Тема 8. Правила мовного оформлення наукових робіт

Наукові роботи студентів є одним із видів кваліфікаційної діяльності, формування фахової досконалості, тому мовному оформленню, стилю наукової роботи слід приділяти велику увагу. Мовно-стильова культура дипломної роботи чи магістерської дисертації найкраще виявляє загальну фахову культуру її автора.

Мова і стиль наукової роботи як частина писемної наукової фахової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної та запозиченої точок зору з метою обгрунтування наукової істини. Уже склалися певні традиції в книжних зразках наукового тексту, усталені особливості структури наукових робіт (курсової роботи чи проекту, дипломної (магістерської) роботи, статті, реферату тощо).

Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу. Це відображається в усій системі мовних знаків. Науковий виклад складається головним чином із роздумів, метою яких є доведення істини, виявлених унаслідок дослідження фактів дійсності.

Для наукового тексту характерною є смислова завершеність, цілісність і пов'язаність частин. Найважливіший засіб вираження логічних зв'язків - спеціальні функціонально-синтаксичні засоби, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже та ін.), заперечення ( проте, тимчасом, але, тоді як, одначе, аж ніяк), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, унаслідок цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до..., звернімося до..., розглянемо, зупинимося на..., варто розглянути тощо), результат, висновок (отже, значить, таким чином, як висновок, на закінчення зазначимо, усе сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід зазначити... )[Як підготувати і захистити, с. 40].

Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, названий, указаний та ін.).

Не завжди ці та інші слова прикрашають науковий текст. У деяких випадках ці словосполучення є зайвими, надмірними, нелогічним, хоча переважно вони допомагають оформити "переходи авторської думки" [Як підготувати і захистити, с. 40] та сприяють удосконаленню рубрикації тексту. Такі вставні конструкції, як правило, виконують роль невиділених рубрик, пояснюють внутрішню послідовність викладу, а тому в науковому тексті дуже потрібні.

Нами вже зазначалися як найважливіші ознаки наукового тексту цілеспрямованість і прагматизм. Тому емоційні мовні елементи в наукових роботах студентів, як і в інших писемних та усних зразках наукового стилю, є абсолютно недоречними, окрім випадків їх аналізу як об'єктів дослідження. Науковий текст характеризується тим, що його становлять лише точні, отримані внаслідок тривалих спостережень і наукових експериментів відомості та факти. Це зумовлює точність їхнього словесного вираження, зокрема використання спеціальної термінології. Добирати наукові терміни як утілення сутності певного явища слід дуже ретельно, не можна змішувати в одному тексті неоднакову термінологію, особливо з різних галузей науки. Наприклад, філологія (літературознавча і мовознавча) має специфічну, притаманну тільки їй термінологічну систему. Не варто використовувати замість наукової термінології професійну лексику, тобто слова та вирази, поширені в певному фаховому середовищі. Професіоналізми - це не позначення наукових понять, а умовні, вищою мірою диференційовані найменування реалій, які використовуються в середовищі вузьких фахівців і зрозумілі тільки їм [Як підготувати і захистити, с. 41]. Це своєрідний жаргон, в основі якого - побутове уявлення про наукове поняття. Стандартизація термінологічної системи певної наукової галузі має державно-правовий характер. Потрібно зазначити, що результати лінгвістичної нормалізації можуть бути лише рекомендаційного характеру. Фахівець-лінґвіст визначить лише правильність чи неправильність побудови наукового терміна, доцільність чи недоцільність його використання. Фахівець може ствердити, чи відображає термін детерміноване ним поняття і наскільки вдалим є його використання. У центрі його уваги є не термін як мовний знак, а саме поняття, на перший план виступає не системність у термінотворенні, а системність у творенні понять, тобто головним об'єктом є не термінологічна, а понятійна система. Процес успішної нормалізації та стандартизації термінологічної

системи певної науки відбуватиметься тільки за умови тісної співпраці фахівців-лінгвістів та фахівців галузі.

Вельми специфічною є також наукова фразеологія, яка визначає логічні зв'язки між частинами висловлювань (навести результати, як засвідчив аналіз, на підставі отриманих даних, підсумовуючи сказане) та позначає певні поняття, по суті, терміни (струм високої напруги, вільна економічна зона, базедова хвороба, державне право і под.).

Отже, наукова мова має свої особливості, які суттєво впливають на мовно-стилістичне оформлення наукової роботи студента чи магістранта. Наприклад, на лексичному рівні допустимі лише лексем із прямим значенням, тому грубою помилкою є вживання виразів типу дійшовши висновку, звідси випливає, торкатися питання, як показав аналіз, перейдемо до розгляду і под.

На кінець 20 століття вироблена загальнонаукова, гуманітарне і фахова термінологія, що відображає рівень наукового розвитку як у цілому, гак і зокрема: аналіз, синтез, абстракція, аргументація, аспект, генеза, принцип, проблема, процес, методологія, об'єкт, об'єктивний процес, організація, полеміка тощо.

Головними ознаками наукового тексту вважаються інформативність, понятійність, предметність, об'єктивність, логічна послідовність, узагальненість, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення, причиново-наслідкові відношення, висновки[Мацько, с. 284]. Для реалізації цих ознак використовуються абстрактна лексика, велика кількість термінів, у тому числі значна кількість іншомовного походження, стійкі термінологічні словосполуки, символи, цитати, посилання, безоб'єктність, безособовість синтаксису та інші вербальні засоби.

На морфологічному рівні науковий текст виокремлюється наявністю великої кількості абстрактних та віддієслівних іменників (дослідження, розгляд, аналіз, вивчення, аргументація та ін.). У науковій роботі повинні вживатися відносні прикметники, оскільки вони максимально точно передають ознаки то чи іншого явища і є, як правило, частиною термінологічних виразів. Зауважимо, що в дипломній роботі, використовуючи якісні прикметники, слід обмежити вживання їхніх ступеневих форм, у науковому тексті переважають лише аналітичні форми вищого та найвищого ступенів. Не варто використовувати лексеми наступний, даний, тому що послідовність та особливі прикмети краще характеризують займенникові лексеми той, такий, цей. Займенникові вказівні форми досить поширені в науковому тексті, вони конкретизують предмет, визначають логічні зв'язки між частинами висловлювання (ці дані, такі спостереження). Не вживаються займенники типу щось, дещо, що-небудь, оскільки вони вказують на приблизність, неконкретність якогось значення, що для наукової роботи не властиво.

