3. Адаптація цін на оп

1. Коректування цін з урахуванням інфляції і послуг посередників

Проблема обліку частки інфляції в ціноутворенні - одна з принципових для трансформаційного періоду. Коректування цін на ОП в умовах високої інфляції не може здійснюватися із застосуванням єдиного інтегрального коефіцієнта, оскільки витрати на ОП багатокомпонентні і мають схильність до інфляції. Структура собівартості ОП, як і планована норма доходів, неминуче стають предметом уваги всіх договірних сторін. Щоб визначити загальний рівень збільшення ціни в умовах інфляції, пропонується спочатку встановити індивідуальні індекси зростання цін на окремі складові собівартості, а також на прибуток, а потім врахувати частку всіх цих складових у загальній ціні ОП.

2. Націнки і знижки на оп

В інструментарій адаптації цін входить також система націнок і знижок на ОП. Націнки застосовуються в основному на ті блоки ОП (найчастіше професійно-спеціальні), які у зв'язку із цільовою підготовкою фахівців, індивідуалізацією та інтенсифікацією навчання найчастіше потребують удосконалення. Величина таких націнок визначається не тільки додатковими витратами, але й масштабами власної вигоди, переваг споживачів ОП.

Знижки можуть бути:

" кількісні - у зв'язку з певною мінімальною кількістю абітурієнтів у межах одного замовлення на ОП або з нарощуванням обсягів послуг;

" функціональні - обумовлені здійсненням певних функцій у навчальному процесі або у процесі просування ОП тим суб'єктом, якому надаються знижки;

" "за відданість" - для постійних замовників, за довгострокові договори, на принципах абонементного обслуговування;

" за менший обсяг послуг - у зв'язку з відмовою замовника від додаткових послуг, що надаються в комплекті з ОП (наприклад, оплати за помешкання, харчування та ін.);

" за терміновість оплати (наприклад, при 100 %-ій передоплаті).

У практиці приватних освітніх установ застосовуються фіксовані ціни, тобто не залежні від інфляції, на рівні року вступу абітурієнта. Втрати установи компенсуються вищими цінами для тих, які знову вступають навчатися. По суті, це - оригінальний варіант стратегії "тимчасово низьких цін", інструмент маркетингу, що розвиває попит. Але, на жаль, уже виявилися факти, коли студенти старших курсів оплачують своє навчання з розрахунку ціни на момент вступу, а адміністрацією установи розглядаються, фактично, як баласт, від якого вона прагне позбутися під будь-якими приводами. Крім того, фіксовані ціни функціонують за принципом "піраміди", а значить соціально засуджуються, економічно є приреченими в перспективі.

Для оптимізації ціноутворення освітні установи використовують також сезонні знижки, зокрема оголошуючи додатковий набір у нетрадиційні для абітурієнтів чи інших клієнтів і для конкурентів терміни. Можливі і приватні види знижок, наприклад, при одночасному навчанні студента за двома спеціальностями, спеціалізаціями.

2. Цінова конкуренція і реакції суб'єктів ринку на цінові зміни

Ряд прийомів адаптації і, власне, будь-які зміни ціни пов'язані з обліком сприйняття ринком цінової динаміки і з можливостями управління цим сприйняттям. Цінова, як утім і прибуткова еластичність попиту, тобто характер і динаміка змін попиту залежно від зміни ціни продажі або розмірів прибутків споживача, - це, по суті, малодосліджена проблема на ринку ОП. Щодо наукоємкої продукції відомо, що зниження цін на неї не завжди веде до зростання попиту. Побоювання клієнтів стосовно можливої низької якості таких послуг виявляються вирішальними чинниками "замикання" попиту. Тому зниження цін на ОП доцільніше представляти як систему знижок через певні підстави, щоб уникнути непорозуміння і небажаної реакції попиту (як і відсутності такого).

У конкурентній ціновій політиці облік сприйняття ринком цінових змін може виявитися основним. Так, при значному підвищенні освітньою установою цін на ОП конкуренти можуть не зреагувати на такі дії або навіть сприйняти їх позитивно, якщо задовольняться прогнозованим переходом абітурієнтів. Але споживачі можуть припустити при цьому підвищення якості ОП даної установи або навіть просто початок загального ступінчастого підвищення цін (особливо в трансформаційний період) і в такому випадку не відмовитися від ОП, а навіть збільшити попит на них (поки не трапиться очікуване ними зростання цін).

З іншого боку, ініціативне зниження цін на ОП, безумовно, спричинить відповідну реакцію конкурентів (а може, й посередників), але зовсім не обов'язково призведе до зростання попиту від клієнтів. Крім підозри щодо погіршення якості ОП, споживачі (особливо в трансформаційний період) такий крок можуть зрозуміти як вимушений (у зв'язку з негативною кон'юнктурою), а тому як непередбачуваний. У такому випадку потенційні клієнти не відмовляються від ОП, очікуючи подальших цінових знижок, хоча установа їх і не планувала.

У цілому поведінка споживачів ОП при цінових змінах є неоднозначною, непрямолінійною, особливо стосовно такої продукції, як ОП. Адже мова йде про інтелектуальні послуги, тому клієнт має право на пояснення кожного кроку в ціновій динаміці ОП.

Цінова конкуренція не може розглядатися на ринку ОП як ефективний засіб досягнення успіху, як це цілком можливо на ринку матеріальних товарів. Це пов'язано з нематеріальністю ОП, а також з віддаленістю бажаних ефектів від отриманих ОП. Окрім того, як відкрита маркетингова система з особливими принципами маркетингової діяльності, маркетинг ОП значно більшою мірою схильний до використання засобів організації співпраці, взаємодії, кооперації освітніх установ.

Цінові поступки необхідні споживачам ОП, особливо якщо врахувати, що освітні потреби, на відміну від багатьох інших, не мають обмежень у часі і в аспекті користі. Адже саме освітні потреби нарощуються, розвиваються безпосередньо в ході освітнього процесу. Це одна з найважливіших специфічних рис, що визначає маркетингову діяльність у сфері ОП, тому ціноутворення є регулюючим чинником відносин установи і споживача.

Підведемо деякі підсумки. Ринковий підхід до ціноутворення ОП робить недостатніми розрахунки ціни на основі собівартості послуг для установи і нормативного (фіксованого) відсотка прибутку, рівня рентабельності. Визначальними чинниками стають передбачені перспективи (ефект) від результатів навчання і витрати, які прогнозовано понесе споживач ОП, вартість створення умов для освітнього процесу і для реалізації набутого освітнього потенціалу. Ці витрати включаються в ціну споживання ОП і розглядаються як ефективні інвестиції в особистість, як "капітал" інвестиції, що продукують зростання особистісної, внутрішньовиробничої і загальносоціальної цінності людини.

У ціну споживання включено компоненти, що диференціюють особу і фірму-споживача трудових ресурсів для суспільства. Багато що залежить від змісту освіти, оскільки загальногуманітарні, загальнонаукові і професійні, спеціальні знання потребують удосконалення структурно різного як за обсягами, так і за тривалістю.

