Камеральна перевірка

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Фактична перевірка

У Податковому кодексі перевірки, зокрема, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових та касових операцій отримали назву «фактичні перевірки».

Так, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Вона може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

→ за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби та виникає необхідність перевірки таких фактів;

→ отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків

законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів;

→ письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

→ неподання суб’єктом господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

→ отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків;

→ виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками;

→ отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно з п. 80.4. ПК України перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів Державної податкової служби (далі – ДПС) може бути проведено контрольну розрахункову операцію (контрольну закупку). При цьому товари, які було отримано під час такої закупки, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів (пп. 20.1.9. ПК України).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу ДПС у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Під час проведення такої перевірки може проводитися хронометраж господарських операцій, за результатами якого складається довідка, яка підписується посадовими особами органу ДПС та посадовими особами суб’єкта господарювання (п. 80.7, п. 80.8 ПК України).

Підстави для подовження строку перевірки

● заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

● змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

Звертаємо Вашу увагу на те, що проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки.

При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Загальний термін проведення перевірок з урахуванням установлених строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

Оформлення результатів перевірок

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Слід зазначити, що строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого ПК України (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо.

√ За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

√ Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

√ Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам.

√ Акт (довідка) про результати фактичних перевірок складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.

Окрім того, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Методичний кабінет створюється з метою забезпечення належної організації роботи юридичної служби (юрисконсульта), забезпечення координації та методичного керівництва правовою роботою в місцевих органах виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органах центральних органах виконавчої влади, урядових органах у системі міністерств, державних господарських об'єднаннях, на підприємствах, в установах, організаціях.

Методичний кабінет створюється при відділі правової роботи, правової освіти та кодифікації.

Керівником методичного кабінету є начальник відділу правової роботи, правової освіти та кодифікації.

Контроль за організацією роботи методичного кабінету здійснює заступник начальника Головного управління юстиції, який курирує роботою відділу правової роботи, правової освіти та кодифікації.

Основними завданнями Методичного кабінету є:

- надання методичної та практичної допомоги з питань застосування законодавства спеціалістами юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

- створення відповідних умов для безперервного фахового вдосконалення, підвищення кваліфікації спеціалістів юридичних служб міністерств, інших органів виконавчої влади та укомплектування їх досвідченими кадрами;

- узагальнення та поширення кращого досвіду роботи юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

- організація і проведення представницьких методичних заходів: виставок юридичної літератури, практичних конференцій тощо.

Права та обов'язки спеціалістів, що надають методичну допомогу в методичному кабінеті:

Для реалізації покладених на методичний кабінет завдань спеціалісти мають право:

• вільно користуватися нормативно-правовою базою та методичними матеріалами, які є в Головному управлінні юстиції;

• залучати спеціалістів інших установ для участі в проведенні семінарів, нарад, круглих столів, короткотермінових тренінгів;

• залучити працівників юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організації, які організували роботу юридичної служби належним чином, для обміну досвідом.

Спеціалісти зобов'язані:

• сприяти вдосконаленню форм і методів правової роботи в місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах, організаціях;

• створювати належні умови для підвищення кваліфікації працівників юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій;

• надавати методичну допомогу, консультувати працівників юридичних служб;

• дотримуватися етики державного службовця.

Для проведення конкурсу встановлюються такі критерії

• підготовка проектів нормативно-правових актів, господарських договорів (контрактів);

• організація роботи з приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України та актів законодавства;

• підвищення кваліфікації працівників юридичних служб, участь у роботі семінарів, що проводяться органами юстиції;

• забезпечення захисту майнових прав;

• участь в організації і проведенні семінарів, інших занять з правових питань з працівниками центральних органів виконавчої влади та підвищення кваліфікації працівників юридичних служб підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їх управління.

Постанова КМУ від 13 грудня 2004 року № 1657 «Деякі питання підвищення кваліфікації працівників юридичних служб центральних органів влади» ((Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N1040) від 26.11.2008).