Дієслівні форми в текстах наукових робіт уживаються переважно в теперішньому часі для окреслення постійної ознаки предмета чи явища в наукових законах чи закономірностях, установлених раніше чи в процесі дослідження (проблема, що вивчається, синтаксема, що аналізується нами тощо). Широко вживаються також дієслівні форми недоконаного виду минулого часу дійсного способу, тому що вони фіксують ставлення до діїї, яка описується, на момент висловлювання. Рідше - дієслова умовного і майже ніколи - наказового способу. Часто використовуються зворотні дієслова, пасивні конструкції, що зумовлено потребою підкреслити об’єкт дії, предмет дослідження (у нашій статті розлядаються; передбачено виділити в окреме обгрунтування та ін.)[Як підготувати і захистити, с. 42].

На синтаксичному рівні окремі речення і частини складного синтаксичного цілого в науковому тексті тісно пов'язані між собою. Дипломна робота передбачає чітку аргументацію та виявлення причиново-наслідкових відносин у тому чи іншому науковому явищі, а отже, логічний ланцюжок міркувань та висновків, які передаються складними реченнями різних видів із чіткими синтаксичними зв’язками, але все ж більшою мірою - складнопідрядними, аніж складносурядними конструкціями.

Найбільше в науковому тексті використовуються складені сполучники підрядності: завдяки тому, що, тому що, через те що, замість того, щоб, з огляду на те, що, зважаючи нате що, унаслідок того, відповідно до, згідно з,відповідно до, тоді як та ін. Безособові чи неозначено-особові речення використовуються при описі фактів, явищ чи процесів, а називні речення - найчастіше в назвах розділів, підрозділів, у підписах під рисунками, діаграмами, таблицями.

Щоб підкреслити вірогідність та об’єктивність наукового аналізу, у дипломних роботах застосовують вставні слова і словосполучення, що підкреслюють ці фактори (насправді, зрозуміло, безперечно, можливо, ймовірно і под.), а щоб визначити джерело наукового повідомлення, автора висловленої думки, уживають спеціальні вирази типу як свідчить аналіз, на думку, на нашу думку, за даними, за повідомленням тощо. Найбільш уживаним є підрядний сполучний що, сполучники який, котрий уживаються для урізноманітнення й органічності складної синтаксичної конструкції (який) та стосовно осіб і назв істот (який, котрий). Експериментальні відомості, як правило, описуються за допомогою дієприкметникових зворотів або дієприкметників пасивного стану: одержані результати, проаналізовані дані, здійснено аналіз, виокремлено поняття, опрацьований матеріал тощо. Використання таких синтаксичних конструкцій дає змогу зосередити увагу тільки на самій дії, суб'єкт при цьому залишається невизначеним. Адже вказівка на нього в наукових текстах є необов'язковою. Стиль писемної наукової ови - це безособовий монолог, тому виклад ведеться від третьої особи, увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб'єктові. Порівняно мало, але все ж можливе використання форм першої особи однини займенників (я вважаю), третьоїособи однини (автор проаналізував), конструкцій з невизначено-особовими реченнями (Спочатку проводять відбір лексичного матеріалу...) та пасивних дієприкметникових зворотів (Розроблений комплексний підхід до вивчення...), що дає змогу уникати в науковому тексті нагромадження особових займенників. Зовсім не використовуються займенникові форми другої особи однини. Займенник ми в науковому контексті вказує на колективне авторство ідеї, аналізу, висновків, відображає власну думку автора як думку певної групи людей, наукової школи чи певного наукового напрямку. Це правильно, тому що сучасну науку характеризують інтеграційні процеси, колективність творчості, комплексний підхід до розв'язання проблем. Авторське "Я" студента чи магістранта, навіть здобувача наукового ступеня, передане за допомогою форми ми, найкраще передає і відтінює ці тенденції.

Смислова точність - одна з головних умов забезпечення наукової та практичної значущості інформації, поданої в тексті дипломного дослідження, тому недоречно вжите слово може суттєво викривити сенс написаного, призвести до подвійного тлумачення тієї чи іншої фрази, надати всьому тексту небажаної тональності[Як підготувати і захистити, с. 43]. Студенти не завжди вживають правильні словосполучення чи конструкції, недбало добирають терміни й окремі слова, спотворюючи висловлену думку, припускаючись лексичних і орфографічних помилок, позбавляючи наукову мову точності та ясності. Почасти це пояснюється елементарними незнаннями, сплутуванням термінів- синонімів, уживанням іншомовних слів у невідповідному контексті або з невластивим значенням, бажанням "заплутати" науковий сенс термінами, книжними канцеляризмами і словосполученнями з невизначеним або занадто узагальненим значенням, намаганням таким чином надати своїй праці уявноїнауковості, наукоподібності. Пам'ятаючи, що простота викладу сприяє науковій доступності й дохідливості, усе ж варто не ототожнювати простоту із примітивністю, загальнодоступність з апеляцією (зрозумілістю) наукового тексту тільки до певного кола фахівців.

Ще однією важливою рисою автора дипломної роботи є вміння уникати багатослів'я, мовної надмірності, непотрібних повторів, деталізації чи "словесного мотлоху". Виконавець дипломного дослідженнея повинен також знати, що недоліком наукового тексту вважається невиправдано часте, без потреби вживання іншомовних слів, особливо термінів, які дублюють українські, ускладнюючи розуміння (нічого екстраординарного замість нічого особливого, індиферентно замість байдуже, ігнорувати замість не помічати, орієнтовно - приблизно, функціонувати - діяти, диверсифікація - різноманітність, апробація - перевірка, ігнорувати - не помічати та ін.), різного роду тавтології, тобто повторення одного й того ж іншими словами та недоречне використання так званих прислівникових сполук типу у справі, по лінії, за рахунок, у частині.

