10. Застава товарів в обороті та (або) переробці

 

Застава товарів в обороті або переробці має свої особливості:

предметом застави є речі, що визначені родовими ознаками: сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція (ст.40 ЗУ “Про заставу”;  

предмет застави зостається у застводавця;

заставодавець вправі змінювати склад і натуральну форму предмета застави; 

умовами застави товарів в обороті або в переробці є визначення у ньому родових ознак предмета застави, його загальної вартості і місцезнаходження;

майно перестає бути предметом застави як тільки воно виходить з володіння заставодавця, а його нове майно, що визначено родовими ознаками, характерними для предмета такої застави стає предметом застави в рамках його вартості. Іншими словами зостаючись незмінною як права вимоги, застава предметів  в обороті або в переробці постійно змінюється;

в разі визначення в договорі місцезнаходження предмета застави, то в разі зміни свого місцезнаходження таке майно виключається з предмета даного виду застави. Товари перестають бути предметом застави з моменту їх передачі набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу чи передачі на пошту для пересилки. Придбані заставодавцем товари, зазначені в договорі про заставу, стають предметом застави з моменту виникнення в нього права власності (ст. 40 ЗУ «Про заставу”).

З огляду на специфіку заставного товару, договір про заставу товарів в обороті крім звичайних умов, повинен визначати наступне: вид заставленого товару, його родові ознаки, загальну вартість предмета застави, місце, у якому знаходяться товари, види товарів, якими може бути замінений предмет застави (ст. 41 ЗУ “Про заставу").

У випадку відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допустимо тільки у випадку, якщо це здійснено за домовленістю сторін про погашення частки початкової вартості.

Якщо товар передається в заставу без надання заставодавцю права відчужувати його, змінювати склад і натуральну форму, то правила про заставу товарів в обороті не діють.

Зовнішньоекономічними контрактами може передбачати заставу товарів що передаються для їх переробки за договором толінгу.

Певні особливості притаманні заставі речей. До них відноситься:

Норми про заставу в основному диспозитивні, але норми про заставу речей здебільше імперативні. Договірні умови, що обмежують права заставодавця в порівнянні з наданими ЦКУ й іншими законами, не є дійсними.

 При заставі речей є спеціальні за правовим становищем її сторони:  заставодавець – тільки фізична особа, заставодержатель – тільки ломбард - спеціалізована організація, що як  проліцензований підприємець здійснює короткострокове кредитування фізичних осіб під заставу їх майна. Згідно з ст.34 ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” діяльність  з  надання  будь-яких  фінансових  послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, обов’язково підлягають ліцензуванню.

 Предметом застави – може бути тільки рухоме майно,  що призначене для особистого споживання.

 Мета застави – забезпечити короткострокове кредитування  фізичних осіб. В законі вказується термін “громадяни”, що може нами розглядатися у широкому сенсі.

 Інші зобов'язання даним видом застави забезпечуватися не можуть.

Договір про заставу речей оформляється видачею ломбардом  видачею заставного квитка, що містить всі істотні умови договору: суму кредиту, предмет застави, його оцінку тощо.

Предмет застави завжди передається ломбарду як заставодержателю. При тому, ломбард зобов'язаний страхувати на користь заставодавця за свій рахунок прийняті в заставу речі в повній сумі їхньої оцінки (на момент прийняття) відповідно до цін на речі такого роду і якості, що звичайно встановлювані в торгівлі.

Ломбард не вправі користуватися і розпоряджатися закладеними речами.

Ломбард відповідає за втрату й ушкодження закладених речей незалежно від  вини. Відповідно до ст. 48 ЗУ „Про заставу” за втрату або недостачу предмета заставодержатель несе відповідальність у розмірі вартості втраченного майна, а в разі ушкодження предмета заставодержатель повинен відшкодувати суму, на яку знизилась вартість закставленого майна. Заставодержатель звільняється від відповідальності тільки у випадку, якщо доведе, що втрата або ушкодження відбулися внаслідок стихійного лиха.

На заставлене майно в разі не поверненя кредиту встановлено спрощений порядок звернення стягнення на нього. У випадку неповернення в обговорений строк суми виданого під заставу речей кредиту ломбард вправі на підставі виконавчого напису нотаріуса продати предмет застави. Реалізація заставленого майна здійснюється відповідно до раніше викладених загальних правил. Вони встановлені ЦКУ та ЗУ „Про заставу”. Після продажу заставленого майна вимоги ломбарду до заставника (боржнику) погашаються, навіть якщо виручена сума недостатня для їхнього повного задоволення.

Закон України „Про заставу” передбачає можливість застави прав. Предметом застави можуть бути тільки майнові права, тобто  права на конкретні матеріальні блага. Спроможність їх бути предметом застави зумовлена переказуваністю. Так, право вимагати повернення боргу кредитор може передати третій особі.

Крім того слід мати особливості застави  підприємств державної форми власності. Відповідно до ч.7. ст.4 ЗУ “Про заставу” встановлено, що предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких не заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації можуть бути їх товари в обороті або в переробці.

 Стаття 49 ЗУ “Про заставу” встановлює що заставодавець може укласти договір застави як  належних  йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в  яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.

Якщо право не може бути передане, то його не можна заставити. Строкове право вимоги,  яке належить  заставодавцю-кредитору, може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. Воно невіддільно від суб'єкта (його неможливо відняти), не має вартісної оцінки. Тому звернути на нього стягнення неможливо.

Якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає  своє  зобов'язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.

При  одержанні  від  свого  боржника  в  рахунок    виконання зобов'язання грошових сум, заставодавець зобов'язаний  за  вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в  рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою,  якщо  інше  не  встановлено договором застави.

 

 Контрольні питання:

Етапи розвитку заставного права.

Особливості позитивного регулювання застави у сучасному праві України.

Стуктура та основні положення ЗУ “Про заставу”

Поняття застави та її ознаки

Види застави.

Предмет застави.

Форма застави та наслідки її недотримання.

Оформлення застави.

Права и обов’язки заставодавця.

Права и обов’язки заставодержателя.

Припинення застави.

Задоволення вимог заставодержателя.

Особливості застави прав інтелектуальної власності.

Особливості застави прав прав вимог.

Особливості застави товарів в обороті та переробці.