Соціальний працівник у громаді

Незважаючи на різноманітні теоретичні моделі, всі працівники повинні володіти набором знань, навичок та методів роботи у гро­маді. Зазвичай, завдання робітника громади полягає у:

• налагодженні та підтримці контактів з індивідами, групами та організаціями;

• розвитку профілю спільноти, оцінці ресурсів та потреб спільноти;

• розробці стратегічного аналізу та плануванні цілей, завдань і пріоритетів;

• підтримці створення груп;

• підтримці роботи та ефективного розвитку груп;

• продуктивній роботі з конфліктами всередині та поміж гру­ пами й організаціями;

• співробітництві й веденні переговорів з іншими агенціями та професіями;

• ефективному втручанні у розробку й проведення політики, а також налагодження контактів з місцевими політиками;

• усному та письмовому зв язку з Індивідами, групами й органі­ заціями;

• роботі з конкретними людьми, включаючи консультування;

• керуванні ресурсами, включаючи штатний розклад та бюджет;

• підтримці груп та організацій в отриманні ресурсів, напри­ клад через заявки на грант;

• контролі та оцінці прогресу, а також найефективнішого вико­ ристання ресурсів;

• відрахуванні з груп та/або забезпеченні ефективного припи­ нення діяльності груп;

• розробці, контролю та оцінці стратегій рівних можливостей [15].

Головні завдання соціального працівника полягають у роз­витку надомних, денних послуг та служб тимчасового догляду, щоб уможливити проживання людей у своїх власних домівках у випадках, коли це доречно; підтримці доглядальників; координації послуг; забезпеченні раціонального використання коштів тих, хто оплачує послуги у громаді.

У цілому соціальні працівники використовують такі сучасні методологічні підходи:

1. концептуальний аналіз: збирання даних, визначення кількості проблем, оцінка нагальності кожної з них, уточнення цілей, вибір політичних альтернатив та оцінка результатів політики;

2. сприяння взаємодії: створення структур для планування в гро­ маді та ухвалення рішень, висування лідерів, формування групо­ вої згуртованості, мобілізація енергії та полегшення зв'язків, об­ говорення умов та обмін думками між сторонами, залученими до діяльності щодо вирішення проблеми.

Соціальні працівники в громаді можуть виконувати функції медіатора, фасилітатора, агента з питань соціальних змін, ме­неджера, експерта, а інколи навіть і «порушника спокою», ліде­ра чи секретаря групи тощо. А. Твелвтріз вважає, що не тільки дипломовані/кваліфіковані соціальні працівники можуть вва­жати себе працівниками у громаді (community worker), але й активісти громади та волонтери різних соціальних служб і про­грам [16].

Робота в громаді (вивчення потреб, планування та впровад­ження місцевих соціальних програм, орієнтація на догляд за місцем проживання, заохочення місцевих ініціатив тощо) стала одним із найпоширеніших явищ в другій половині XX століття.

Поступовий розвиток професійної соціальної роботи в Україні спонукає до осмислення розмаїтої зарубіжної теорії та практики, можливостей їхнього застосування в українському контексті.

З огляду на виникнення соціальних служб у громадах (при­міром, хеседи, «Джерела»), поширення практики неформального догляду (особливо в селах за самотніми людьми похилого віку та інвалідами), надання більших повноважень органам місцевого самоврядування, підготовка фахівців із соціальної роботи має обо­в'язково передбачати ознайомлення з різними моделями та мето­дами роботи в громаді, відпрацьованими в інших країнах. Зреш­тою це дасть можливість сформувати в нашій державі фахове уяв­лення про переваги та обмеження цього напряму професійної діяль­ності соціального працівника.