5.7. Води Світового океану і суходолу

Характеристику вод доцільно розпочинати з розгляду вод Світового океану, які омивають країну: моря, океани, затоки чи протоки. Вона повинна включати їхню назву, місце розташування відносно території країни і відносно території океану (окраїнне, внутрішнє чи міжострівне). Потім дається характеристика глибин, насамперед прибережної зони (середня і максимальна глибина дна), рельєфу дна, зокрема відзначається, у якій зоні дна Світового океану знаходиться дане море і т.д. Особливу увагу варто приділити характеристиці берегової лінії. Далі варто дати характеристику властивостей вод моря чи частини океану: температура і її зміна по сезонах року, солоність, рух вод (течії) і коротко розглянути органічне (біологічне) життя водойми. Якщо водойма замерзає, варто вказати тривалість та стійкість льодового покриву.

Характеристика вод суші включає характеристику річок, озер, боліт, підземних мінеральних вод. Загальна характеристика річок включає відомості про те, наскільки багата ними територія країни, які вони за розмірами, значенням, величиною й особливостями розміщення. Характеристика кожної річки здійснюється за наступним планом: назва річки, її місце в річковій системі (головна річка чи притока), місце розташування, витік, гирло. Далі характер течії річки (гірська чи рівнинна, багато- чи маловодна), температура води, швидкість течії, нахил і падіння. Загальна характеристика озер включає інформацію про те, наскільки багата ними територія країни, які вони за походженням, величиною, глибиною, які особливості їхнього розміщення. Характеристика озера здійснюється за наступним планом: назва озера, місце розташування, походження озерної улоговини (тектонічне, льодовикове, карстове), характер берегової лінії, дна і гірських порід, що складають береги і дно озера, глибини, температура, солоність (стічне чи безстічне), режим і рух вод озера, характер рельєфу і рослинності берегів.

Характеристика підземних мінеральних вод і грязей включає оцінку того, наскільки багата ними територія країни, які вони за складом, температурою і характером впливу на організм людини, далі варто назвати території (райони країни), найбагатші мінеральними водами чи лікувальними грязями.

Води Землі включають води Світового океану і води суші. Світовий океан — це чотири океани і безліч морів, заток і проток.

Морем називається частина океану, відокремлена від нього сушею (островами, півостровами) чи підняттями підводного рельєфу. Моря за ступенем відокремлення від океану підрозділяються на окраїнні, внутрішні і міжострівні.

Границя суші і моря називається береговою лінією, яка може бути слабо порізаною (тоді це створює чимало труднощів для судноплавства, особливо в прибережній зоні) і сильно порізаною, утворюючи безліч вигинів. Вони називаються затоками і можуть бути утворені береговою лінією як моря, так і океану. Вузький водяний простір, обмежений з двох сторін сушею, що з’єднує дві суміжні водойми (океани чи моря), називається протокою.

Рельєф дна поділяється на чотири зони: материковий шельф, материковий схил, перехідна зона, ложе океану й серединно-океанічні хребти.

Температура води в морях і океанах залежить насамперед від географічної широти, в екваторіальних широтах температура протягом року становить 27 - 28 °С, а в приполярних районах - О °С і нижче. Температура води залежить також від глибини моря чи океану і знижується з глибиною. Солоність води в морях виражається в проміле. Найвища солоність вод у тропічних широтах - 37 ‰, в екваторіальних і помірних широтах вона становить 34 - 35 ‰, у приполярних широтах вона знижується до 32 - 33 ‰ через стік численних рік і зниження випаровування. Найвища солоність спостерігається в Червоному морі - до 42 ‰, тому в ньому так легко плавати.

Води Світового океану постійно знаходяться в русі. Розрізняють два види руху вод: 1) коливальне — хвилі і 2) поступальне — течії. Основною причиною утворення хвиль є вітер. У сейсмічно активних районах дна Світового океану в результаті землетрусів чи вивержень вулканів виникають величезні хвилі — цунамі, які спричинюють катастрофічні руйнування. Ще одним видом хвилювання є приливно-відпливні рухи. Причиною їхнього виникнення є вплив притягання Місяця і Сонця.

Течії — горизонтальні переміщення води в морях і океанах, так звані “ріки в океані”. Вони характеризуються визначеною температурою, напрямком і швидкістю. Рослинний і тваринний світ Світового океану багатий і різноманітний, особливо в морях шельфової зони й у районах, розташованих на стику теплої і холодної течії.