Як зазначає Н.В. Зелінська, у наукових текстах останніх 25-30 років на тлі низького рівня мовної культури паразитує "так званий вербально-термінологічний снобізм - свідоме, навмисне ускладнення стилю мови науки, за яким відчувається бажання зробити її недоступною для посвячених[Зеленська, с.13]

Особливою складовою наукового тексту дипломної роботи є цитати як форми фактичного матеріалу, що органічно вплітаються в текст-оригінал і становлять невід'ємну його частину. Цитати використовуються для того, аби без перекручень передати думку автора джерела, ідентифікувати погляди науковців при зіставленні різних точок зору, створити систему доказів, необхідних для об'єктивної характеристики явища, яке вивчається, підтвердити окремі твердження в процесі аналізу та синтезу наукової інформації. Неписаним правилом у науковому світі стало обмеження кількості цитат у науковому тексті обсягом сторінок (на сторінку оптимальним вважається використання однієї цитати), тобто скільки друкованих сторінок у дипломній роботі, стільки ж приблизно повинно бути цитат у тексті (як правило, найбільше їх зосереджено в огляді літератури з проблеми). Обсяг цитати не повинен перевищувати 3-4 друкованих рядків. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований матеріал, щоб не спотворити зміст висловлювання. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками. Цитування повинно бути повним, хоча при потребі пропуск слів, речень, абзаців допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело. Це правило стосується і так званого непрямого цитування, коли виклад думок іншого автора передається своїми словами. Як уже зазначалося (див. Тема 7 ), дипломник може втрутитися в цитований матеріал, бажаючи висловити своє ставлення до змісту чи виокремлюючи якесь важливе для дослідження положення, спеціальними застереженнями. Посилання в тексті наукової роботи на джерело слід зазначати порядковим номером цитованого видання у списку використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: "Переважна більшість комерційних рекламних текстів вибудовується в соціальному просторі на основі міфів різного гатунку, які сприяють значному викривленню дійсності на користь маніпулятора і є актом прихованого навіювання, нав'язування людині комерційної інформації [1, с. 157]"; Тексти комерційної телевізійної реклами, як правило, "засновані на реалізації спонукального потенціалу імплікації, через які нав'язується завуальована позитивна оцінка предмета реклами [2, с.158]".

Насамкінець означимо таке явище, як мовно-стильову індивідуальність наукового тексту. "Незважаючи на тяжіння наукової мови до стереотипізації, індивідуальний стиль визначних науковців відзначається специфікою використання мовних одиниць загалом й образних засобів зокрема[Дядюра, 3]", таким чином наукова мова, особливо її усна форма, проявляє чи експлікує образність[Навальна, с.18]".

Контрольні запитання

1. Які мовні особливості наукового стилю виокремлюють його серед інших?

2. Охарактеризуйте наукову лексику і фразеологію.

3. Визначте мовні помилки при вживанні наукового стилю.

Завдання для самостійної роботи

1. Скласти бібліографічний покажчик наукових статей, монографій, підручників і посібників, інтернет-джерел на тему "Мовні особливості наукового стилю".

Використана література

1. Зелінська Н.В. Який він, науковий стиль?/ Н.В. Зелінська. - Львів, 2003. - 352с.

2. Навальна М.І. Динаміка лексикону української періодики поч. 21 ст./Марина Навальна. - К., 2011. - 325с.

3. Дядюра Г.М. Експериментальне дослідження функціонування образних засобів у науковому тексті/ Г.М. Дядюра// Мовознавство. -2001. - №4. -С.53-60.

4. Основні вимоги до дисертацій та авторефератів дисертацій/ /Бюлетень вищої атестаційної комісії України. - 2007. - №6.

5. Пономаренко Л.А. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня : Методичні поради. - 3-є вид., виправл.

І доповн. - К., 2007. - 80с.

6. Мацько Л.М., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови/ Л.М. Мацько, О.М.Сидоренко, О.М. Мацько; за ред. Л.1.Мацько. - К., 2005. - 460с.

Зразок оформлення титульного аркуша магістерської роботи

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ТА МОНІТОРИНІ-у ЯКОСТІ ОСВІТИ

Іваненко Світлана Петрівна Управління освітніми закладами в сільській місцевості

Кваліфікаційна дипломна робота на здобуття ОКР «магістр» Спеціальність 8.18010020. Управління навчальним закладом

Науковий керівник Сігасва Л.В., доктор педагогічних наук, професор

Допущено до захисту

(Протокол № 7 від 17 квітня 201 1 року кафедри управління і моніторингу якості освіти) Завкафедри проф. І.Л. Лікарчук

Переяслав-Хмельницький - 2012

Додаток Б

Зразок оформлення завдання для написання магістерської роботи та календарного

плану виконання магістерської роботи

Графік (план) науково-пошукової підготовки магістерського дослідження

на тему "Мовленнєва культура як засіб формування управлінських умінь і навичок керівника навчального закладу" зі спеціальності "Управління навчальним закладом"студентки 6 курсу денної (заочної) форми навчання відділення післядипломної освіти ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди" Міщук Алли Володимирівни

1. Вибір напрямку наукового пошуку. Виокремлення наукової проблеми для аналізу - вересень 2011 року.

2. Затвердження теми магістерського дослідження - вересень 2011 року.

3. Опрацювання і систематизація основних наукових джерел із проблеми.

4. Структурування пошукової діяльності щодо джерельної бази:

а) академічні видання :монографії, словники;

б) підручники і посібники;

в) фахова періодика;

г) автореферати, дисертації з теми;

д) інтернет-сайти;

е) паспортизація джерельної бази магістерського дослідження - жовтень - січень 2011 року.

5. Вивчення правил оформлення магістерської роботи, її структури і специфіки - жовтень 2011 року.

6. Консультації, обговорення варіантів розділів і параграфів

магістерської роботи із науковим керівником - листопад - лютий - 2011/2012 року.

7. Науково-навчальна практика:

а) оформлення вступу до магістерської дисертації та підготовка рукопису статті за матеріалами дослідження;

б) ознайомлення із науковими матеріалами з теми у фондах наукової бібліотеки університету;

в) ознайомлення із науковими матеріалами з теми у фондах Центральної наукової бібліотеки ім. В. Вернадського (м. Київ);

г) опрацювання вимог ВАКу до наукових робіт та оформлення списку використаних джерел - грудень 2011 року.

8. Укладання чернетки магістерського дослідження. Публікація за матеріалами дослідження - січень - березень 2012 року.

9. Практична апробація матеріалів магістерської роботи під час педагогічної практики у ВНЗ 3-4 р.а.; обговорення матеріалів магістерської роботи на науково-практичній конференції - березень- квітень 2012 року.

