МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри педіатрії №2

Завідувач кафедри

професор Волосовець О.П.

________________________

________________________

________________________

________________________

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів

Навчальна дисципліна
Модуль №
Змістовний модуль №
Тема заняття	Функціональні та органічні захворювання стравоходу та шлунку у дітей
Курс	ІY курс
Факультет	ІІ медичний

Київ 2008

1. Конкретні цілі:

З`ясувати значення своєчасної діагностики та адекватного лікування функціональних і органічних захворювань стравоходу та шлунку для здоров`я та життя дітей.

Знати етіологію, фактори ризику виникнення, патогенез найбільш поширених функціональних та органічних захворювань стравоходу та шлунку у дітей.

Вміти проводити клінічне обстеження дітей з функціональними та органічними захворюваннями ШКТ.

Проаналізувати основні діагностичні критерії найбільш поширених функціональних та органічних розладів ШКТ у дітей.

Вміти інтерпретувати результати клінічного, лабораторного та інструментального обстежень дітей з функціональними та органічними розладами ШКТ.

Скласти діагностичний алгоритм при найбільш поширених функціональних та органічних розладів ШКТ у дітей.

2.Базовий рівень підготовки.

Назви попередніх дисциплін	Отримані навички
Нормальна анатомія Нормальна фізіологія Патологічна анатомія та патологічна фізіологія Пропедевтика педіатрії	Знати анатомічну будову ШКТ Визначати особливості роботи всіх відділів ШКТ. Знати морфологічні та функціональні зміни при основних патологічних процесах Знати симптоми та синдроми функціональних розладів ШКТ у дітей. Вміти проводити клінічне обстеження дітей з патологією ШКТ .

3. Організація змісту навчального процесу.

Функціональні розлади ШКТ – це порушення фунції органів травлення,причини яких лежать поза ураженими органами й пов”язані зі зміною їхньої регуляції.

Функціональні розлади досить часто відмічаються в стуктурі патології органів травлення. За даними ряду дослідників, більш ніж у третини хворих зі скаргами, що зустрічаються при захворюваннях травної системи, не вдається виявити морфологічних та структурних порушень.Вважають,що в практичній діяльності функціональні рзлади ШКТ (ФР ШКТ) відмічаються в 18 із 1000 дітей.

Класифікація ФР ШКТ

1 Дитячі фр шкт - новонароджені та діти раннього віку.

- Регургітація в немовлят;

- Синдром румінації в немовлят;

- Синдром циклічної блювоти;

- Кольки в немовлят;

- Функціональна діарея;

- Дишезія в немовлят;

- Функціональний запор;

2 Дитячі фр шкт - діти та підлітки

• Блювота та аерофагія;

• Синдром румінації у підлітків;

• Синдром циклічної блювоти;

• Абдомінальний біль;

• Функціональна диспепсія;

• Синдром подразненого кишечника;

• Абдомінальна мігрень;

• Функціональний запор та нетримання калу;

Синдром румінації.

Румінація – це постійна регургітація недавно з”їденої їжі, яку дитина знову пережовує та повторно ковтає, але при цьому відсутні ознаки якого-небудь явного органічного ураження.

У немовлят синдром зустрічається досить рідко й переважно у хлопчиків.Він характеризується періодичними приступами скорочень м”язів черевного пресу, діафрагми та язика, що призводить до закиду шлункового вмісту в ротову порожнину, де він знову пережовується й проковтується.

У підлітковому віці синдром румінації частіше зустрічається у дівчат.У дітей старшого віку звичайно виникає через 15-20 хвилин після їди і триває протягом 40-60 хв.,поки вміст шлунку не стає кислим.

Нерідко у дітей з румінацією виявляються психічні розлади у вигляді депресії,занепокоєння,які характерні для третини хворих.

