Тема 6. Експеримент як складова соціально-педагогічного дослідження

ПЛАН

5. Поняття експерименту.

6. Етапи підготовки та проведення експерименту.

7. Вибір способів та засобів фіксації експерименту.

Література:

1.Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, програми, процедури. — К., 1998.

2.Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К., 1990.

3. Процесс социального исследования /Под ред. Ю.Е. Волкова. — I.,1975.

4. Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. — К., 1998.

Додаткова:

1.Шмачилина С.В. Исследовательская культура социального педагога. – Новосибирск, 2005.

Експеримент – важливий і трудомісткий етап педагогічного дослідження, що має складну структуру та здійснюється за допомогою групи методів емпіричного пізнання. Основна мета експерименту полягає у перевірці теоретичних положень, підтвердженні робочої гіпотези та більш широкому і глибокому вивченні теми дослідження. Тому експеримент вважається одним із головних способів одержання нового соціально-педагогічного знання.

Основна його мета - перевірка тих чи інших гіпотез, результати яких мають прямий вихід на практику.

Загальна логіка експерименту:

- вибір певної експериментальної групи;

- вміщення її у незвичну експериментальну ситуацію, під вплив певного фактору;

- простеження спрямованості, величини, сталості змінних характе­ристик, які настали внаслідок дії введеного фактору.

Експериментальне дослідження складається з трьох етапів:

I етап - констатуючий, тобто одна чи дві змінні вимірюються до експериментального втручання.

II етап - формуючий (безпосередньо хід експерименту). Повинні бути експериментальна і контрольна групи. Експериментальна - це та, яка підлягає експериментальному втручанню. Контрольна група не під­лягає експерименту і слугує для контролю за результатами, отрима­ними в експериментальній групі. Таким чином, порівнюються результа­ти групи, яка зазнавала впливу, з результатами групи, що його не отримала.

ІІІ етап - за допомогою різних методик з'ясовується, чи можна констатувати які-небудь зміни в експериментальній групі в порівнянні з результатами констатуючого етапу, тобто чи викликало експеримента­льне втручання певні зрушення.

Оскільки на процес, що досліджується, впливає багато факторів (наприклад, склад учнів, методи навчання й виховання, умови їх використання), важко уявити як окремо діє кожний із них. Для цього треба змінити один з факторів (той, який вивчається), а інші залишити такими, як були, і зафіксувати ті зміни, котрі виникли у досліджуваному явищі. За умовами проведення експерименти класифікують на природні та лабораторні, а за ознаками мети - на констатуючі (діагностичні, контрольні), пошукові та формуючі (перетворювальні).

Оскільки об'єкти соціально-педагогічних досліджень (учні, класи тощо) постійно змінюються у навчальної виховному процесі, з ними не можна проводити експеримент двічі: спочатку без введення активного фактора впливу, а потім з ним. Адже ті самі учні у повторному експерименті будуть дещо іншими. Тому в практиці педагогічних досліджень, як правило, використовується паралельний експеримент: обираються по можливості два однорідних об'єкти (наприклад, два класи чи групи) - експериментальний і контрольний. В експериментальній групі вводиться в дію активний фактор впливу, а в контрольній групі навчальний процес залишається незмінним. Спостерігаються і зіставляються два об'єкти, причому, як і дії початку експерименту, так і після нього. Це дає можливість порівняти вихідні та кінцеві характеристики досліджуваного педагогічного явища і таким чином довести ефективність проведеного експерименту.

Для підвищення об'єктивності результатів дослідження, а також виключення впливу особливостей того чи іншого класу проводиться перехресне вивчення, під час якого послідовно змінюються експериментальні класи.

Умовою одержання об'єктивних даних є вирівнювання експериментального та контрольного об'єктів за тими факторами, які можуть впливати на результати дослідження (наприклад, рівень успішності в класі, вік учнів, їх попередня підготовка, умови проведення навчально-виховного процесу тощо).

В окремих випадках як виняток проводиться послідовний (експеримент, що ґрунтується на вивчення одного й того ж об'єкта двічі: без введення активного фактора впливу і з його введенням. У такому випадку необхідно довести, що в першому варіанті експериментальних дій характеристики об'єкта не змінились, тобто дії виявились нерезультативними. А в другому - введення певного експериментального фактора змінило ситуацію, що засвідчила ефективність педагогічного впливу.

Важливо підкреслити, що будь-який вид педагогічного експерименту буде результативним, якщо його сплановано у відповідності до вимог вірогідності, надійності, репрезентативності здобутих даних. Можливість досягнення цього закладається вже на підготовчому етапі, коли обираються залежні й незалежні змінні, кількість досліджуваних, обсяг та характер потрібних результатів, засоби та методика їх якісного аналізу та кількісної обробки.