Верхня межа ціни (із позиції споживача) і нижня (від виробника ОП), як правило, усереднюються з урахуванням цих чинників. Оплата ОП може бути раціональніше розподілена між усіма типами споживачів ОП, зокрема суспільством, фірмою чи особою, через диференціацію податкових відрахувань, використання державних освітніх кредитів, адресної допомоги на загальнокультурну і загальнонаукову підготовку. Реалізація цього підходу припускає необхідність принципових змін у ставленні суспільства до становлення і розвитку людини, наприклад, у соціально- економічному статусі високоінтелектуальної праці або в осмисленні зовнішнього соціального ефекту освіти.

Неможливість кількісного визначення ступеня впливу багатьох з указаних чинників заважає створенню чіткої формули, за якою можна було б визначити ринкову ціну ОП. Хоча сама постановка проблеми, виявлення визначальних її чинників дає хороші шанси конкретним суб'єктам ринку освітніх послуг (особам, підприємствам, освітнім установам і органам державного управління) знаходити і використовувати ті важелі, за допомогою яких можливе оптимальне зближення їхніх позицій. А це дає можливість фактично управляти ситуацією, завойовувати кон'юнктуру ринку.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Розкрийте суть змісту ціни ОП.

2. Назвіть складові структури ціни на ОП.

3. Поясність значення чинника часу у структурі ціни на ОП.

4. Обгрунтуйте взаємозв'язок ціни споживання й економічного ефекту від ОП.

5. Охарактеризуйте зовнішні і внутрішні чинники зміни ціни на ОП.

6. Визначте специфіку цінової конкуренції на ринку ОП.

1. Зміст і практика комунікацій на ринку ОП. Елементи комплексу маркетингових комунікацій

До системи комунікацій у маркетингові відносяться засоби і процеси збирання і надання інформації про ринок, пропоновану продукцію, ведення переговорів і організації продажі, тобто все те, що дозволяє налагоджувати зв'язки, обмінюватися інформацією, створює можливості розуміння, згоди між партнерами. Основі з них такі:

• формування сприятливої громадської думки про фірму, установу і його продукцію, так зване "Public relations", або "паблісіті";

• особисті контакти, продажі, усне представлення товару під час бесіди з одним або декількома потенційними покупцями ОП з метою подальшої реалізації.

Багато фахівців відносять до комплексу комунікації стимулювання збуту, тобто використання короткочасних спонукальних заходів заохочення купівлі / продажі товару або послуги. Сюди включені як заохочувальні програми, так і засоби розповсюдження маркетингової інформації, у тому числі експозиції, покази і презентації, виставки і демонстрації - усі вони одночасно можуть бути формами реклами, особистих продаж, формування позитивного іміджу.

Наприклад, британська програма професійного навчання "Customised Training" орієнтована відразу на дві цільові аудиторії і допомагає зустрітися працедавцям і тим, хто шукає роботу. Реалізуючись за ініціативи і під контролем працедавців, вона у першу чергу спрямована на тих, кого часто не враховують звичайні програми заходів щодо працевлаштування людей, які тривалий час є безробітними: жінок, котрі змушені шукати роботу у зв'язку із зміною сімейних обставин; інвалідів та осіб з обмеженою працездатністю; представників національних меншин.

Визначення кількісних характеристик названих цільових груп - це, фактично, вимірювання місткості виділених сегментів

ринку. Наприклад, якщо освітня установа розраховує сформувати контингент студентів (учнів) із числа тих, котрі закінчили школу в певному регіоні (місцевості), необхідно знати загальну кількість учнів у випускних класах і орієнтувати свою комунікацію саме на цю частину споживачів.

Вивчення та аналіз позитивної реакції з їхнього боку' допомагає спрогнозувати ступінь, етапи просування потенційного покупця до реалізації ОП. Фактично це різні стани готовності придбати ОП, за Ф.Котлером, їх кваліфікують як обізнаність, знання, прихильність, перевага, переконаність, замовлення послуги. Сюди ж можна віднести процес перетворення одномоментного споживача ОП на постійного клієнта (в освіті це стосується у першу чергу до працедавців, замовників, фахівців).

Повне забезпечення потенційних споживачів відомостями про освітню установу - це гарантія того, що певний відсоток (наприклад, 70%) членів цільової групи буде добре обізнаною, знатиме про існування цієї освітньої установи і зокрема про те, що її послуги можуть бути корисними. Зазвичай, ці цілі досягаються через найширшу масову рекламу, що містить необхідний обсяг інформації про установу та види діяльності.

Відомості про освітні послуги подаються способом цілеспрямованого інформування: де знаходиться освітня установа, за якими профілями (спеціальностями) здійснюється підготовка, які терміни навчання за тим чи іншим рівнем.

Щоб здобути прихильність аудиторії, як правило, необхідно здійснювати вплив на емоційну сферу психіки людини. Установам, що пропонують платні освітні послуги, часто доводиться переборювати негативне суспільне сприйняття комерційних освітніх структур як таких, що прагнуть нажити капітал за рахунок тих абітурієнтів, які не змогли поступили в державні навчальні заклади. У такому випадку варто інформувати публіку про порівняно низькі ціни, пропоновані пільги для різних категорій клієнтів, акцентувати увагу на зниженні витрат працедавців або підвищенні заробітної плати працівників після навчання тощо.

Якщо неприхильність аудиторії до певної установи пов'язана з недоліками, що мали місце в її діяльності або послугах, то маркетингова інформація повинна спрямовуватися на позитивні якості установи або її послуги, які безумовно свідчать про подолання недоліків і про якісні переваги над іншими установами чи закладами.

Завершальним етапом розробки ефективної комунікації, її результатом є замовлення послуг. Навіть переконання потенційного клієнта в їх доцільності - ще не гарантія, що замовлення буде зроблене. Інколи для остаточного рішення необхідна додаткова інформація або додаткові стимули, такі, що переконають скористатися ОП саме зараз і в цьому закладі. Такими стимулами можуть бути повідомлення про знижки в ціні, що діють у певний період часу, обіцянки про преміювання за користування послугами тощо.

Деякі освітні установи практикують пропозицію своїх послуг "на пробу", безкоштовно протягом декількох перших занять, сподіваючись за цей час продемонструвати переваги своїх послуг, сформувати попит на них.

Протягом усього періоду реалізації програми комунікаційних дій освітньої установи принципово важливо для забезпечення її ефективності мати достатньо повну інформацію про те, на якому етапі (обізнаність, відомості і под.) перебуває основна частина потенційних клієнтів, як вони реагують на можливість скористатися ОП, тобто слід здійснювати контроль і корекцію маркетингових планів, зокрема щодо вибраних аргументів і засобів комунікації.

Одним з найефективніших каналів маркетингових комунікацій для програми такого роду визнані усні рекомендації; у першу чергу ті з них, які поширюються від колишніх учасників програми. Успішно реалізовані ОП істотно полегшують маркетингову роботу в наступному році чи циклі занять. Якщо ж програма оцінена не зовсім позитивно, була не укомплектованою чисельно, то зворотний зв'язок із ринком свідчитиме про втрати. Результативною у такому сенсі буде робота із солідними посередниками, що спеціалізуються

2. Реклама на освітньому ринку. Особливості і вимоги до сучасної реклами

Найважливішою складовою в комплексі маркетингових комунікацій є реклама. У сфері матеріальних товарів конкуренцію рекламі як щодо результативності, так і стосовно величини бюджетних відрахувань становить виставкова і ярмаркова діяльність, а у сфері освіти з рекламою може "змагатися" лише формування сприятливої громадської думки.