10. Попереднє обговорення і захист на кафедрі управління і моніторингу якості освіти - квітень 2012 року.

11. Зовнішнє рецензування наукової роботи - квітень, травень 2012 року.

12. Захист магістерського дослідження під час державної атестації

• червень (жовтень) 2012 року.

Магістрант Міщук Алла Володимирівна

Науковий керівник Кожуховська Л.П.,

к.п.н., доцент

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Кафедра управління та моніторингу якості освіти Спеціальність " "

".ЗАТВЕРДЖУЮ"

Завідувач кафедри управління

___ Т. І. БІЛ ОБРОБКО

2011 р

ЗАВДАННЯ НА МАГІСТЕРСЬКУ РОБОТУ

Слухач Намѵраений Олег Ярославович (прізвище, ім'я, по батькові)

1. Тема роботи: Церква і держава: проблеми взаємодії у сучасній

Україні, затверджена наказом ректора від 15.11.2011 № 80/12

2. Термін здачі слухачем закінченої роботи: "05" червня 2011 р.

3. Вихідні дані до роботи: закони України, нормативно-правові акти, дані монограгЬій та наукових статей, статистичні показники

4. Зміст магістерської роботи (перелік питань, що їх належить розробити):

• Церковно-релігійна ситуаиія в Україні:

• Міжиерковні відносини:

• Удосконалення взаємодії між державними органами та релігійними організаціями.

5. Перелік графічного матеріалу: у роботі міститься З рисунки та 5 таблиць Дата видачі завдання "2ґ/‘ лютого 2005 р.

Керівник А. В. Мазак

(особистий ціліше) (розшифрування підпису)

Завдання прийняв

до виконання О.Я. Намуравнии

(особистий підпис) (розшифрування підпису)

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№	Назва етапів магістерської робота	Термін виконання	Примітка
1	Підбір і опрацювання літератури за темою роботи	25.03.-7.04.12.
2	Написання І розділу	8-19.04.12.
3	Написання II розділу	20.04.-1.05.12.
4	Написання III розділу	2-13.05.12.
5	Оформлення вступу та висновків	14.05.-25.05.12.
6	Редагування та кінцеве оформлення магістерської роботи	26-31.05.12.

Слухам

магістратури

О. Я. Намууавнии

(особистий підпис) (розшифрування підпису)

Керівник

А. В. Мазак

роботи

(особистий підпис) (розшифрування підпису)

Частина 2. Управлінське документування

У друг ій частині посібника комплексно висвітлено питання управлінського документування з урахуванням нових тенденцій розвитку діловодства, яке подано як результат розвитку і самовдосконалення цілісної комунікативноїсистеми, як вияв вищої потреби об'єкта управління освітньою системою в певному рівні впорядкування, як культура операційної управлінської технології керівника навчального закладу. Зібраний матеріал включає як безпосередньо оформлення документів, так і висвітлення технологічного процесу справочинства. Наведено розгорнуті характеристики основних нормативних положень щодо створення документів, велика увага приділена систематизації документації, що функціонує в освітній системі. Сучасне управлінське документування в освіті стало результатом розвитку і самовдосконалення складної комунікативної системи за певний історичний період: зростання обсягу інформації про навколишнє середовище, поширення знання через неформальні канали їх передачі, фіксація необхідної інформації, організація управлінських документаційних масивів, створення діловодних органів, систематизація та уніфікація документації, автоматизація діловодства. Ділове документування на сучасному етапі розвитку освітньої системи України орієнтується на нові інформаційні технології (збір вихідних даних, їх накопичення, зберігання, обробка й передача за допомогою найновітніших технічних засобів), автоматизацію контролю виконання управлінських рішень, заміну паперового документа електронними носіями інформації. Водночас управлінський документ, незалежно від виду матеріального носія інформації, як такий, залишається нагальною потребою і вимагає певної культури роботи над ним. У посібнику робиться спроба подати документування управлінської діяльності керівника навчального закладу, справочинство як узагальнене, системне явище, як вияв вищої потреби об'єкта управління в певному рівні впорядкування, необхідного учасникам виробничого процесу, як культуру операційної управлінської технології, що становить частку загальної культури нації. Поданий у посібнику матеріал включає як безпосередньо документи, так і висвітлення діловодного технологічного циклу: оформлення і переміщення документів, контроль за їх виконанням, пошуково-довідковий апарат. Наведено розгорнуті характеристики основних нормативних положень щодо створення документів, які мусить знати управлінський персонал для оперативної орієнтації при виборі управлінських рішень. Велику увагу приділено підготовці та оформленню управлінських документів. Розглянуто склад загальної документації, документації з особового складу, господарської та економічної діяльності, обліково-фінансової документації, необхідної для реалізації навчальним закладом його функціональної мети, а також оптимальний перелік реквізитів, які допомагають користувачам швидко підготувати документ. У посібнику розглянуті питання ведення кадрової документації. Особливе місце відведене питанням документаційного забезпечення руху працівників, оформленню особових справ, карток і книжок обліку особового складу, документуванню, атестації тощо. Детально описано технологію, порядок контролю за виконанням документів за строками і по суті питання, організацію роботи апарату управління з оперативного пошуку та опрацювання необхідної інформації, передачі її до архіву. Оформлення документа, написання тексту з дотриманням установлених правил свідчать про рівень культури документування управлінської діяльності як складової всієї організаційної культури закладів освітньої системи Української держави.

Магістри повинні знати:

• законодавство України, державні стандарти, інші нормативні та методичні документи із документаційного забезпечення управління навчальним закладом;

• правила діловодства в освітніх установах, організаціях і позашкільних закладах України;

• основні напрямки уніфікації і стандартизації документів;

• уніфіковану систему організаційно-розпорядчих документів,

правила складання й оформлення документів;

• структуру, завдання, функції і посадовий склад педагогічних працівників і служб документаційного забезпечення освітньої галузі України;

Підготовлений фахівець повинен уміти:

• використовувати державні стандарти, інші нормативні та методичні документи для документаційного забезпечення управління навчальним закладом;

• застосовувати раціональні прийоми складання та оформлення усіх видів службових документів: організаційно-розпорядчих, довідково-інформаційних, обліково-фінансових, господарсько- договірних, особових офіційних.

