2.4 Обслуговування потоків задач в смо з необмеженою кількістю процесорів
- •10 Імовірність того, що в черзі 2 вимоги:
- •6 Мережі смо
- •6.1 Операційний аналіз мереж
- •6.2 Мережі Петрі
- •Перелік використаних джерел
3.4 Основні критерії перевірки випадкових спостережень а. Критерій “хі-квадрат”
Критерій “хі-квадрат” (х2-критерій), можливо найвідоміший з усіх статистичних критеріїв. Він є основним методом, що використовується в поєднанні з іншими критеріями. Перш ніж розглядати ідею в цілому, проаналізуємо приклад застосування х2-критерію до кидання гральних кубиків. Використаємо два “правильні” гральні кубики (кожен з яких незалежно допускає випадіння значень 1,2,3,4,5 або 6 з рівною імовірністю.) В наступній таблиці дана ймовірність отримання певної суми s при одному киданні гральних кубиків.
Значення
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Ймовірність
Наприклад, величина 4 може бути отримана
трьома способами: 1+3,2+2,3+1; це складає
із 36 можливих результатів.
Якщо кидати гральний кубик n разів, то в середньому ми отримаємо величину s приблизно nps разів. Наприклад, при 144 киданнях величина 4 випадає біля 12 разів. В наступній таблиці показано, які результати справді отримані при 144 киданнях гральних кубиків.
Значення 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Спостережуване число,
Ys = 2 4 10 12 22 29 21 15 14 9 6
Очікуване число, nps = 4 8 12 16 20 24 20 16 12 8 4
Відмітимо, що у всіх випадках спостережуване число відрізняється від очікуваного числа. Справді, результати випадкового кидання гральних кубиків навряд чи завжди будуть появлятись саме з правильною частотою. Існує 36144 можливих послідовностей 144 кидань, і всі вони рівно можливі. Одна з таких послідовностей складається із всіх двійок (“зміїне око”), і кожен хто викинув 144 зміїні ока підряд, буде впевнений, що кубики обтяжені. Незважаючи на це послідовність усіх двійок є такою ж ймовірною, як і будь яка друга послідовність, якщо точно визначити результат кожного кидання кожного кубика.
В наведеному вище прикладі цілком природно розглянути квадрати різностей між спостережуваними числами Ys і очікуваними числами nps. Можна скласти їх, отримавши
(3.3)
Поганий набір гральних кубиків привів
би до відносно великого значення V, а
для даного значення V можна сказати
наступне: “Чому рівна ймовірність таких
великих значень V, якщо використовувати
“правильні” гральні кубики?” Якщо ця
ймовірність дуже мала, наприклад
,
ми будемо знати що тільки біля одного
разу із ста “правильні” гральні
кубики,будуть давати результати настільки
віддалені від очікуваних значень, що
виникають певні підстави для підозри
(Пам’ятаємо, що ті ж самі хороші
гральні кубики будуть давати таке велике
значення V приблизно в одному випадку
із ста, так що передбачуваним особам
прийдеться повторювати експеримент,
коли більші значення V є частковими)
В статистиці V в (3.3)
доданках
і
приписується рівна вага незважаючи на
те що
напевно буде більше ніж
,
так як 7 появляється приблизно в 7 разів
частіше ніж 2. Виявляється що “правильна”
статистика по крайній мірі статистика
яка як доказано найбільш важлива, буде
приписувати
тільки
ваги
,
і необхідно змінити (3.3)
наступним чином:
(3.4)
Ця статистика називається статистикою “хі-квадрат” спостережуваних значень Y2 ,… Y12 при киданні гральних кубиків. Для даних із таблиці (2) отримуємо, що
Тепер виникає важливе запитання: “Чи
буде
незвичайно великим значенням для V при
наших припущеннях?” Перш ніж відповісти
на нього, розглянемо як застосовується
метод “хі-квадрат” в загальних ситуаціях.
Припустимо, що кожне спостереження може
належати до одної із k категорій. Проводимо
n незалежних спостережень. Це означає
що результат одного спостереження
абсолютно не впливає на результат іншого
спостереження. Нехай ps – ймовірність
того, що кожне спостереження відноситься
до категорії s і нехай Ys – число
спостережень, яке дійсно відноситься
до категорії s. Створимо статистику:
(3.5)
В прикладі, що наведений вище, існує 11 можливих результатів кожного кидання гральних кубиків, тобто k=11
Зводячи в квадрат
в (6) і враховуючи той
факт, що
(3.6)
отримуємо формулу:
(3.7)
яка значно спрощує вирахування V.