Рекламу в цілому відрізняє від інших форм комунікації як мінімум три основні риси. Суспільний характер відособлює рекламу від особистих контактів; потреба оплачувати - від ряду прийомів формування сприятливої громадської думки; чіткість адресації замовника - від пропаганди, замовник якої часто буває анонімним.

Сучасна реклама має цілий ряд особливостей.

1. Реклама нині є чи не єдиним путівником споживача в різноманітті асортименту пропонованих товарів і послуг. Тому акцент на емоційне сприйняття інформативності викликає в адресатів реклами скоріше спротив, аніж позитивні емоції. Хоча й беземоційно подана інформація не дає бажаного ефекту. Тому потрібно вміти дотримуватися оптимуму, балансу в співвідношенні двох найважливіших аспектів реклами: інформативності та емоційності.

Основними об'єктами вітчизняної реклами до цих пір є найменування фірми (логотип), фірмовий знак і рекламний слоган. Багато фірм використовують рекламу не стільки в прямому її призначенні, скільки як інструмент створення іміджу, сприятливої громадської думки. Це природно в умовах ринку, що формується в період виникнення все нових і нових його суб'єктів, причому переважно посередницьких ланок, елементів ринкової інфраструктури: бірж, банків, торгових домів, різного роду дистриб'юторів тощо. Але для споживача така реклама, як правило,

не цікава. До того ж питома вага бажаної інформації в рекламних повідомленнях часто незначна, реклама практично не допомагає споживачеві вирішити його проблем ринкового вибору.

У рекламі ОП спостерігається дещо інша ситуація: інформативність, як правило, переважає над емоційною стороною, а завдання формування сприятливої громадської думки практично не вирішуються. Імовірно, це наслідок того, що створенням рекламних образів, аргументів тут опікуються фахівці, які віддають перевагу інтелекту, розуму над емоціями. Проте слід пам'ятати, що для багатьох з адресатів реклами ОП, особливо для молоді, емоції такі ж важливі, як і інформація.

Проведений нами власний аналіз вітчизняної реклами ОП засвідчив "сухість" текстів, відсутність усякого емоційного обрамлення інформації для потенційних клієнтів.

2. Реклама в Україні вийшла на глобальний рівень, багато з її носіїв (перш за все електронні засоби інформації) не мають національних меж. Це сприяло зростанню якості рекламних повідомлень. Багато рекламодавців уже переконалися, що низька якість реклами означає не просто витрачені гроші, але й призводить до негативного ефекту.

Негативний ефект неякісної реклами набуває особливого розголосу на ринку ОП. Рекламне оголошення, виконане неохайно, із друкарськими помилками - свідчення низького освітнього і культурного рівня рекламодавця, а це у свою чергу - вагома причина відмовитися від ОП подібної установи.

3. Одночасно з інтернаціоналізацією сучасна реклама все більше набуває національних і регіональних особливостей того або іншого сегменту ринку, культурних традицій населення. Стосовно ОП ця особливість виявляється ще глибше, повніше щодо товарів і багатьох послуг ( про це згадувалося під час аналізу навколишнього маркетингового середовища).

4. Не втрачається значення, навіть при наймасовішій рекламі, урахування регіональних, місцевих особливостей і проблем: екології, транспорту, енергетики і под. Реклама у зв'язку із цим не тільки впливає на процеси ухвалення рішення про придбання певних товарів чи послуг, але й формує громадську думку про пріоритети установи щодо багатьох важливих для регіону проблем.

Підвищення культурного та освітнього рівня населення - головний чинник розвитку будь-якого регіону. Обласні і районні округи служать основними постачальниками контингенту абітурієнтів до будь-якої освітньої установи, беруть участь у і іроцесах ліцензування і акредитації освітніх установ, застосовують до неї пільгові режими оподаткування, фінансування і кредитування, надають спонсорів. Тому в регіонах відповідально ставляться до такої реклами освітніх послуг, що переконливо засвідчує регіональну специфіку, демонструє розуміння проблем регіону, відповідає запитам місцевих органів влади.

На ринкові ОП споживачі віддають перевагу ґрунтовній друкарській інформації і особистим контактам. Оскільки останні за визначенням не входять у комплекс засобів реклами, зупинимося лише на найбільш поширених і масових друкарських носіях реклами - газетах.

У цілому на вітчизняному ринку газетної продукції останніми роками помітною стала переорієнтація постійних читачів і роздрібних покупців на місцеву пресу, неполітизовані, професійно спеціалізовані видання. Це підтверджують і наші дослідження. Понад 60% установ освітнього сегменту вважали за краще розмістити свої рекламні повідомлення про ОП не в центральній пресі, а в місцевих, регіональних газетах.

Стосовно реклами ОП вказана тенденція хоча і спрацьовує, але не повністю. Якщо для освітніх установ довузівського рівня місцеві засоби інформації - це найбільш природний і ефективний тип носіїв реклами, то у вищій, додатковій і післядипломній освіті до цих пір спрацьовує (і не без підстав) протилежна орієнтація - на столичні освітні установи і відповідно на центральні газети як носії рекламної інформації про ОП.

Немає сумнівів, що найновішим видом маркетингової діяльності і разом з тим одним із найнеобхідніших її видів є система інтернет-маркетингу. Замість того, щоб витрачати гроші на купівлю книг і програм, які дають часом поверхневі знання, краще почерпнути всі дані, наприклад, з маркетингу в Інтернеті.

Інтернет-маркетинг освіти є необхідним видом діяльності, якщо ВНЗ прагне не стільки заробити гроші, стільки популяризувати установу, фірму серед потенційних споживачів.

У вітчизняній рекламі стало набагато менше неадаптованої зарубіжної рекламної продукції. Навіть іноземні фірми і рекламні агентства рекламні ролики починають створювати на українському матеріалі. Український ринок визнаний рекламними фахівцями як самобутній. І хоча вартість рекламного ролика, зробленого на місцевому матеріалі, у середньому в 10-15 разів перевищує витрати на прокат готового, але неадаптованого зразка, тільки такий підхід вважається зараз перспективним.

Можна виділити три основні види завдань реклами: інформування, повчання і нагадування, причому до останнього включаємо також підтвердження вже зробленого вибору.

Більшість наших освітніх установ, особливо тих, що недавно створені і набувають зросту, неминуче мусять починати свою рекламну кампанію із цілей повчання і переконання щодо позитивності своїх намірів і потенціалу (можливі аргументи: розміри вкладеного капіталу, укладені договори, отримані і виконані замовлення), якості пропонованих ОП та ін. Реклама формує прихильність до освітньої установи, її послуг, переконує звернутися за додатковою інформацією або просто замовити рекламовані ОП.

Подібні цілі актуальні також для установ, що формують попит, прагнучи привернути до себе цілком певні категорії клієнтів. Це досягається, як правило, демонстрацією особливої прихильності, симпатії до певних соціальних або інших груп клієнтів, підкресленням своїх ділових зв'язків з авторитетними установами і фірмами. Зокрема багато нових освітніх установ зі сфери бізнесу у своїх рекламних оголошеннях акцентують увагу на тому, що вони співпрацюють з провідними ВНЗ економічного, управлінського профілів підготовки.

