Кооперативний рух.
УкраУнсью селяни, господарюючи в ринкових умовах, стикалися з> багатьма складними проблемами — збут продукцп, придбання техшки, отримання позик у банках тощо. Для багатьох 13 них самостшне розв’язання цих проблем було надзвичайно складним процесом. Селяни, а також мюьке др1бнорем1сниче населения й роб1тники за допомогою украУнських громадських Д1ЯЧ1В об’еднувалися в р1зномаштш кооперативи — споживч1, виробнич1, кредитш тощо. У тогочасних пол1тичних умовах кооперативний рух для украшщв став засобом захисту Ух сощально-економ1чних штерес1в, сприяв формуванню вмшь брати участь у д1яльност1 самоврядних економ1чних оргашзацш, був школою шдготовки майбутшх громадських Д1ЯЧ1В.
Робота з термшами 1 поняттями
Кооператив — добровшьне об’еднання людей, як! на пайових засадах спшьно займаються певним видом господарськоУ д1яльност1.
У Наддншрянськш УкраУш багато зусиль для заснування нових' кооператив1в докладав «артшьний батько» Микола Левитський (1859— 1936), який ще в 1887 р. оргашзовував перпй хл1боробськ1 спшки (артш) в краУ. В1Н створював також перин виробнич1 арт1Л1 в мютах. Поширенню кооперативного руху сприяли численш статт1 М. Левитського про кооперацпо та видана в 1901 р. брошура «Спшкова умова для хл1боробських спшок». У 1905 р. в Полтавськш, КиУвськ1Й та Под1льськ1Й губершях д1яла найб1льша в Рос1Йськ1Й 1мпер11 к1льк1сть споживчих кооператив1в. Зб1льшення числа кооператив1в обумовлювало необх1дн1сть створення кооперативних союз1в. У 1901 р. виник Союз кредитовоУ кооперац11 в Бердянську, у 1908 р. — Союз споживчоУ кооперащУ в Киев1, у 1910 р. — Союз споживчоУ кооперащУ у Вшнищ. Однак
р. влада, намагаючись пщпорядкувати украУнську кооперацпо 1 включити ГУ до системи рос1йськоУ кооперац1У, примусила Ц1 союзи Л1кв1дуватися. Упродовж 1900—1914 рр. кшыасть кооператив1в у Наддншрянщиш поспйно зростала. У , 1900 р. тут д1яло 450, у 1905 р. — 820, у 1910 р. — 2100 кооператив!в ус1х вид1в.' У 1914 р. на сел1 та в м1стах д1яло 3020 споживчих 1 2477 кредитових кооператив1в. За цим показником Наддн1прянська УкраУна посщала перше м1сце в Росшськш 1МПер11.
Усп1шно розвивався украУнський кооперативний рух у Захщнш УкраУн1. Його розгортанню в Галичиш сприяла Д1яльнють кооперативних союз1в — «Крайового союзу кредитового», «Крайового молочарського союзу» та ш. Важливе значения для змщнення кооперативного руху мав проведений у 1999 р. у Львов1 товариством «Просвпга» Осв1тньо-економ1чний конгрес. На ньому представники украУнського кооперативного руху з Галичини й Буковини визначили основн1 1дейно-орган1зац1Йн1 засади подальшоУ кооперативно!' сп1впрац1. Головним орган1зац1йним 1 координуючим центром украУнських кооператив1в у Галичиш був «Крайовий союз рев1з1йний», заснований 1904 р. У
р. В1Н охоплював 609 кооператив1в. На Буковиш в цей перюд д1яло близько/ 150 селянських кас, що об’еднувалися в кооперативний союз «Селянська каса»
яким належало 10,9 млн десятин земл1, 1 3 млн селянських господарств, що мали 20 млн десятин земль Малоземелля примушувало селян орендувати земл1 В ПОМ1ЩИЮВ, СИрИЧИНЯЛО ПОШИреННЯ р13НОМаН1ТНИХ В1ДробгГЮВ 1 гальмувало розвиток сшьського господарства. Напередодш ПершоУ св1товоУ вшни малоземельш й безземельш селяни в Наддншрянщиш становили щонайменше 80 % селянства, а заможш селяни — лише 5 %. Важким тягарем для селян були викупш платеж! за землю, яю сплачувалися ними за реформою 1861 р. Значна частина помщиюв у пореформений перюд не змогла пристосуватися до нових умов господарювання. Упродовж 1877—1905 рр. помщики продали, переважно заможним селянам, майже третину сво'Тх земель. 11, хто зм1г перебудувати 'СвоУ маетки, створили на Тх основ1 ефективш багатогалузев1 господарства, що базувалися на вшьнонайманш пращ.