Тема 1. Управлінське документування як навчальна дисципліна та вид діяльності з питань документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності освітнім навчальним закладом

Діловодство - це діяльність, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності Особливості сучасного діловодства полягають, насамперед, у переведенні його на державну мову, широкому застосуванні комп'ютерних систем оброблення та друкування документів, необхідності дотримання вимог чинних державних стандартів у цій галузі, упровадження раціональних прийомів роботи. Дотримання стандартів з діловодства у практичній роботі органів управління навчальними закладами та документування сприяє встановленню чіткого організаційно- технічного порядку, викоріненню бюрократизму й тяганини в освітній системі. Опанування прийомів раціональної роботи з документами дає змогу скоротити час на їх складання, обробку й пошук, організувати чіткий контроль за проходженням та виконанням документів. Зрештою, правильно підготовлений і належним чином оформлений документ - це свідчення культури виконавця. На сучасному етапі діяльність будь-якого навчального закладу, установи без організації служби документування неможлива. Секретар - перший, з ким зустрічається відвідувач в установі. Від нього багато в чому залежить, як розпочне свій робочий день керівник. Це помічник, який основну роботу з документами бере на себе, даючи змогу керівникові творчо працювати у першу чергу над навчально-виховним процесом. Документи з'явилися разом із писемністю, спочатку як засіб закріплення майнових відносин, а потім, із розвитком писемності, стали засобом спілкування, передавання інформації. Документування управлінської діяльності в освітній установі полягає у фіксації за встановленими правилами на паперових або магнітних носіях управлінських дій, тобто у створенні документів. Підставою для створення документів в установах є необхідність засвідчення наявності та змісту управлінських дій, передавання, зберігання і використання інформації протягом певного часу або постійно. В освітніх установах визначається конкретний комплекс документів, передбачений номенклатурою справ та необхідний і достатній для документування діяльності навчального закладу. Управлінська діяльність освітніх установ здійснюється способом видання розпорядчих документів. Видання розпорядчих документів установ визначається актами законодавства, положеннями (статутами) про них. З питань, що становлять взаємний інтерес і належать до компетенціїрізних освітніх установ, можуть прийматися спільні розпорядчі документи. Підставами для прийняття розпорядчих документів в освітніх установах є: о Конституція і закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження країни, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення та постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; о провадження виконавчої і розпорядчої діяльності з метою виконання установою покладених на неї завдань і функцій; о потреба у правовому регулюванні діяльності.

Розпорядчі документи, що надходять до навчальної установи від органів вищого рівня, доводяться до організацій, що належать до сфери її управління. Установа має право розсилати ксерокопії документів органів вищого рівня організаціям, що належать до сфери її управління, разом із супровідним листом. Документи, що видаються на підставі розпорядчих документів органів вищого рівня, повинні мати посилання на них із зазначенням найменування цих документів, дат, номерів і заголовків. Хід обговорення питань і рішення, що приймаються в колегіальних органах, на зборах, засіданнях, нарадах фіксуються в протоколах. Протоколи оформляються на підставі записів і стенограм, зроблених у ході засідань. У разі, коли засідання стенографується, зміст виступів до протоколу не заноситься. Розшифрована та оформлена належним чином стенограма додається до протоколу. Якщо хід засідання фіксується на магнітній плівці шляхом запису на магнітофоні чи диктофоні, після засідання записані на ній тексти виступів передруковуються і заносяться до протоколу. Рішення колегіальних органів доводиться до виконавців і організацій, що належать до сфери управління установи, шляхом надсилання їм рішень. Рішення колегій установ провадяться в життя наказами установи (керівника установи). Установа під час здійснення оперативних зв'язків з організаціями, що належать до сфери її управління, іншими установами та організаціями, окремими громадянами може надсилати листи. Як правило, листи складаються в тому разі, коли неможливо або важко здійснити бездокументний обмін інформацією, дати усні роз’яснення, вказівки (особисті або по телефону), провести інструктування тощо. Якщо службовий документ потребує негайного виконання, передача тексту документа може здійснюватися по телефону, телеграфу або телефаксу. Текст належить до основних реквізитів документа. Він має бути стислим, конкретним, об'єктивним, юридично бездоганним. Текст (реквізит 21) оформляють у вигляді: складного тексту; анкети; таблиці; поєднання цих форм. Текст поділяють на абзаци - пов'язані за змістом частини тексту від одного відступу до іншого. Доцільно, щоб кількість речень в абзацах тексту не перевищувала двох-чотирьох. Бажано, щоб тексти службових документів складалися з двох частин: вступної та основної. У вступній частині викладають підстави для виготовлення документа, в основній- рішення, розпорядження, висновки, пропозиції, прохання. Такий самий порядок викладання має зберігатися і в тому разі, коли текст документа складається з однієї фрази. Якщо документ створюється на підставі іншого документа, то це зазначають, наприклад, так: "Відповідно до Указу президента України від 12.09.97 № 123 "Про...". Якщо текст документа має великий обсяг або містить кілька рішень, висновків, то його слід поділяти на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумеруються арабськими цифрами. Крапка між номером і назвою, а також у кінці назви не ставиться. Абзаци всередині пунктів не нумерують. У службових листах, факсах використовують такі форми викладу: від першої особи однини, наприклад: "Вважаю за потрібне...", "Прошу надати..."; від першої особи множини, наприклад: "Просимо надати... "; від третьої особи однини, наприклад: "Міністерство не заперечує...”, "Управління вважає...". У розпорядчих документах організацій, що діють на принципах єдиноначальності, а також у документах, адресованих керівництву, текст належить викладати від першої особи однини, наприклад: "НАКАЗУЮ:", "ПРОПОНУЮ:", "ПРОШУ... ". У спільних розпорядчих документах текст викладають від першої особи множини, наприклад: "НАКАЗУЄМО:", "УХВАЛИЛИ:", "ВИРІШИЛИ:". Тексти доповідей, інформацій, виступів у протоколах викладають від першої особи однини (цитують), а ключові слова "СЛУХАЛИ:", "ВИСТУПИЛИ:", "УХВАЛИЛИ:", "ВИРІШИЛИ:" подіють у множині минулого часу. Текст, що містить словесну чи цифрову характеристику' одного об'єкта за низкою ознак, оформляють у вигляді анкети, яка має постійну та змінну інформацію. До постійної інформації належить перелік ознак, наведений у певній послідовності, а до змінної - конкретна характеристика цих ознак. Текст, який становить зразок, що його надто часто наслідують, оформляють у вигляді трафарету. У трафаретних документах постійну частину тексту виготовляють друкарським способом або за допомогою ПК (друкарської машини), а змінну - вписують від руки або вдруковують. Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Горизонтальні та вертикальні лінійки, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії, що обмежують таблицю зліва, справа і знизу можна не робити, якщо це не ускладнює користування таблицею. Таблицю розташовують безпосередньо після тексту, в якому про неї згадується вперше або на наступній сторінці. Таблиці нумерують арабськими цифрами по порядку в межах розділу, крім тих, що наводять у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, Таблиця 4.2 - друга таблиця четвертого розділу. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (перша літера назви - велика) й розташовують угорі. Назва має бути короткою. Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, то таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною чи поруч, або переносять на наступну сторінку. Заголовки граф починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони утворюють одне речення із заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх друкують з великої літери. Заголовки й підзаголовки граф зазначають в однині; крапку в кінці не ставлять. Організація й здійснення управлінської діяльності державними та іншими органами, посадовими особами, керівним персоналом будь-якої освітньої організації, установи та їх підрозділами неможливе без належної організації роботи з документами. Значення діловодства як одного з напрямків управлінської діяльності визначається його універсальністю, оскільки інформаційну основу роботи будь-якої установи чи організації складають документи. На роботу з документами спеціалісти витрачають від 20% до 60% робочого часу. Оптимізація ведення діловодства безпосередньо впливає на якість, оперативність, економічність функціонування апарату управління, дозволяє уникнути дублювання функцій, звільняє керівників від виконамни невластивих їм функцій. Управлінська інформація - це інформація, яка використовується установами, підприємствами, організаціями з метою управління їх діяльністю, діяльністю галузей, економіки країни в цілому. Переважна частина управлінської інформації фіксується, оскільки тільки за таких умов її можна передавати, приймати, обробляти, зберігати. Матеріальним носієм фіксованої інформації є документ. Документ - це засіб закріплення на матеріальному носієві інформації про конкретні факти, події, явища об'єктивної реальності й розумової діяльності людини. її управлінській діяльності користуються, головним чином текстовими документами, виготовленими на паперових носіях (рукописні, машинописні, друкарські, створені за допомогою комп'ютерної та оргтехніки), а також документами на магнітних стрічках (аудіо- та відеозаписи), дискетах, фотоплівці. Усі матеріальні носії виристовуються для закріплення та зберігання на них мовної, звукової чи зображувальної інформації, у тому числі й у трансформованому вигляді. Обробка документів передбачає такі види роботи: документування інформації; обробку власне інформації, яка міститься в документах; організацію роботи з документами; створення інформаційно-пошукової системи. Документування - це регламентований процес запису інформації на матеріальному носієві, який забезпечує її юридичну силу. Організація роботи з документами - це створення умов для забезпечення переміщення, пошуку, зберігання документів у діловодстві. Інформаційно-пошукова система - це документи, створені в результаті діяльності певного органа управління, довідковий апарат до нього, методи й способи їх обробки та використання. Діловодство частина управлінської інформаційно- пошукової системи, яка об'єднує діяльність з питань документування, обробки й організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських функцій. У сфері діловодства, такими чином, обробляються не всі документи, а тільки ті, що використовуються в процесі управління. Діловодство, усвою чергу,