Реклама-переконання однією зі своїх цілей ставить, зазвичай, донесення до споживачів особливих характеристик освітньої установи, які, як прогнозується, будуть позитивно сприйняті. Щоб завоювати клієнта, реклама порівнює, зіставляє установу, пропоновані нею ОП із продукцією конкурентів, наголошуючи на своїх перевагах. Слід підкреслити, що рекламне послання повинно бути юридично бездоганним, благопристойним, чесним і правдивим, відповідати принципам добросовісної конкуренції, не зловживати довірою потенційного споживача і не використовувати його недосвідченість або прогалини у знаннях, не вводити його в оману. З такою ж метою створюється зовнішня атрибутика освітньої установи. Деякі освітні заклади, разом з емблемою, гербом чи іншими символами вводять власну уніформу (мантії для професорів і магістрів), значки для випускників, гімн установи, присягу або клятву співробітників і студентів тощо Проте всі ці атрибути мають сенс лише тоді, коли сформоване "обличчя" освітньої установи.

Інформативна реклама використовується для досягнення в рекламній діяльності інших цілей. Найчастіше для полегшення виведення на ринок нової модифікації ОП, супровід оновленого асортименту. Освітня установа може починати з такої реклами в тому разі, якщо упевнена, що нові ОП надзвичайно потрібні в даному сегменті ринку і не мають конкурентів. Інакше інформація не матиме бажаного ефекту.

Реклама такого типу інформує, зазвичай, про зміст програм навчання, про технології й очікувані результати освіти, про зміни ціни і пропонований додатковий сервіс. Вона також може бути направлена на виправлення негативного уявлення про освітню установу і його послуги або можливості, на усунення різних побоювань споживачів, недоречних слухів.

Реклама-нагадування на освітньому ринку використовується, як правило, авторитетними освітніми установами або, принаймні, тими, що вже провели значну інформативну кампанію. Вона особливо доречна в період міжсезоння (зазвичай, узимку, ранньою весною) для абітурієнтів і нагадує споживачам про те, що пропоновані послуги можуть знадобитися їм у найближчий час, а тому важливо, не втрачаючи часу, починати контактування з навчальним закладом уже тепер.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте зміст і види комунікації на ринку ОП.

2. Обгрунтуйте маркетингову доцільність інформаційного комплексу на ринку ОП.

3. Назвіть етапи комунікативного забезпечення ОП.

4. Поясність причини ефективності реклами на ринку ОП, її специфіку.

5. Визначте основні завдання інформативної реклами, реклами- переконання і реклами-нагадування на ринку ОП.

1. Макретингова діяльність у закладах освіти.

2. Маркетингова складова статуту дошкільного закладу освіти.

3. Значення маркетингу для поліпшення фінансування освіти.

4. Значення маркетингу освіти в сучасних умовах.

5. Законодавче регулювання якості освітніх послуг.

6. Взаємодія соціальних інститутів в управлінні освітньою системою України.

7. Сутність державно-громадського контролю маркетингової діяльності закладу освіти.

8. Якість підготовки як важливий чинник маркетингу освітньої установи.

9. Структура управління освітою в Україні на сучасному етапі.

10. Перспективи входження освіти України в Болонський процес.

11. Маркетингова складова статуту ЗОШ І - III ст.

12. Засоби маркетингових комунікацій в освіті. Реклама освітніх послуг.

13. Використання нових інформаційних технологій у діяльності освітнього менеджера.

14. Інформаційне забезпечення управління освітніми організаціями.

15. Економічне забезпечення розвитку закладу освіти.

16. Поняття якості освітньої послуги.

17. Основні види освітніх послуг.

18. Фінансові та маркетингові цілі освітніх закладів.

19. Управління конфліктною ситуацією в освітній організації.

20. Культура та мистецтво управління маркетинговою діяльністю навчального закладу.

21. Специфіка роботи з персоналом у системі освітнього менеджменту.

22. Основні поняття маркетингу (продукт, ціна, поширення, просування).

1. Методи маркетингу та проведення маркетингових досліджень.

2. Стратегічне та тактичне планування в системі освітнього менеджменту.

3. Основні режими життєдіяльності закладу освіти.

4. Контроль у системі освітнього менеджменту. Суб'єкти та об'єкти контролю.

5. Поняття якості освітньої послуги в аспекті маркетингової діяльності.

6. Форми влади. Влада і особистий вплив. Авторитет освітнього менеджера.

7. Статут професійно-технічного училища в аспекті маркетингової перспективи.

8. Статут позашкільного закладу освіти в аспекті маркетингової перспективи.

9. Права і обов'язки керівника закладу освіти в аспекті маркетингової перспективи.

10. Способи зарахування керівника закладу освіти за трудовим договором, за конкурсом.

11. Особливості призначення керівника ВНЗ.

12. Маркетингові проблеми входження навчальних закладів України в Болонський процес

13. Перебудова ВНЗ України відповідно до вимог Болонської конвенції.

14. Маркетинговий аналіз найбільш поширених платних освітніх послуг в Україні.

15. Специфіка освітньо-кваліфікаційних рівнів у системі освіти України.

16. Стиль керівництва освітньою установою як складова маркетингової привабливості навчального закладу.

1. Скласти схему підпорядкованості закладів освіти України.

2. Розробити маркетинговий план залучення інвестицій у заклади освіти (на прикладі конкретної освітньої установи).

3. Створити графічну схему врахування специфічних рис управління закладами освіти, у яких навчаються діти з особливими погребами.

4. Тезисно розповісти про маркетингові засоби керівництва освітнім закладом.

5. Проаналізувати діяльність органів студентського (шкільного, професійно-технічного та ін.), батьківських комітетів (наглядових рад) самоуправління (на прикладі одного із закладів освіти).

6. Розробити програму маркетингової діяльності з розвитку певного навчального закладу (дошкільної установи, загальноосвітньої школи, ВНЗ).

7. Укласти детальний план власних маркетингових дій з відкриття нового (приватного) навчального закладу у Вашому місті (селі).

Перелік літератури, необхідної для вивчення курсу

1. Все о маркетинге. - М.: Азимут-Центр, 1992.-386 с.

2. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник.-К.: Вища школа, 1994.-327 с.

3. Гірченко Т.Д. Маркетинг: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2007. - 256с.

4. Гончаров С.М. Маркетинг. - Рівне: Волинські обереги, 1997.-275 с.

5. Гончаров С.М., Дупляк В.Д. Основи маркетингу.-К.: Укрводпроект, 1997.-275 с.

6. Гончаров С.М., Дупляк В.Д. Основи менеджменту та маркетингу.- К.: Вища школа, 1992.-281 с.

7. Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг. - М.: Междунар. отношения 1991.-416 с.

8. Корж М.В. Маркетинг: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2008. - 344с.

9. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ.- М.: Экономика, 1990.-736 с.

10. Мороз І.В. Менеджмент і маркетинг освіти: Навч.-метод, посібник,- Переяслав-Хмельницький: ПХДПУ, 2004.

11. Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке.-М.: Финансы и статистика, 1991.-304 с.