Підвищення кваліфікаційного рівня працівників юридичних служб підприємств, установ, організацій є невід’ємною складовою діяльності територіальних управлінь юстиції, яке реалізується шляхом надання правових консультацій юрисконсультам, особам, на яких покладено правове забезпечення, під час проведення перевірок стану правової роботи управліннями юстиції, роз’яснення норм чинного законодавства, розроблення методичних посібників та рекомендацій, а також проведенням семінарів, лекцій, стажувань.

Проведення стажувань юрисконсультів це також складово роботи територіальних управлінь юстиції щодо підвищення кваліфікаційного рівня працівників юридичних служб підприємств, установ, організацій.

Необхідно зазначити, що розробка методичних рекомендацій територіальними управліннями юстиції є також важливою формою підвищення рівня організації правової роботи місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.

Методичні рекомендації розробляються, враховуючи звернення юрисконсультів, спеціалістів, відповідальних за кадрове діловодство, а також громадян.

Стажування – це вид підвищення кваліфікації працівників юридичних служб, який застосовується з метою набуття певного досвіду щодо організації правової роботи.

Стажування проводиться для безперервного фахового вдосконалення працівників юридичних служб, активізації та вдосконалення правової роботи, зміцнення юридичних служб, перевірки професійного рівня і ділових якостей їх працівників.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01 грудня 1994 року № 804 «Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах», з метою підвищення професійного рівня працівників юридичних служб підприємств, установ, організацій, забезпечення законності в роботі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, запобіганню порушенню прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, залучення висококваліфікованих фахівців до роботи в юридичних службах центральних органах виконавчої влади, активізації та вдосконалення правової роботи, посилення контролю за цією роботою, органами юстиції практикується проведення стажування спеціалістів юридичних служб. Стажуванню підлягають особи, які навчаються у вищих навчальних закладах або не мають досвіду роботи, після прийняття їх на роботу до юридичної служби протягом першого року роботи.

Відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватися стажування. При цьому необхідна відповідна згода стажиста та згода відповідних керівників за місцями стажування та основного місця роботи.

Зарахування на стажування, терміни та зміни порядку його проходження оформлюються наказом керівника державного органу, де проводиться стажування.

Стажування проводиться з відривом від основного місця роботи. За працівником направленим на стажування зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи. Зміст стажування визначається індивідуальним планом, що затверджується керівником органу де проводиться стажування.

На період стажування за стажистом закріплюється працівник, відповідальний за стажування – керівник стажування. Керівником стажування призначається заступник начальника управління юстиції, який координує напрямок методичного керівництва правовою роботою або працівник управління юстиції (державний службовець), на якого покладено виконання обов'язків щодо методичного керівництва правовою роботою та підвищення кваліфікації працівників юридичних служб.

Керівник стажування безпосередньо вживає заходів до організації стажування та несе відповідальність за якість його проведення.

Індивідуальний план стажування працівника юридичної служби затверджується начальником управління юстиції, де проводиться стажування, або заступником начальника управління юстиції, який за функціональними обов’язками координує напрямок методичного керівництва правовою роботою.

Атестація – процедура визначення рівня, кваліфікації знань, практичних навиків, ділових якостей працівників і встановлення їх відповідності (не відповідності) робочим місцям, посадам, які вони займають, виявлення їх потенціальних можливостей.

• Мета атестації – раціональне розміщення працівників, ефективне використання їх знань, навичок, умінь, об'єктивна оцінка професійної кваліфікації і ділових якостей працівників, на основі обґрунтованих критеріїв, виходячи з результатів їх роботи, для визначення можливостей їх професійного і посадового росту.

• Організаційно проведення атестації оформлюється відповідним наказом. Цим атестації надається офіційний статус. Її результати використовуються для прийняття організаційних рішень відносно конкретного працівника.

• Отже, атестація – це документально оформлений результат оцінювання працівника.

Тема № 2.1 Правова робота у сфері господарської діяльності

План

1. Діяльність юридичної служби в організації договірної роботи та виконанні господарських зобов’язань.

2. Організація позовної роботи.

3. Участь юридичної служби у вирішенні спорів у господарському суді.

4. Організація супроводження справ у судах.

5. Особливості супроводу справ у господарських судах за позовами податкових органів.

6. Особливості укладання окремих видів господарських договорів.

7. Опрацювання практичних завдань.