До вод суші належать річки, озера, болота, підземні води і льодовики. Річка — постійний водяний потік, що тече у виробленому цим потоком заглибленні, яке називається руслом. Місце, де річка починається, називається витоком. Місце впадання річки в іншу річку, озеро, море чи океан називається гирлом. Будь-яка річка від витоку до гирла тече в пониженні, створеному її наносами, яке називається річковою долиною. Головна річка з усіма її притоками і притоками притоків називається річковою системою.

Швидкість течії річки прямо залежить від рельєфу тієї місцевості, по якій вона протікає, тобто від падіння та нахилу. Падінням річки називається перевищення витоку над гирлом, а нахилом річки — відношення цієї різниці висот до довжини річки. Якщо річка має велику величину падіння і значну довжину, то нахил є невеликим. Так буває в рівнинних річок, які мають невеликі нахили і малу швидкість течії, що рідко перевищує 1 м/с. Нахили гірських річок значно більші, тому що величина падіння часто величезна, а довжина — мала. Тому швидкість течії в гірських річках є великою, переважно більше 5 м/с. На річках зустрічається безліч перешкод: пороги, перекати. Пороги — це великі камені твердих порід, що перегороджують русло річки. Перекати — це великий уламковий матеріал (великий гравій чи галька), що зустрічається на мілководдях у руслі річки.

Найважливішим елементом характеристики річки є режим, тобто зміна повноводності річки по сезонах, коливання рівня і зміна температури води. Рівень води в річках більшості країн змінюється протягом року.

Озеро — це замкнута водойма, що утворилася в природному заглибленні, яке називається озерною улоговиною. Походження озерної улоговини зумовлює величину, форму, розмір і певною мірою режим озера. За походженням улоговин розрізняють озера: тектонічні, що утворилися в результаті розломів чи прогинів земної кори; вулканічні, у кратерах згаслих вулканів; завальні, утворені в результаті появи природних гребель, що перегородили річкову долину в горах; льодовикові, наслідки діяльності древнього льодовика; карстові в карстових провалах і лійках; озера-стариці — залишок старого русла ріки; залишкові, або реліктові, що виникли після відступу моря; штучні — водосховища. Озера підрозділяються на стічні, з яких витікають річки, і безстічні. Стічні озера прісні, а безстічні — солоні, причому їхня солоність може бути в багато разів вищою ніж солоність океану. У деяких озерах сіль може випадати в осад, утворюючи ропу. Важливим є багатий водний світ озер — рослинний і тваринний.

Болота — надмірно зволожені ділянки суші з вологолюбною рослинністю. Вони підрозділяються на низинні, перехідні і верхові

Підземні води — це води, які знаходяться в ґрунтах і гірських породах верхньої частини земної кори в рідкому, твердому і газоподібному станах. Вони заповнюють проміжки між окремими частинками, пори рихлих порід і тріщини твердих гірських порід. Глибина залягання, напрям й інтенсивність руху підземних вод залежать від водопроникності гірських порід. Водопроникні породи (піски, галечники, гравій) пропускають воду. Водонепроникні, або водотривкі (глина, сланці), не пропускають, затримують воду. За умовами залягання підземні води розділяються на ґрунтові і міжпластові (артезіанські). Там, де шар водотривких порід, над яким лежить водоносний, виходить на поверхню, з’являється джерело. Своєрідний тип джерел — гейзери, які періодично викидають гарячу воду і пару на велику висоту. Вони утворюються переважно в районах сучасного вулканізму, де близько до поверхні залягає магма. Джерела з температурою води до 20 °С називають холодними, від 20 до 37 °С — теплими, а понад 37 °С — гарячими, чи термальними. Підземні води різняться за хімічним складом. Підземні води, які містять велику кількість солей і газів, називаються мінеральними. Залежно від хімічного складу їх підрозділяють на хлоридні, сульфатні, магнієві, радонові і т.д. Мінералізацією називають суму розчинених у воді речовин без газів. За ступеню мінералізації розрізняють води питного і бальнеологічного призначення.

Грязі — це розріджені маси, що містять речовини, подібні до гормонів чи вітамінів, мінерального або органічного походження. Залежно від способу утворення і складу бувають прісні, морські, сопкові і гідротермальні грязі.