12. Оболенська Т.Є. Маркетинг освітніх послуг: вітчизняний і зарубіжний досвід / Київський національний економічний ун-т. - К. : КНЕУ, 2001. - 208с. : іл. - Бібліогр.: С. 205-206.

13. Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг: Навч. посібник.-К.: Вища школа, 1994.-256 с.

14. Савченко В. А. Управління розвитком персоналу: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 351 с.

15. Спицын И.О., Спицын Я.О. Маркетинг в банке. - Тернополь: АО "Тарнекс", 1993.- 656 с.

16. Швальбе X. Практика маркетинга для малых и средних предприятий : Пер. с нем. - М.: Республика, 1995. - 317 с.

17. Щербань В.М. Маркетинг. Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2006. - 208с.

Перелік додаткової літератури

1. Вища освіта в Україні: Навч.посібн. / В.Г.Кремінь, С.М.Ніколаєнко, М.Ф.Степко та ін./За ред. В.Г.Кременя, С.М.Ніколаєнка. - К.: Знання. 2005.

2. Волкова М.М., Звездова А.Б. Маркетинговые исследования в области образовательных услуг,- http://www.dis.ni/market/thems/ arhiv/1999/6/volkova.

3. Егоршин А.П.Управление персоналом. - Нижний Новгород: НИМБ, 1999.-247с.

4. Зиновьева И. В. Образовательный маркетинг в профессиональном учебном заведении / Академия профессионального образования {Москва}; Журнал "Профессиональное образование". - М.: Издательский центр АПО,

2001. -53 с.

5. Луговий В.І.Управління освітою: Навч.посібник.- К.: Знання, 1997,- 17с.

6. Маркетинг у сфері освітніх послуг: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.06.02 / Т.Є. Оболенська / Харк. держ. екон. ун-т. - X.,

2001. -33 с,- укр.

7. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Ііолонського процесу (документи і матеріали 2003-2004 pp.) / За рсд. В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В.Грубінко, І.І.Бабин,- Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, 2004.

8. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Ііолонського процесу: Документи і матеріали. Травень - грудень 2004 р. - Частина 2/ Упорядники: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., 11 Іинкарук В.Д., Грубінко В.В., І.І.Бабин. - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, 2005.

9. Янг Стэнли. Системное управление организацией: Пер. с .пи л. Э.А.Антонова / Под ред. С.П. Никанорова. - М.: Просвещение, 1972.

Акредитація - (фр. creditation від латин, accredo - довіряю) 1. У міжнародному праві - суку пність дій, пов'язаних із призначенням і вступом на посаду глави дипломатичного представництва або постійного представника держави при будь-яких міжнародних організаціях. 2. Право закладів освіти надавати певні освітні послуги, наслідком яких є видача диплома про набуття певної спеціальності чи кваліфікації.

Акції - це вид цінних паперів, що закріплюють право їх власника (акціонера) на отримання частини прибутків акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством і на частину його майна, яке залишиться після ліквідації і розрахунків із кредиторами.

Асортимент продукції - це представлений склад продукції, випуск якої передбачений виробничими програмами підприємства чи реалізації установами торгівлі. Асортимент продукції характеризує її склад за видами, типами, сортами, розмірами, марками та ін. Стосовно освітніх установ уживається як синонім до терміна "асортимент" вираз "види (перелік) освітніх послуг".

Атестат - 1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу.

2. Посвідчення про забезпечення продовольством і грішми військовослужбовців. 3. Посвідчення членові сім'ї військовослужбовця, який перебуває в діючій армії, на одержання щомісячного забезпечення. 4. Офіційний документ, який засвідчує який-небудь юридичний факт.

Атестація - право закладів освіти надавати певні освітні послуги, підсумком яких є видача атестата про середню освіту або свідоцтва про кваліфікацію.

Аукціон - спосіб продажу товарів з прилюдного торгу в заздалегідь обумовлений час і в певному місці. На аукціоні реалізується валюта, житло, товари тривалого користування. Крім добровільних, можуть мати місце примусові аукціони. їх організовують органи судочинства або органи влади з метою продажу майна неплатоспроможних боржників чи продажу

і и- ідої лядного майна, що перейшло державі за правом спадкування ибо в результаті конфіскації.

1>іінес-план - це документ, на основі якого здійснюється и панування підприємницької діяльності. Залежно від мети розробки бізнес-план може мати різну структуру, склад, кількість і іміст розділів. Бізнес-план складається для обгрунтування нового проекту, організації нового виду послуг, зокрема освітніх, для іаохочення інвесторів, правильності і вигоди вкладання коштів у і; 111 и й бізнес; для підтвердження платоспроможності і фінансового оздоровления підприємства; для планування майбутньої діяльності і функціонування організації тощо.

Бонус - це система пільг для споживачів у вигляді грошових виплат, подарунків чи додаткових скидок. Бонус може видаватися через бонус-карту або без неї. Офіційно бонус у вигляді грошових ииплат може проводитися договором як "співробітництво", "благодійність", "запровадження" тощо.

Брандмауери - це рекламні щити на стінах будинків чи установ.

Бренди - це атрибути фірми чи товару, що відображають їхню індивідуальність, привертають увагу клієнтів і створюють імідж фірми, підприємства, освітньої установи. До брендів відносять відомі торгові марки, найвідоміші логотипи освітніх установ.

Брендинг - це галузь маркетингової діяльності, що відповідає за розробку, оформлення товарних знаків, просування їх на ринок, "розкрутку" до рівня бренда і вивчення економічної доцільності.

Демпінг - це установка ціни, меншої за загальноприйняту або з націнками щодо собівартості, без урахування реальних затрат. Можливий демпінг за ціною, що дорівнює собівартості, зовсім без націнок. Як правило, демпінгові ціни встановлюються як тимчасовий засіб для випередження конкурентів. Можливий і тривалий демпінг, при якому прибутки отримуються за рахунок обслуговування чи з інших джерел.

Динаміка цін - це характеристика зміни ціни за певний період (місяць, квартал, рік). Для підприємства головне значення мають два показники: динаміки ціни на товари, що реалізуються, роботу, послуги та динаміка ціни на сировину, матеріали, енергію.

Диплом - 1. Офіційний документ про закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу, про присвоєння вченого ступеня чи звання. 2. Документ, який засвідчує право організації чи особи на виконання певної дії. 3. Нагорода за високі досягнення в змаганні. 4. Робота (дослідження), що виконується для одержання (див. диплом у 1 знач.).

Диспетчери ринку освітніх послуг - це менеджери, які виконують комплекс функцій з аналізу кон'юнктури ринку, дистрибуції і просування освітніх послуг з урахуванням конкурентоспроможності і впливу конкуренції.

Дистрибуція - це розподіл, поширення і просування товару чи послуги від виробника.

Доходи - 1. Кошти в грошовій чи натуральній формі, одержані в результаті підприємницької чи якої іншої діяльності. 2. Грошовий потік надходжень за певні товари, послуги за одиницю часу, тобто за певний проміжок часу (день, тиждень, місяць, рік і т.д.). 3. Усі грошові або натуральні надходження за реалізовані товари або послуги за певний проміжок часу.