належить до гнучких докуменгографічних інформаційно- пошукових систем, оскільки пошук у ньому здійснюється за приблизними з точки зору змісту документа, але повністю формалізованими ознаками, а інформаційні сукупності добираються, як правило, з нерегламентованим змістом. Розподіл праці в управлінні зумовив наявність основних і спеціальних функцій управління. Основні функції - планування, організація, координація, контроль тощо - притаманні всім органам управління, у той час як спеціальні функції - постачання, облік, фінансування тощо - у роботі органу управління можуть бути присутніми в повній мірі, частково або ж бути зовсім відсутніми. Основні й спеціальні функції органів управління складають, відповідно, основу двох груп документів і типів діловодства - адміністративного й спеціалізованого. Адміністративне діловодство - це організація роботи з документами, пов’язаними з виконанням основних управлінських функцій. В адміністративному діловодстві можна виділити такі основні комплекси документації: 1. Організаційно- правова документація. 2. Інформаційно-довідкова й аналітична документація. 3. Планова документація. 4. Звітна документація. 5. Документація щодо особового складу. 6. Документація з документаційного та інформаційного забезпечення діяльності установ. Спеціалізоване діловодство пов'язане з виконанням спеціальних управлінських функцій. Воно відрізняється номенклатурою й формою документів, правилами їх обробки, зберігання тощо. Основними комплексами такої документації для установ будуть: 1. Фінансова документація (бухгалтерський облік та звітність). 2. Документація з матеріально-технічного забезпечення. 3. Договірна документація. До спеціалізованого діловодства належать також галузеві (відомчі) комплекси документації (медичні, військові тощо). Ці системи документації як сукупність документів, взаємопов'язаних за ознаками походження, призначення, виду, сфери діяльності та єдиних вимог до їх оформлення лежать в основі форм організації діловодства, яке може бути централізованим, змішаним і децентралізованим.

Документ у системі управління є засобом здійснення цієї групової діяльності, накопичення інформації, обміну, контролю, звітності, розпорядчої діяльності, засвідчення (констатування) певних управлінських дій. Поняття "документ" є центральним, фундаментальним у понятійній системі документування. На міжнародному рівні найбільш загальним є визначення документа як записаної інформації, яка може бути використана як одиниця в документаційному процесі. Таке визначення розроблено й затверджено Міжнародною організацією зі стандартизації. Як і вся система, документ створюється суспільством лише тому, що він виконує ті чи інші необхідні суспільству функції. Функція документу