Юридична служба органу виконавчої влади, підприємства організовує роботу, пов'язану з укладенням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов'язань, забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів органу виконавчої влади, підприємства, а також погоджує (візує) проекти договорів за наявності погодження (візи) керівників заінтересованих структурних підрозділів.

Порядок організації договірної роботи юридичною службою визначений Методичним рекомендаціями про участь юридичної служби в організації договірної роботи на підприємствах, установах, організаціях, затвердженими заступником Міністра юстиції України 22 березня 1999 року*.

Юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група), юрисконсульт підприємства (дала – юридична служба) у цілях правового забезпечення виконання договірних зобов’язань повинні: - забезпечувати законність документів правового характеру з питань договірної роботи; - організовувати разом з іншими структурними підрозділами договірну та претензійну роботу;

- приймати участь в укладанні господарських договорів; - приймати участь в забезпеченні правовими засобами контролю за виконанням договорів; - роз’яснювати чинне законодавство з питань укладання та виконання договорів; - аналізувати практику договірно-претензійної роботи.

При розробці положення про юридичну службу необхідно відображати в ньому особливості участі юридичної служби в договірній та претензійній роботі.

Порядок використання правових засобів в цілях забезпечення виконання договірних зобов’язань необхідно відображати в наказі, інструкції чи іншому документі про ведення договірної та претензійної роботи на підприємстві.

Питання, пов’язані з укладанням та виконанням договорів на підприємствах необхідно відображати в планах роботи юридичної служби.

Юридична служба організовує претензійну та позовну роботу, проводить аналіз її результатів.

Порядок ведення претензійно-позовної роботи визначений Рекомендаціями Міністерства юстиції України від 23 січня 2007 року «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації»*.

Ці Рекомендації підготовлені з урахуванням досвіду роботи в умовах становлення нових економічних відносин та можливостей їх використання підприємствами, організаціями, установами (далі - підприємствами).

Метою Рекомендацій насамперед є надання практичної та методичної допомоги керівникам, юрисконсультам та працівникам структурних підрозділів підприємств відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням специфіки діяльності підприємства, його функціональних особливостей та структури, видається наказ чи затверджується положення (інструкція) про порядок ведення претензійної та позовної роботи, де чітко розподіляються обов'язки структурних підрозділів: служб, відділів, управлінь (далі - структурні підрозділи) по підготовці і розгляду претензій та позовів.

У кожному структурному підрозділі наказом (розпорядженням) керівника ця робота покладається на конкретних працівників.

Здійснення контролю за додержанням структурними підрозділами встановленого на підприємстві порядку пред'явлення і розгляду претензій, покладається на юридичну службу.

Структурний підрозділ та юридична служба ведуть відповідні журнали обліку претензій та позовних заяв, пред'явлених підприємством та до нього.

Претензійна та позовна робота на підприємстві повинна сприяти: - забезпеченню виконання договірних зобов'язань у всіх сферах діяльності; - економії та раціональному використанню матеріальних, трудових, фінансових, паливно-енергетичних, сировинних та інших видів ресурсів; - зниженню непродуктивних витрат та усуненню причин і умов, що їх спричиняють; - забезпеченню захисту і відновленню порушених майнових прав та інтересів підприємств, що охороняються законом; - забезпеченню відповідальності порушників договірних зобов'язань; - ефективному використанню законодавства для поліпшення економічних показників господарської діяльності та запобіганню його порушенням.

До претензійної та позовної роботи відносяться: - підготовка, одержання та складання документів, необхідних для пред'явлення і розгляду претензій та позовів; - пред'явлення і розгляд претензій та підготовка позовів; - підготовка необхідних документів при розгляді справи в суді (відзиви, заяви, скарги); - захист інтересів підприємства при розгляді майнових, переддоговірних та інших спорів в господарському та інших судах; - здійснення організаційно-технічних заходів (реєстрація, облік, зберігання та відправка претензійно-позовних матеріалів); - забезпечення контролю за претензійно-позовним провадженням; - розгляд, аналіз, узагальнення результатів претензійної та позовної роботи; - підготовка висновків, пропозицій щодо поліпшення претензійної та позовної роботи.