Доходи за освітні послуги - усі грошові надходження, які отримує заклад освіти за надання платних освітніх послуг за певний проміжок часу (місяць, семестр, навчальний рік, увесь період навчання).

Дочірнє підприємство - це юридично самостійна господарська структура, в уставному капіталі якої домінує частка іншого (основного) господарського товариства чи підприємства.

Імідж - це образ фірми, організації, освітньої установи чи товарного знака (бренда), що формується в споживача на основі виняткових і оригінальних, але обов’язково найважливіших аспектів діяльності підприємства або якості товару (послуг).

Інвестиції - це довгострокові вкладання засобів у розвиток виробництва і невиробничої сфери, реалізацію різноманітних комерційних проектів, спрямованих на будівництво нових, модернізацію і реконструкцію діючих об'єктів, придбання акцій, інших цінних паперів тощо.

Інвестор - це фізична чи юридична особа (підприємець, комерційна організація, державний чи муніципальний орган), що здійснює довгострокові вкладання коштів (засобів) у якусь справу з метою отримання прибутків, іншої комерційної вигоди, стабілізації свого становища на ринку чи керуючись некомерційними цілями, наприклад, екологічними.

Інтермарка - це торговельна марка (бренд) закордонної установи, що офіційно зареєстрована в Україні.

Комунікативні способи популяризації торгової марки - це способи її популяризації не через ЗМІ, а за допомогою заходів з однойменними назвами, наприклад, відкриття парків, дитячих майданчиків, кафе, пляжів, організація презентацій, безплатного роздавання зразків і дегустації (семплинг), проведення вікторин, лотереї, вечорів та інших спортивних і культурних заходів.

Кон'юнктура ринку - це наявність на певному сегменті ринку товарів і послуг одного чи всіх видів продукції від різноманітних вітчизняних і зарубіжних фірм - виробників, торгових марок, брендів, номенклатури, асортименту, якості, ціни тощо.

Конкуренція - (від латин, concurrentia - змагання, суперництво) 1 .Боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів. 2.Суперництво між окремими особами, зацікавленими в досягненні певної мети.

Контрольний пакет акцій - це кількість акцій, що дозволяє їх власнику чи власникам здійснювати фактичний контроль за діяльністю акціонерного товариства. Формально під контрольним пакетом акцій розуміють наявність в акціонера 50% плюс однієї акції.

Креативність - це елемент творчості при створенні рекламного тексту, товарного знака чи торгової марки.

Лізинг - це вид інвестиційної діяльності з метою заволодіння майном чи іншим товаром та передачею його в довгострокову оренду фізичним чи юридичним особам за відповідну плату на певний період і на умовах договору, із правом викупу в майбутньому орендатором.

Ліквідація підприємства - це припинення діяльності підприємства чи установи без правонаступництва іншими юридичними особами.

Лінгвістичний критерій для товарного знака - це особливості відбору і використання слів для товарних знаків на фонетичному, фоносемантичному та лексикографічному рівнях.

Ліцензія - це спеціальний дозвіл, що видається державними органами на здійснення окремих видів діяльності. Основні принципи ліцензування і перелік видів діяльності, для здійснення яких необхідне ліцензування, визначені законодавством України.

Маркет - ринок.

Маркетинг - це комплексна система управління діяльністю підприємства з розробки, виробництва і збуту продукції на основі дослідження ринку й активного впливу на формування попиту. Маркетинг передбачає взаємозалежну систему заходів щодо вивчення ринку, руху товару на ринок, підпорядкування виробництва до ринкових потреб. Орієнтуючи виробництво на найкраще заповнення ринку збуту, задоволення потенційних споживачів продукції, маркетинг сприяє стійкому виробництву й отриманню прибутків; сучасна теоретична і практична наука, що вивчає просування товарів в умовах ринкової економіки від виробника до споживача.

Маркетинг освіти - сучасна теоретична і практична наука, що вивчає проблеми надання освітніх послуг закладами освіти споживачам цих послуг.

Медіамаркет - це магазин чи торговельна система з реалізації товарів середньої якості й середньої ціни.

Наратив - це властивість збагачення або покращення первинного змісту товару чи торгової марки. До ознак наративу відносять економію, тривалий досвід, національні традиції, відомих фахівців. Усе це покращує параметри якості товарів і послуг.

Обмінна вартість товару - це є властивість товару обмінюватися в певні пропорції на інший товар (або на гроші). Обмінна вартість освітніх послуг - це ті кошти, які сплачують закладам освіти споживачі цих освітніх послуг.

Обсяги ринку - це фактичний чи потенційний обсяг реалізації товарів і послуг за певний період. Розрізняють реальні і потенційні обсяги ринку.

Перенасичення ринку - це верхня чи максимальна межа наповнення ринку товарами чи послугами, поза якою виробництво і постачання цих товарів чи послуг стає недоцільним.

Попит -1. Представлена на ринку платоспроможна потреба на товари, форма прояву потреб суспільства в товарах. 2. Певна кількість товарів і послуг, яку згоден придбати покупець за відповідною ціною.

Попит на освітні послуги - це здатність і готовність населення заплатити визначені закладами освіти кошти за певну якість і кількість освітніх послуг (спеціальність, кваліфікацію, атестацію).

Постійні покупці (споживачі) - це категорія клієнтів, які постійно купують пропонований фірмою товар чи користуються послугами, отримуючи при цьому додаткові пільги, знижки на ціну тощо.

Прайс (прайс-лист) - це перелік номенклатури товарів і послуг із ціною.

Прибуток - 1. Важливий показник діяльності підприємства і банків, частота доходів, що залишаються після відшкодування поточних витрат і процентів за короткостроковими кредитами банків. Розрізняють балансовий, загальний і чистий прибуток.

2. Різниця між доходом (усіма надходженнями) та витратами підприємства чи організації на отримання цих коштів (Прибуток = Доходи - Собівартість).

Прибуток за освітні послуги - це різниця між усіма надходженнями, які отримав заклад освіти за підготовку спеціаліста, робітника, і витратами.

Продукт праці - споживна вартість, природна сировина, пристосована працею людини для задоволення потреб; предмет праці, підданий обробці у процесі виробництва; матеріальний результат праці людини.

Пропозиція -1 .Загальна сума товарів, що є на ринку або можуть бути на нього доставлені. 2.Певна кількість товарів і послуг, які виробник може виробити або виробляє за певний проміжок часу (день, місяць, рік і под.) і згоден їх продати за певною ціною.

Пропозиція освітніх послуг - це певна кількість місць у закладах освіти, які пропонуються населенню з метою отримання спеціальності, кваліфікації.

Рейтинг - це порядок важливих ознак і властивостей, які виявлені з урахуванням побажань клієнтів.

Рентабельність продукції чи послуг - це показник, що характеризує ефективність витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Рентабельність розраховується як співвідношення прибутків від реалізації товарів чи послуг до суми затрат на виробництво і реалізацію, тобто собівартості реалізованих товарів (послуг).

Ринкова економіка - 1. Економіка, яка розвивається за законами товарного господарства і ринку як саморегульована система. Такими є закони вартості, попиту і пропозиції. Вони регулюють ціни, що встановлюються вільно і збалансовують попит і пропозицію, відхиляючись, у свою чергу, в той чи інший бік під впливом змін співвідношень між ними. 2. Система економічних відносин, що базується на таких засадах (принципах), як конкуренція, вільне ціноутворення, велика кількість виробників і споживачів, самоокупність та самофінансування.