Діагноз синдрому румінації немовлят встановлюють за наявності ознак протягом трьох місяців (для немовлят):

1. Повторні скорочення м”язів черевного пресу, діафрагми та язика;

2. Закид шлункового вмісту в ротову порожнину, що або відкашлюється або пережовується та повторно проковтується;

3. Не супроводжується нудотою або ознаками дискомфорту;

4. Румінація не відбувається протягом сну та коли дитина спілкується з навколишніми;

Діагностичні критерії синдрому румінації у підлітків:

1.Повторювана безболісна регургітація їжі в ротову порожнину,пережовування або її вигнання, що починається незабаром після прийому їжі;

2.Відсутність позивів на блювоту;

3.Відсутність доказів запального, анатомічного, метаболічного або неопластичного процесів, що змогли би пояснити ознаки захворювання.

Діагноз встановлюється за наявності всіх вищезазначених ознак.

Проблема синдрому румінації вирішується комплексно із залученням педіатра, гастроентеролога та невропатолога, нормалізується психологічний стан дитини, ведеться харчовий щоденник, призначаються прокінетики, ферменти, спазмолітини, антацидні препарати.

Аерофагія- відчуття розпирання в епігастрії,що виникає внаслідок надмірного заковтування повітря та зменшується після відрижки повітрям.Аерофагія не часто спостерігається у дітей- її частота приблизно складає 1,3% серед пацієнтів гастроентерологічних клінік.

Звичайно аерофагія проявляється голосною відрижкою повітрям, що може підсилюватись при психоемоційному навантаженні. Пацієнт скаржиться на почуття переповнення шлунка, здуття верхньої частини живота після їди.Ці скарги зменшуються після відрижки.

Іноді при аерофагії виникають прояви з боку серцево-судинної системи - це можуть бути перебої в серці, відчуття посиленого серцебиття, біль в серці після прийому їжі.

Діагноз аерофагії здебільшого ґрунтується на даних анамнезу і факті заковтування повітря.Необхідно виключати психічне захворювання,особливо депресивний синдром.

Діагностичні критерії аерофагії у дітей.

Діагноз встановлюється за наявності принаймні двох ознак, зазначених нижче:

1.Заковтування повітря.

2.Здуття живота через скупчення повітря в кишечнику.

3.Повторювана відрижка або підвищене виділення газів з кишечника.

Зазначені ознаки спостерігаються, принаймні, один раз на тиждень протягом двох місяців.

Синдром циклічної блювоти(СЦБ) - захворювання дитячого віку, що проявляються повторюваними епізодами блювоти, що змінюються періодами повного благополуччя.

У клінічній картині СЦБ розрізняють чотири періоди:

- міжприступний;

- продромальний;

- період приступу;

- одужання;

У міжприступному періоді діти почувають себе добре.

Продромальний період – це проміжок часу, потягом якого пацієнт починає відчувати наближення епізоду циклічної блювоти і закінчується із її початком.

Приступний період характеризується неприборканою нудотою та блювотою.Дуже часто перебіг приступу супроводжується гастроінтестинальними синдромами, такими як: більу животі, анорексія, діарея. Звичайно середня тривалість приступного періоду становить 24-48 годин.

У період одужання відмічається підвищення активності дитини, відновлення апетиту, нормалізація кольору шкірних покривів, відновлюється водно-сольовий баланс.

Діагностичні критерії СЦБ:

Обов”язкові симптоми:

• мінімум 3 типових рецидивуючих приступів нудоти і блювоти;

• більш ніж чотириразову блювоту у фазі розпалу захворювання;

• епізоди тривалістю від декількох годин до 10 днів;

• частота приступів менше 2-х епізодів на тиждень, у середньому кожні 2-4 години;

• періоди нормального почуття;

• відсутність очевидної причини блювоти при обстеженні;

Функціональна диспепсія - це постійний або рецидивуючий біль у верхній половині живота.

Симптоми, що входять до синдрому диспепсії, та їх визначення.

Біль в епігастральній ділянціі сприймається як неприємні відчуття.При розпитуванні пацієнта необхідно відрізняти біль від відчуття дискомфорту.

Дискомфорт в епігастральній ділянці - неприємне відчуття, що не інтерпретується пацієнтом як біль.

Швидке насичення- відчуття, що шлунок переповнюється одразу після прийому їжі незалежно від її об”єму.