• це його суспільна роль, соціальне призначення, ціль. Документ - полі функціональний об'єкти, який виконує ряд взаємопов'язаних соціальних функцій. Серед множинності таких функцій, в рамках моєї теми дослідження хочу окремо наголосити на управлінській (регулятивній) функції. Така функція виконується документами, які створені для цілей управління і в процесі його реалізації (закони, положення, статути, постанови, розпорядження, рішення, накази, протоколи, приписи і под. тобто офіційні і ділові документи). Документування - це створення документів з використанням різних методів, способів і засобів фіксування інформації на матеріальному носії. Тобто документування управлінської діяльності полягає у фіксації управлінських дій на паперових або магнітних носіях за встановленими правилами. Документування управлінської діяльності керівників навчальних закладів останнім часом набуло особливої актуальності у зв'язку з тим, що сфера ділового спілкування поповнилася багатьма новими формами документів; традиційні форми документів поступово оновлюють свої характеристики. Тому в процесі виконання специфічних завдань, покладених на освітню систему, важливо забезпечити на всіх рівнях правильність і своєчасність оформлення документів, дієвість контролю за ходом виконання управлінських рішень, запровадити прогресивні технології у діловодстві. Будь-яке управлінське рішення базується на інформації. Правильність прийнятого рішення залежить: від повноти поданої інформації; достовірності інформації; своєчасності її подання. Форми управління тісно пов’язані з видами документів, наприкла, облік - із написанням різних звітів; планування - зі складанням планів; інструктування - з розробкою методик, інструкцій, правил; керівництво - з видами наказів. Управлінська документація в освіті за своїм змістом має два напрямки: загальний та спеціалізований, пов'язаний з організацією та координацією безпосередньо освітнього процесу. Особливо велике значення має документаційне забезпечення управління у здійсненні дієвого контролю за виконанням управлінських рішень. Перевірка ж виконання є головною ланкою в організаційній роботі будь-якої освітньої установи. Добре налагоджена організація діловодства передбачає відповідний контроль за виконанням прийнятих рішень, коли зросли обсяги інформації, стали більш жорстокими й вимоги до якості документів, термінів виконання та доведення до виконавців. В освітній системі визначається конкретний комплекс документів, передбачений номенклатурою справ та необхідний і достатній для документування її діяльності. Управлінська діяльність в освіті передбачає видання розпорядчих документів. Цей вид діяльності визначається законодавчими актами, положеннями про органи освіти. З питань, що становлять взаємний інтерес і належать до компетенціїрізних відомств, можуть видаватися спільні розпорядчі документи. Організаційно-розпорядча документація, забезпечуючи виконання організаційної та розпорядчої функцій управління, є найбільш уживаною, спільною для багатьох державних органів, уніфікованою. Більшість організаційно-розпорядчих документів призначені для безпосереднього сприймання й використання в подальшій роботі, а тому вони мають бути особливо зручними для створення і прочитання. На виконання цієї вимоги розроблено спеціальні технології, напрацьовано уніфіковані форми організаційно-розпорядчих документів, що акумулюють поняття високої культури діловодства й культури мови документів. Організаційно-розпорядчий документ - це насамперед носій

інформації і водночас своєрідний "матеріал", "сировина" для обробки. Документування організаційної га розпорядчої функцій управління за допомогою різних документних форм, що створені в результаті діяльності органів державної влади України унормовує Національний стандарт України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163- 2003). Будь-яке рішення, що приймається, має свій кількісний або якісний результат, а метою освітньої діяльності є знаходження таких організаційно-правових форм, правил, методів та засобів, які могли б сприяти досягненню певного результату і підвищувати ефективність управління в системі освіти. У практичній роботі працівникам освіти іноді доводиться приймати рішення миттєво. Для того, щоб у короткий термін прийняти правильне рішення, необхідна відповідна технологія прийняття управлінського рішення, яка була б універсальною та застосовувалася б до різних ситуацій. Якщо розглядати управлінські рішення, які стосуються

11. лощини управління суспільними процесами в освіті, то прийняття таких рішень обумовлюється основними завданнями, покладеними на освітню систему. Ці рішення займають важливе місце в організаційно-правовому блоці державного управління у сфері освітньої діяльності, оскільки саме на цей блок проблем припадає найбільший обсяг нормативно-законодавчої бази.

Контрольні запитання

1. Що таке документування управлінської діяльності?

2. Які види документів входять до адміністративного документування?

3. Яку сферу діяльності управлінця навчального закладу обслуговують організаційно-розпорядчі документи?

Завдання для самостійної роботи

1. Скласти бібліографічний покажчик наукових статей, монографій, підручників і посібників, інтернет-джерел на до теми "Управлінське документування як навчальна дисципліна та вид діяльності".

Документ як складний матеріальний об'єкт за певними класифікаційними ознаками розглядається як система, що може залежно від семантики, цільового призначення групуватися у підсистеми. Поділ системи документів на класи, підкласи і називається класифікацією документів. У наукових колах ученими ініційовано не одну дискусію з питань класифікації службових документів. Незважаючи на запропонований науковій спільноті широкий спектр рішень, його й донині зазначають серед питань, що потребують нагального вирішення загальним і управлінським документознавством, теорією діловодства. Найважливішою класифікаційною ознакою документа є його зміст, зокрема відношення зафіксованої в ньому інформації до предмета чи напряму діяльності. Основним документом, що визначає систему документації як сукупності взаємопов'язаних документів, які застосовуються в певній сфері діяльності, та з метою уніфікації офіційно закріплює групування документів за певними ознаками, є Державний класифікатор управлінської документації (ДК. 010- 98). Він є складовою державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Результатом документування управлінської інформаціїє документ - інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є її зберігання та передання в часі і просторі. Класифікація документної інформації дає змогу встановити специфіку кожного класу, підкласу, номіналу та виду номіналу документа, допомагає орієнтуватись у різноаспектних інформаційних потоках. А тому виникає нагальна потреба навчитися визначати належність того чи іншого документа за різними ознаками, аналізувати його за змістом, формою та іншими властивостями. У даному класифікаторі у другому розділі є визначення таких основних понять, необхідних для розкриття даноїтеми: Система документації - сукупність взаємопов'язаних документів, що застосовуються у певній сфері діяльності. Уніфікована система документації (УСД) - система документації,