Ринкова стратегія - це комплекс заходів, спрямованих на досягнення головної мети в бізнесі за умови саморегулювання ринку, обмеженого зовнішнього впливу, зокрема держави, вільної конкуренції.

Ринок освітніх послуг - діяльність закладів освіти в умовах ринкової економіки на принципах конкуренції, вільного ціноутворення, великої кількості спеціальностей та кваліфікацій та певної самостійності.

Сегменти ринку - це група споживачів, що має спільні демографічні, економічні, територіальні та інші характеристики, які впливають на поведінку, рівень і структуру їхньої платіжної спроможності.

Собівартість - виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг. Собівартість - важливий якісний показник, що характеризує

результати виробничо-господарської діяльності підприємств; використання матеріальних і трудових ресурсів, основних фондів.

Собівартість освітніх послуг - це ті трудові, матеріальні, амортизаційні та ін. витрати, які несе заклад освіти на підготовку одного спеціаліста або робітника.

Споживча вартість - корисність речі, її здатність задовольняти певну потребу людини, суспільства. Споживчу вартість зумовлюють фізичні, хімічні та інші природні властивості речей, а також властивості, надані їм у результаті доцільної діяльності людини. Споживча вартість освітніх послуг - це можливість отримати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією, це той капітал, власність людини, який задовольняє певні матеріальні і моральні потреби.

Стратегія конкуренції - це комплекс заходів, що забезпечують облік, урахування чи відстеження впливу конкуренції, побудованих на аналізі ринку і систематичному відстеженні динаміки ринкових змін.

Стратегія маркетингу - це комплекс процедур із розробки, виробництва, збуту, реалізації продукції чи послуг, що здійснюється на основі аналізу ринку, планування, прогнозування, контролю і спрямовується на досягнення конкретної мети.

Товар - це є продукт природи або праці людини, який задовольняє певні потреби людей, виготовлений не для власного споживання, а для продажу й обміну. В умовах ринкової економіки освітні послуги є товаром.

Товар (у галузі освіти) - це певні освітні послуги, які надаються споживачам за певні кошти.

Товарний знак (марка) - це зареєстроване в патентній установі оригінальне графічне зображення, специфічна назва, певний набір цифр, букв чи слів, що відрізняють товари чи послуги даного виробника від товарів і послуг інших виробників. Порядок реєстрації товарного знака і його ідентичності регламентується відповідними законами України.

Топ-менеджери - це найбільш досвідчені керівники серед інших. Як правило, цим терміном позначають сучасних керівників,

які не тільки досконало володіють маркетингом чи менеджментом, але й мають організаторські здібності, уміють відстоювати позиції фірми перед конкурентами і чиновниками.

Ціна - грошовий вираз вартості товарів чи послуг. Розрізняють:

а) базисну ціну - використовується для визначення сорту або якості товарів чи послуг, погоджується між продавцем та покупцем;

б) контрактну ціну - базисна ціна з урахуванням знижок, надбавок;

в) світову ціну - визначається залежно від виду товару чи рівня ціни країн-експортерів (імпортерів), чи рівня ціни аукціонів, чи ціни товарів провідних фірм або типом валюти тощо; г) монопольну ціну - встановлюється монополіями на свої товари; д) номінальну ціну - публікується у прейскурантах, довідниках і под.; е) оптову ціну - встановлюється для крупних партій товарів; ж) ціну пропозиції, що зазначається в офіційній пропозиції продавця для знижок; з) ціну виробництва, яка дорівнює витраті виробництва плюс середній прибуток; і) роздрібну ціну - встановлюється для окремих покупців малими партіями; к) ринкову ціну - визначається з урахуванням реалій конкретного ринку; л) змінну ціну - встановлюється договором залежно від ряду умов; м) довідкову ціну - відображає рівень ціни за минулий період і використовується для визначення базисної ціни.

Ціноутворення - економічний процес формування цін у суспільстві з товарним виробництвом.

Ціноутворення освітніх послуг - економічний процес вивчення, аналізу та розрахунку цін на освітні послуги в умовах ринкової економіки в закладах освіти різних форм власності (приватній, державній, комунальній, колективній).

Ярмарка освітніх послуг - це інформаційно-рекламно- довідкова діяльність закладів освіти в певному місці в певний час з метою пропозиції різних освітніх послуг.

Ярмарки - періодичні торги, що їх проводять у певному місці виробники певних товарів чи послуг.

\

Орієнтовні тестові завдання з курсу "Маркетинг освіти"

1. Дайте визначення поняттю "маркетинг":

а) це діяльність із просування товарів та послуг на ринок;

б) це вдосконалення змісту, методів і прийомів навчання;

в) різновид господарського управління в ринкових умовах;

г) процес планування організації, приведення в дію і контролю організації з тим, щоб досягти координації людських та матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного вирішення завдань.

2. Жоден освітній процес неможливий без:

а) капіталу;

б) праці;

в) грошей;

г) матеріальних ресурсів, кадрового потенціалу, споживачів освітніх послуг.

3. Основні поля дослідження маркетингу:

а) частка ринку та конкурентоспроможність;

б) ринкова демографічна статистика;

в) ринкові дослідження та розробки;

г) усі відповіді вірні.

4. Що є результатом освітньої діяльності?

а) матеріальні ресурси;

б) духовні блага;

в) матеріальні ресурси та духовні блага;

г) освітні послуги.

5. Назвати види освітніх систем:

а) макросистема, галузеві освітні системи, регіональні освітні системи, заклади освіти різних типів і форм власності;

б) загальноосвітні навчальні заклади, ПТУ, вищі навчальні заклади, заклади післядипломної освіти;

в) формальні і неформальні, державні і приватні, комерційні і некомерційні;

г) первинного, вторинного, третинного, четвертинного циклу.

6. "Ноу хау" походить від виразу:

а) зв’язок із суспільством;

б) новина;

в) знаю, як це зробити;

г) потреба людства.

7. Атестація - це:

а) визнання права закладу освіти вести освітню діяльність;

б) визнання права закладу освіти надавати додаткові освітні послуги;

в) визнання права закладу освіти здійснювати підприємницьку діяльність;

г) основна форма державного контролю за діяльністю навчальних закладів, незалежно від їх підпорядкування.

8. Чим товар відрізняється від нетовару?

а) він здатний задовольняти потреби людини;

б) він здатний обмінюватися на інші товари;

в) він є продуктом людської праці;

г) правильна відповідь відсутня.

9. Виберіть серед наведених тверджень формулювання, яке характеризує ринок освітніх послуг:

а) система економічних відносин з метою купівлі-продажу освітніх послуг;

б) економічні відносини з приводу купівлі-продажу товарів;

в) сукупність споживачів, потреби й запити яких відповідають можливостям і ресурсам фірми щодо їх ефективного задоволення;

г) наявність трьох елементів: товару, продавців і покупців.

10. Які освітні послуги у сфері загальної середньої освіти підлягають ліцензуванню?