Переповнення - неприємне відчуття затримки їжі в шлунку.

Здуття в епігастральній ділянці - відчуття розпирання,яке необхідно диференціювати видимим здуттям.

Нудота - відчуття наближення блювоти.

При функціональній диспепсії хворі мають досить багато різноманітних скарг таких як:

• біль, яка локалізується в епігастральній ділянці;

• швидке насичення;

• відчуття тяжкості після їжі;

• нудота та блювота;

• непереносимість жирної їжі;

У хворих часто виявляють високий рівень тривожності, невротичні та іпохондричні реації.Для таких хворих характерні загальні вегетативні симптоми: посилення пітливості, порушення сну, швидка втомлюваність, зниження працездатності.

Отже діагноз функціональної диспепсії встановлюється на підставі клінічних даних, ретельно зібраного анамнезу, додаткового лабораторного та інструментального обстеження.

Гастроезофагальний рефлюкс (ГЕР) – це зворотній закид шлункового вмісту із шлунка в стравохід, що супроводжується виникненням печії, кислим присмаком в ротовій порожнині.

Основні симптоми ГЕР:

• біль, печія;

• затримка їжі після ковтання;

• нудота, зригування, блювота;

Діагностичні критерії ГЕР:

• зниження тиску в ділянці нижнього стравохідного сфінктера;

• періодичне зниження показників pH у стравоході;

• візуальне визначення рефлюкса при ФЕГДС;

Виділяють 4 ступеня ГЕР:

І-й - при проведенні ФЕГДС можна визначити гіперемію слизової але, як правило, діагноз ставиться лише на підставі скарг;

ІІ-й - при ФЕГДС гіперемія або гіпертрофія слизової стравоходу;

ІІІ-й - визначається прояви рефлюкс-езофагіта;

ІV-й – розвивається стравохід Барета;

Лікування:

• режим та дієта;

• медикаментозна терапія (прокінетики, антацидні, спазмолітини, гангліобокатори);

• при наявності четвертого стапеня ГЕР рекомендоване хірургічне втручання;

Дуоденогастральний рефлюкс (ДГР) – закид вмісту 12-ти палої кишки у шлунок.

Ця патологія може бути обумовлена дисфункцією воротаря. Внаслідок злужнення вмісту шлунка і потрапляння в нього панкреатичних ферментів порушується травлення в шлунку та його моторна функція, виникає подразнення слизової оболонки та морфологічні зміни. Можливе виникнення астрального гастрита або виразки, що визначає клінічні симптоми.

Діагноз ДГР встановлюється за допомогою рентгенологічного, ендоскопічного та радіоізотопних методів дослідження, а також визначення вмісту дуоденальних соків.

Виразка шлунку – дефект слизового, підслизового, м”язевого або серозного шару шлунку, що супроводжується відповідними клінічними проявами.

Це поліетіологічне захворювання, на розвиток якого впливають:

• спадковість;

• порушення режиму харчуваня;

• супутні захворювання ШКТ;

• алергія до харчових продуктів та медикаментозних препаратів;

• порушення місцевого імунітету;

• порушеня мікроциркуляції в слизовій та гіпоксія;

• хелікобактерна інфекція;

• нейровегетативні та психоемоційні впливи у дітей;

• гельмінтози;

• часте та тривале застосування антибактеріальних та протизапальних препаратів;

• перинатальна патологія;

Основні клінічні прояви:

• шлункова диспепсія: дискомфорт в епігастральній ділянці, відрижка, зригування, нудота, неприємний присмак у роті, печія;

• урчання в животі, метеоризм, флотуленція, порушення стула;

• тупий біль, помірної інтенсивності, переважно в епігастрії, в нічний час та натще;

Діагностика проводиться на підставі ФГДС, ренгенографії, УЗД, біопсії та морфології, а також клініки.

Лікування повинно бути комплексним із дотриманням режиму, дієти, застосуванням медичних препаратів (антацидні, гангліоблокатори, спазмоліики, блокатори Н-2 гістамінових рецепторів, гастропротектори, терапія по ерадикації хелікобактерної інфекції)