що створена за єдиними правилами та вимогами і містить інформацію, необхідну для управління в певній сфері діяльності. Управлінська документація - сукупність взаємопов'язаних документів, що застосовуються для вирішення завдань управління національним господарством і мають нормативно-правову силу. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації - система документації, що використовується для вирішення організаційно-розпорядчих завдань управління. Клас організаційно-розпорядчої документації (далі - ОРД) містить підкласи: 0201 Документація з організації систем управління; 0202 Документація з організаціїпроцесів управління; 0203 Документація з управління кадрами; 0204 Документація з оцінки трудової діяльності. Для розуміння технологічного процесу обробки документів необхідно оперувати певними категоріями інших ознак документів, покладених в основу їхнього групування на основі виявлення зовнішньої подібності. Залежно від обраної ознаки напрацьовано різні схеми поділу. Документи за видом матеріальної основи та формою носія поділяють на: традиційні (з паперовою основою); аудіовізуальні; електронні. Так, в основу поділу управлінської документації за складністю покладено кількість порушених питань. За цією ознакою виокремлюють документи: односкладні, що містять інформацію про одне питання; складні, які містять інформацію про два і більше питань. Слід зазначити, що прості документи легше оброблювати, контролювати їх виконання, здійснювати пошук. За змістом документи поділяються: загальні, спеціалізовані. Залежно від місця складання розрізняють такі документи: внутрішні, зовнішні (вхідні, вихідні). За строками виконання документи бувають: із зазначенням строку виконання (термін установлений актами законодавства або зазначений у самому документі); без зазначення строку виконання (не пізніше 30 календ, днів); документ з відміткою "Терміново" - протягом 7 робочих днів від дати підписання; з відміткою "Негайно", "Невідкладно" - протягом 3 робочих днів. За рівнем доступу в установі виокремлюють документи: загальнодоступні;

для службового користування (ДСК) - документи, що містять конфіденційну інформацію; секретні - містять таємну інформацію. За юридичною силою визначають документи, що мають юридичну силу (готуються в установленому законом порядку за всіма правилами, чинні документи); не мають юридичної сили (ще не набули, не можуть мати, втратили юридичну чинність). За послідовністю створення розрізняють: оригінал - примірник службового документа, що перший або єдиний набуває чинності; копія - документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак; витяг (зі службового документа) - засвідчена копія частини тексту службового документа; дублікат оригіналу (службового документа) - повторно оформлений службовий документ замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу. За строками зберігання виокремлюють документи: постійного зберігання; тимчасового зберігання; тривалого зберігання. За належністю до сфер життя суспільства документи поділяють на: офіційного походження - створюються організацією чи службовою особою й оформлюються в установленому порядку, особового походження, що посвідчують особу власника, його права, обов'язки, службовий або соціальний стан, а також можуть містити біографічні і (або) інші відомості про нього; особистий документ - документ, який створено фізичною особою поза службовою діяльністю або який містився в її приватному зібранні. Залежно від призначення розрізняють документи: індивідуальні - створюють в кожному окремому випадку для розв'язання конкретної управлінської ситуації; типові

• відображають однорідні питання й складаються за однаковими зразками (типові листи, типові інструкції, типові положення та ін.). Відповідно до Порядку роботи з наказами в Україні, затверджений НДМСУ від 20.09.01 №622. Наказ - це основний розпорядчий документ органу освітньої системи. В освіті відповідно до змісту накази поділяються на такі види: - з основної діяльності (з питань утворення, ліквідації, перейменування, реорганізації освітнього органу чи структурного підрозділу; перерозподілу та зміни зони його діяльності; затвердження положень, інструкцій, правил, структури та внесення змін до них; фінансово-господарської діяльності тощо); - кадрові (з питані, призначення на посаду, переміщення, звільнення з посади; нагородження працівників або застосування заохочення, стягнення чи заходів дисциплінарного впливу до них); - про надання відпусток; - про відрядження. Окремо слід звернути увагу на те, що до форм документального фіксування роботи в освітніх органах також належать службові та доповідні записки. Доповідна записка

• документ, що містить інформацію керівництву освітнього органу з певними висновками (при потребі). Службова записка - документ, що містить не тільки інформацію про певні факти, висновки, але й пропозиціїпрацівника. Службова й доповідна записки, адресовані керівництву освітнього органу, подаються для реєстрації до загального відділу з підписом і погодженням безпосереднього керівника й заступника керівника навчального закладу (згідно з розподілом обов'язків). Процес диференціації документів, що циркулюють в освітніх органах, багатоаспектний і є предметом дослідження загального та управлінського документування. Нами виокремлено лише деякі аспекти класифікації документів, що мають практичне спрямування. Ураховуючи постійно зростаюче спрямування України на інтеграцію у світове співтовариство, з метою формування та укріплення її позитивного іміджу, одним з основних принципів регулювання документообігу стаття Закону України визначає принцип законності та принцип дотримання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб. Тому природним виглядає створення та функціонування в структурі освіти України регіональних юридичних підрозділів, які здійснюють організацію правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконання вимог акгів законодавства, інших нормативних документів органами освіти, а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов’язків. Однак у процесі реалізації покладених на юридичні підрозділи завдань, постає питання про їх роль і місце в структурі освітніх органів узагалі та в аспекті участі в процесі документування управлінської діяльності зокрема. У процесі своєї діяльності юридична служба організує та забезпечує правильне застосування чинного законодавства у службовій, господарській та соціальній сферах діяльності освіти. У разі виявлення порушень закону подає письмові пропозиції щодо їх усунення, а також консультує керівництво з правових питань. Разом з відповідними структурними підрозділами юридична служба готує та вносить у встановленому порядку пропозиції про зміну чи скасування виданих органом освіти актів нормативного та розпорядчого характеру, які втратили актуальність або суперечать вимогам законодавства. Таким чином, слід відмітити важливу роль юридичної служби, зокрема в організації контролю в зоні діяльності відповідного освітнього органу, оскільки всі технологічні схеми затверджуються наказами, а тому перевіряються юридичною службою на предмет відповідності законодавству України. Також юридична служба визначає необхідність подання виданих органом освіти актів нормативного та розпорядчого характеру на державну реєстрацію до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та відповідних обласних управлінь освіти і забезпечує облік та зберігання актів законодавства та відомчих нормативно-правових актів, а також актів нормативного та розпорядчого характеру, виданих освітнім закладом, підтримує їх у контрольному стані.

Контрольні запитання

1. Що таке уніфікована система документації?

2. Які є класифікації документів з управлінської діяльності?

3. Поясніть значення і способи оформлення наказу як одного з найпоширеніших управлінських документів.

Завдання для самостійної роботи

1. Складіть різні види наказів (розпоряджень, службових записок та ін.) щодо організації навчально-виховної діяльності ЗОШ.