а) надання початкової освіти;

б) надання базової освіти;

в) надання повної середньої освіти

г) усі перераховані послуги.

11. Уперше "ноу хау” з'явилося в діловій практиці в:

а) Германії в 1920 p.;

б) Австралії в 1895р.;

в) Норвегії в 1936 p.;

г) США в 1916 р.

12. Який орган контролює кошти, що надходять до державних навчальних закладпГвід спонсорів?

а) комерційний банк;

б) казначейство;

в) батьківський комітет;

г) усе неправильно.

13. У якому випадку освіта виступатиме як виробництво освітньої продукції (освітніх послуг)?

а) якщо розглядати систему освіти, яка доступна всьому населенню і передбачає переважно нетоварні або обмежено товарні форми реалізації;

б) якщо розглядати систему освіти як прибуткову сферу комерційної діяльності;

в) якщо розглядати систему освіти, яка не доступна всьому населенню і передбачає товарний характер реалізації освітніх послуг;

г) якщо розглядати систему освіти, яка доступна не всьому населенню і передбачає переважно нетоварні або обмежено товарні форми реалізації.

14. "Паблік релейшинз" - це:

а) зв'язок із суспільством, формування й організація суспільної думки, зустрічі, інтерв'ю, засоби масової інформації;

б) домінанта управлінської поведінки;

в) процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особливих цілей і цілей організації;

г) усі відповіді вірні.

15. Атестація педагогічних працівників :

а) є необов'язковою і проводиться 2 рази на п'ять років;

б) є обов'язковою і проводиться 1 раз на п'ять років;

в) є обов'язковою і проводиться 1 раз на три роки;

г) проводиться за бажанням учителів.

16. Гроші - це:

а) усякий товар, який є загальноприйнятим у розрахунках за нсі інші товари;

б) особливі паперові та металеві товари, що випускаються державою як гроші;

в) особливі паперові та металеві товари, які прийняті в певній країні в певний період часу як загальний засіб обміну;

г) немає правильної відповіді.

17. Назвати економічні складові розвитку ВНЗ :

а) матеріально-технічна база;

б) фінансові ресурси;

в) усе перераховане;

г) кадрова складова.

18. Інноваційна діяльність - це

а) зв'язок із суспільством, формування і організація суспільної думки;

б) інтелектуальна власність, яка не охороняється законом;

в) право батьків на свободу вибору школи і навчальної програми;

г) немає правильної відповіді.

19. Використання бюджетних коштів за нецільовим призначенням карається:

а) позбавленням волі;

б) звільненням з посади;

в) від 0 до 300 неоподаткованих доходів;

г) усе вище перераховане.

20. Яку складову ресурсів вищої освіти характеризують такі поняття, як "потенціал людини", "трудовий потенціал", "людський капітал", "робоча сила"?

а) інформаційна;

б) фінансова;

в)кадрова;

г) матеріально-технічна.

21. Дайте визначення поняттю товар:

а) це вибір керівником найбільш оптимального способу розв'язання управлінських проблем;

б) це обмін інформацією між об'єктами взаємодії;

в) усе те, що може задовольнити запит або потребу і виставляється на ринок з метою придбання;

г) правильної відповіді немає.

22. Товар в освітньому маркетингу - це:

а) продукт чи результат праці, призначений для власного споживання;

б) річ або послуга, яка створена працею людини;

в) річ, яку можна купити на ринку;

г) освітні послуги, що знайшли свого споживача.

23. Як називається документ, що має бюджетне призначення?

а) лімітна довідка;

б) банківський рахунок;

в) кошторис;

г) усе неправильно.

24. У закладах освіти основним товаром є:

а) інновації й ідеї;

б) вироблення товарів і послуг;

в) освітні послуги;

г) усі відповіді неправильні.

25. Які засоби можна віднести до категорії "додаткових ресурсів" для розвитку ВНЗ?

а) державні;

б) засоби інвесторів;

в) засоби комерційних структур;

г) засоби інвесторів і засоби комерційних структур.

26. Попит - це:

а) потреба, задовольнити яку бажає економічний суб'єкт;

б) гроші, які економічний суб'єкт готовий заплатити за певний товар;

в) плани покупця щодо придбання певного товару в певній кількості;

г) кількість товару, яка може бути куплена при тих чи інших цінах за його одиницю.

27. Використання маркетингу необхідно керівникові,

а) щоб вивчати запити споживачів освітніх послуг;

б) щоб здійснювати прогноз розвитку Освітніх послуг;

в) щоб використовувати результати маркетингового дослідження для корегування стратегії і тактики розвитку закладу;

г) усі відповіді вірні.

28. Які види мотивацій використовуються для встановлення партнерських відносин з інвесторами:

а) примусу;

б)спонукання;

в) переконання;

г) спонукання і переконання.

29. Характеристикою освітніх послуг є:

а) цінність освітніх послуг;

б) вартість, якість освітніх послуг;

в) собівартість;

г) усі відповіді вірні.

30. Трудовий колектив:

а) основний персонал;

б) адміністративно-управлінський;

в) обслуговуючий і допоміжний;

г) усі перераховані.

31. Мета маркетингу:

а) знати і розуміти потреби покупця, щоб ті товари і послуги, які виробляє освітній заклад, продавалися якнайкраще;

б) сприяє самоаналізу та вирішенню проблеми;

в) виявляє різні погляди на проблему;

г) встановлює нові підходи для вирішення певних соціальних проблем.

32. Освітній ринок - це:

а) спосіб узгодження дій економічних суб'єктів на основі цінової системи та конкуренції;

б) діяльність освітніх суб'єктів різних форм власності в умовах ринкової економіки;

в) система коопераційних зв'язків, яка склалася в результаті суспільного поділу праці;

г) немає правильної відповіді.

33. За допомогою яких методів залучаються додаткові ресурси у ВНЗ?

а) соціальної реклами;

б) спеціальних заходів;

в) особистих зустрічей;

г) усі відповіді правильні.

34. Маркетинг - це: \

а) поєднання рис різних стилів керівництва залежно від характеру, знань, умінь і навичок керівника;

б) обмін інформацією між об'єктами взаємодії;

в) вибір керівником найбільш оптимального способу розв'язання управлінських конфліктів;

г) немає правильної відповіді.

35. Види трудових договорів:

а) безстрокові;

б) на визначений термін;

в) на період виконання роботи;

г) усі перераховані.

36. Цінність освітніх послуг:

а) гроші, затрачені на виробництво освітніх послуг;

б) споживча вартість;

в) сукупність властивостей і характеристик цих послуг, які зумовлюють здатність задовольнити споживачів;

г) усі відповіді вірні.

37. Що не є принципом освітньої маркетингової діяльності?

а) розуміння споживача;

б) боротьба за споживача;

в) вимогливість до робітників;

г) ефективність та довгострокові перспективи.

38. Які організаційні структури сприяють залученню додаткових ресурсів у ВНЗ?

а) фонд розвитку освіти;

б) центр по роботі з випускниками;

в) незалежні центри проведення наукових досліджень;

г) усі відповіді правильні.

39. Маркетинг оперує такими поняттями:

а) товар, послуги, інновації, ідеї;

б) цілісність, якість, розвиток;

в) рішучість, стабільність, упевненість;

г) наступність, безперервність.