ПрОВ1ДНу роль у сшьському ГОСПОДарСТВ1 НаддншрянськоУ Украши в1Д1гравало товарие зернове виробництво. На початку XX ст. в краУ збирали понад 75 % загальноУ кшькост1 озимоУ пшенищ в Росшськш 1мперп. Збершалася й поглиблювалася сформована в попередньому столггп районна1 сшьськогосподарська спещал1защя. На П1вдш переважало товарне зернове госиодарство, на Правобережж1 — товарне бурякове виробництво, на Л1вобережж1 й Слобожанщин1 — товарне бурякове виробництво та вирощування тютюну. Тваринництво у структур! сшьськогосподарського виробництва посщало досить незначне мюце.
У Захщнш Украш1 в сшьському господарств1 працювало близько 80—90 % населения. Провщш позицп в землекористуваин1 збер1гали пом1щицьк1 господарства. Так, 1902 р. в Галичиш юнувало 3 тис. 493 пом1щицьк1 родини, що волод1ли 57 % земл1. Унаслщок пристосуваиия пом1щицьких господарств до ринкових умов 1хня к1льк1сть скоротилася. Близько 80 % захщноукрашського селянства становила б1днота 1 лише 8 % — заможн1 госиодар1. Характерною рисою землеволодшня селян було збшыиення к1лькост1 господарств унасл1док Ух дробления, що супроводжувалося постшним зменшенням земельних надЫв. В1домий галицький громадський Д1яч Кость Левицький писав: «Син 13 батьком не хочуть сид1ти на одшм Грунт1, донька з матгр’ю д1лять п1вморга 1 кожиа окремо газдуе». 1ишою прикметною рисою була боротьба селян 1 пом1щик1в за серв1тути. На судов1 процеси з цього приводу селяни витратили понад 20 млн гульдешв, проте лише в 2 тис. випадюв 13 32 тисяч вони домогайся свого.
Робота з термшами 1 поняттями
Сервгтут — установлена законом або звичаевим правом можливють користуватися (частково або спшьно) чужою власшстю. На правах серв1Тут1в селяни разом 13 пом1щиками користувалися Л1сами, пасовищами, луками тощо.
На початку XX ст. в Галичиш помщики почали створювати багатогалузев1 маетки — промислово-ршьнич1 господарства, де д1яли промислов1 п1дприемства з переробки вирощеноУ сшьського сподарськоУ продукцГУ. Заможш селяни створювали господарства фермерського типу. Завдяки запровадженню нових досягнень агроном1У та сшьськогосподарськоУ технки валовий зб1р 1 середня врожайн1сть культур поступово зростали. Однак попри позитивн1 тенденц11 в краУ й надал1 не вистачало власного хл1ба, який доводилося завозити з шших провшцш 1мпер11. Значно краще було розвинене тваринництво, яким переважно займалися селяни (91 % погол1в’я). Воно все
стНазвановним виробником багатьох вид1в продукщУ у РосшКшыасть, %
Робота з документом
Випуск ОСНОВНИХ ВИД1В продукцн ПрОМИСЛОВОСТ1 В НаДДШПрЯНСЬКШ УкраУш пор1вняно 13 загально1мперським у 1913 р.
Запитання до документа
Яких ВИД1В продукцп В НаДДН1ПрЯНСЬК1Й Укра'1Н1 ВИГОТОВЛЯЛИ бшЫПе ' Н1Ж половину В1Д загально1мперського виробництва?
Чи можна зробити на шдстав1 наведено! шформащ! висновок про те, що промисловють Наддншрянщини у склад1 загально1мперсько! мала характер сировинного придатка, а не виробника готово! продукцп? Обгрунтуйте свою
I.,. думку.