Повернемось до запитання: “Чому рівне прийняте значення V?” Його можна визначити з допомогою таких таблиць, як таблиця 1, яка дає значення “х2-розподілу з υ ступенями свободи” для різних значень υ. Використовуємо рядки таблиці з υ=k-1 так як число ступенів свободи дорівнює k-1, що на одиницю менше, ніж число категорій. Тому треба рахувати, що число ступенів свободи дорівнює k-1. Ці аргументи не є строгими, але вони підтверджуються теоретично. Якщо в таблиці вибрати число х, що стоїть на υ-рядку і в стовпчику p, то “ймовірність того, що значення V в (3.7) буде менше або рівне х, приблизно рівне р, якщо n достатньо велике”.
|
p=1% |
p=5% |
p=25% |
p=50% |
p=75% |
p=95% |
p=99% |
υ=1 |
0.0002 |
0.00393 |
0.1015 |
0.455 |
1.323 |
3.841 |
6.635 |
υ=2 |
0.0201 |
0.1026 |
0.5754 |
1.386 |
2.773 |
5.991 |
9.210 |
υ=3 |
0.1148 |
0.3518 |
1.213 |
2.366 |
4.108 |
7.815 |
11.34 |
υ=4 |
0.2971 |
0.7107 |
1.923 |
3.357 |
5.385 |
9.488 |
13.28 |
υ=5 |
0.5543 |
1.1455 |
2.675 |
4.351 |
6.626 |
11.07 |
15.09 |
υ=6 |
0.8721 |
1.635 |
3.455 |
5.348 |
7.841 |
12.59 |
16.81 |
υ=7 |
1.239 |
2.167 |
4.255 |
6.346 |
9.037 |
14.07 |
18.48 |
υ=8 |
1.646 |
2.733 |
5.071 |
7.344 |
10.22 |
15.51 |
20.09 |
υ=9 |
2.088 |
3.325 |
5.899 |
8.343 |
11.39 |
16.92 |
21.67 |
υ=10 |
2.558 |
3.940 |
6.737 |
9.342 |
12.55 |
18.31 |
23.21 |
υ=11 |
3.053 |
4.575 |
7.584 |
10.34 |
13.70 |
19.68 |
24.72 |
υ=12 |
3.571 |
5.226 |
8.438 |
11.34 |
14.85 |
21.03 |
26.22 |
υ=15 |
5.229 |
7.261 |
11.04 |
14.34 |
18.25 |
25.00 |
30.58 |
υ=20 |
8.260 |
10.85 |
15.45 |
19.34 |
23.83 |
31.41 |
37.57 |
υ=30 |
14.95 |
18.49 |
24.48 |
29.34 |
34.80 |
43.77 |
50.89 |
υ=50 |
29.71 |
34.76 |
42.94 |
49.33 |
56.33 |
67.50 |
76.15 |
В певній мірі добре, що для
використання таблиць немає значення,
чому рівні n
і ймовірність ps.
Тільки число υ=k-1
впливає на результат. Треба відмітити,
що значення таблиці 1 це тільки наближені
значення: справа в тому, що в ній наведені
значення х2-розподілу,
які є граничним розподілом випадкової
величини V
формулі (3.5). Тому табличні значення
наближені до реальних тільки при великих
n. Наскільки великими
повинні бути n? Емпіричне
правило говорить: треба взяти n
настільки великим, щоб всі значення
величини
були більші або рівні 5. Проте краще
брати набагато більше n,
щоб отримати надійний критерій. В
приведеному вище прикладі n=144,
np2 дорівнювало
тільки 4 і емпіричне правило було
порушене.
Питання про правильний вибір n достатньо складне. Якщо гральні кубики дійсно не симетричні, то це буде проявлятись все більше і більше при зростанні n. Але при великих значеннях n має місце тенденція до згладжування локальної невипадкової поведінки, коли блоки чисел із строгим зміщенням ідуть за блоками чисел з протилежним зміщенням. При реальному киданні гральних кубиків згладжування локальної невипадкової поведінки можна не боятися так як одні і ті ж гральні кубики використовуються під час всього експерименту, але випадковість ймовірних чисел, що генеруються комп’ютером може досить часто демонструвати такі аномалії. Можливо x2-критерій потрібно було б застосовувати для кількох різних значень n. У будь якому випадку, значення n повинно було бути по можливості великим.
