5. Проблемное обучение – научные основы, принципы, практика. Особенности проблемного обучения в условиях демократизации образования.

Проблемным называется обучение, при котором учитель организует деятельность учащихся по решению учебных проблем, сочетая их самостоятельную поисковую активность с усвоением готовых выводов науки.

Этапы проблемного обучения (П.о.):

Действия учителя	Действия ученика
1. Создает проблемную ситуацию. 2. Организует размышления над проблемой и ее формулировкой. 3. Организует поиск гипотезы – предположительного объяснения обнаруженных противоречий. 4. Организует проверку гипотезы. 5. Организует обобщение результатов и применение полученных знаний	1. Осознает противоречия в изучаемом явлении. 2. Формулирует проблему. 3. Выдвигает гипотезы, объясняющие явления. 4. Проверяет гипотезы в эксперименте, в решении задач, анализе и т. д. 5. Анализирует результаты, делает выводы, применяет полученные знания.

Научной основой при разработке теории П. о. стали работы психологов о теории деятельности (Рубинштейн, Л. С. Выготский, А. Н. Леонтьев). Опыт применения П. о. в школе исследовали И. Я. Лернер, М. Н. Скаткин, М. М. Махмутов.

В 90-ых годах стали широко использоваться зарубежные варианты П. О. – модульное обучение, игровые методы программированное и компьютерное обучение. Достоинства П. о.: развивает мыслитель­ные способности учащихся, интерес к учению, творческие силы. Недостатки: не всегда можно применять из-за характера изучаемого материала, неподготовленности учащихся, квалифи­кации учителя.

5. Проблемне навчання – наукові основи, принципи, практика. Особливості проблемного навчання в умовах демократизації освіти.

Проблемним називається навчання, при якому вчитель організовує діяльність учнів по вирішенню навчальних проблем, поєднуючи їх самостійну пошукову активність із засвоєнням готових висновків науки.

Етапи проблемного навчання (П. н.):

Дії вчителя	Дії учня
1. Створює проблемну ситуацію. 2. Організовує роздуми над проблемою і її формулюванням. 3. Організовує пошук гіпотези – передбачуваного пояснення знайдених суперечностей. 4. Організовує перевірку гіпотези. 5. Організовує узагальнення результатів і застосування отриманих знань	1. Усвідомлює суперечності у явищі, що вивчається. 2. Формулює проблему. 3. Висуває гіпотези, пояснюючі явища. 4. Перевіряє гіпотези в експерименті, у вирішенні задач, аналізі і т.д. 5. Аналізує результати, робить висновки, застосовує отримані знання.

Науковою основою при розробці теорії П. н. є роботи психологів про теорію діяльності (Рубінштейн, Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв). Досвід застосування П. н. у школі досліджували І. Я. Лернер, М. Н. Скаткін, М. М. Махмутов.

У 90-і роки почали широко використовуватися зарубіжні варіанти П. н. – модульне навчання, ігрові методи, програмоване і комп’ютерне навчання. Достоїнства П. н.: розвиває розумові здібності учнів, інтерес до навчання, творчі сили. Недоліки: не завжди можна застосовувати через характер матеріалу, що вивчається, непідготовленість учнів, кваліфікації вчителя.

6. Концепция развивающего обучения. Гипотеза Л. С. Выготского и пути ее разработки (коллективы Занкова и Эльконина).

Развивающее обучение ориентируется на развитие физических, познавательных и нравственных способностей учащихся путем использования их потенциальных возможностей.

Л. С. Выготский сформулировал гипотезу о том, что обучение должно вести за собой развитие, основываясь на законах развития психических функций человека.

С конца 50-ых г.г. ХХ в. гипотезу разрабатывали коллективы, созданные Занковым и Элькониным-Давыдовым.

Л. В. Занков разработал новую дидактическую систему, основанную на пяти взаимосвязанных принципах:

1. Принцип ведущей роли теоретических знаний в началь­ном обучении.

2. Принцип обучения на высоком уровне трудности.

3. Принцип обучения быстрым темпом.

4. Принцип осознания школьниками процесса учения.

5. Принцип целенаправленной и систематической работы над общим развитием всех учащихся, в том числе наиболее слабых.

Наиболее важный принцип – обучения на высоком уровне трудности.

Коллектив Эльконина выявил основные психологические новообразования младшего школьного возраста – учебная деятельность, абстрактно-теоретическое мышление и произвольное управление поведением. Осуществление детьми учебной деятельности определяет развитие всей их познавательной и личностной сферы. Овладение учебными действиями формирует желание учиться. Коллективы Эльконина и Давыдова разработали систему обучения младших школьников, создавая зоны ближайшего развития, которые превращались со временем в требуемые новообразования – умения и желание учиться.

6. Концепція розвиваючого навчання. Гіпотеза Л. С. Виготського і шляхи її розробки (колективи Занкова і Ельконіна).

Розвиваюче навчання орієнтується на розвиток фізичних, пізнавальних і етичних здібностей учнів шляхом використовування їх потенційних можливостей.

Л. С. Виготський сформулював гіпотезу про те, що навчання має вести за собою розвиток, ґрунтуючись на законах розвитку психічних функцій людини.

З кінця 50-х р.р. ХХ ст. гіпотезу розробляли колективи, створені Занковим і Ельконіним-Давидовим.

Л. В. Занков розробив нову дидактичну систему, засновану на п’яти взаємозв’язаних принципах:

1. Принцип ведучої ролі теоретичних знань в початковому навчанні.

2. Принцип навчання на високому рівні труднощів.

3. Принцип навчання швидким темпом.

4. Принцип усвідомлення школярами процесу навчання.

5. Принцип цілеспрямованої і систематичної роботи над загальним розвитком усіх учнів, у тому числі найслабших.

Найважливіший принцип – навчання на високому рівні труднощів.

Колектив Ельконіна виявив основні психологічні новоутворення молодшого шкільного віку – навчальна діяльність, абстрактно-теоретичне мислення і довільне управління поведінкою. Здійснення дітьми навчальної діяльності визначає розвиток всієї їх пізнавальної і особистісної сфери. Оволодіння навчальними діями формує бажання вчитися. Колективи Ельконіна і Давидова розробили систему навчання молодших школярів, створюючи зони найближчого розвитку, які перетворювалися з часом на необхідні новоутворення – уміння і бажання вчитися.