Промисловють ЗахщноУ УкраУни у 1900—1913 рр. розвивалася надзвичайно нер1вном!рно. Понад 94 % промислових шдприемств краю збершали ремюничий характер. У Галичиш вс1 1НШ1 галуз1 випереджала нафтовидобувна промисловють. Видобуток нафти пост1йно зростав. Так, у 90-х рр. XIX ст. на Прикарпат видобували 91—96 тис. тонн нафти на рпс, а в 1909 р. — понад 2 млн 50 тис. тонн. На початку XX ст. на Галичину припадало 5 % св1тового виробництва нафти. Бшышсть нафтовидобувноУ промисловост1 краю належала шоземному кашталу. У 1913 р. вш контролював 78 % видобутку нафти.
Друге мюце у структур! захщноукраУнськоУ промисловост! пос1дала деревообробна промисловють. В1д початку XX ст. щороку в краУ вирубувалося близько 10 млн м3 деревини, яка постачалася звщси до центральннх пров1нц1Й Австро-Угорщини. Поступово зростали швейна, взуттева й килимарська промисловють. У Зах1дн1Й УкраУш з’являються ф!л!У великих австр1йських,, шмецьких, 1тал1Йських монопол1Й — «С1менс», «Ф1ат» тощо, однак, попри деяк1 позитивн1 зрушення в розвитку зах!дноукраУнськоУ промисловост!, вона не могла суттево змшити М1сце краю в економ!чн1й структур! 1мпер11. Зах1дна УкраУна залишалася сировинним придатком центральних пров!нц1Й Австро- Угорщини та ринком збуту для УхньоУ продукщУ.
Розвиток сшьського господарства.
Колективна робота з пщручником
Учн1 самостшно опрацьовують в1дпов!дний матер1ал параграфа, продовжуючи роботу з таблицею «Особливост1 сощально-економ1чного розвитку УкраУни на початку XX ст.».
Додаткова шформащя
На початку XX ст. в сшьському господарств1 украУнських земель тривали процеси, започатковаш аграрними реформами в Р0С11 (1861 р.) 1 Австр!!- (1848 р.), а саме:
перерозпод1л земель на користь тих власниюв, яю пристосували
своУ господарства до ринкових потреб;
зростання товарност! господарств;
поява надлишку робочоУ сили;
упровадження в сшьськогосподарське виробництво техн1ки й досягнень агрокультури.
У Наддншрянськш УкраУн! юнувало 32,5 тис. пом1щицьких господарств,
' ос1б). Надзвичайно важким було економ1чне становище захщноукраТнського селянства.
Робота з документом
31 звпу чиновника угорського мшктерства хл1боробства Едмунда Егана про обстеження умов життя селян Закарпаття М1г би хто подумати, що в сих сторонах, забитих дошками в1д св1ту, бодай прожиток дешевий. Куди! Якраз навпаки! До половини зими з’Тв кожний господар сво'Г хл1боробш зар'оби, а до жнив жие дорого купленою стравою. За все платить вш 18—20 % дорожче
В1Д М1СЬК01 Ц1НИ...
Руський селянин не бачить цший рш ш м’яса, ш яйця, х1ба вип’е кшька капель молока, а в великосвяточний день з’ють кусень житнього або пшеничного хл1ба. Зрештою його поживою е в1всяний ощшок 1 — коли не бракне — бульба. Не дивно, що коли в шших прських сторонах багато людей1 рослих, кршких та здорових, у руському Шдкарпаттю подиблемо х1ба недокровш, марш, пожовюп мари, безсильш, хитю, нездал1 до вшськовоТ служби, карлику ват1, ЗОЛОТуШШ (скрофуЛ1ЧШ), В1ДДаН1 з розиуки п’янству, знид1Л1, Л1НИВ1 та темн1.
Запитання до документа
Як! факти наводить автор документа?
Як1 висновки можиа зробити на IX П1дстав1 про життя закарпатських селян? ,
Недостатньо розвинена захщноукра’Гнська промислов1сть забезпечувала робоч1 М1сця селянам, що не мали можливост1 знайти засоби юнування на сел1. Близько 100 тис. захщних украшц1в щор1чно вшздило на сезонн1 роботи до ШвденноУ Украши, Бессарабп, Бельш, ФранщУ та Н1меччини. Значною була кшьюсть ем1грант1в, як1 переселялися до шших краш. Напередодн1 ПершоТ св1товоТ вшни украшсью громади 13 зах1дноукрашських переселенщв, нал1чували: у США — 300 тис., у Канад1 — 170 тис., у Латинськш Америщ —
,!’ 55 ТИС. ОС1б.