
- •5. Природа країни
- •5.1. Основні поняття
- •5.2. Поняття оцінки природних умов і ресурсів
- •5.3. Основи методики оцінки природи в країнознавстві
- •5.4. Вивчення ступеня і характеру освоєння природи країни
- •5.5. Рельєф
- •5.7. Води Світового океану і суходолу
- •5.8. Природні зони, рослинний і тваринний світ
- •Контрольні запитання
5. Природа країни
5.1. Основні поняття
Природа, природне середовище — один з найважливіших блоків країнознавства. Природні умови і природні ресурси будь-якої країни є, як правило, основною частиною потенціалу, що визначає можливості розвитку країни. Це вимагає надзвичайно уважного і детального розгляду практично всіх основних компонентів природи на досліджуваній території. Для комплексного країнознавчого дослідження застосовується стандартний план характеристики: рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність, тваринний світ, природні зони і т.д. Окрім загального об’єкту дослідження, комплексне країнознавство розглядає взаємозв’язки між цілісною природою, господарством і населенням
Щоб визначити місце природних умов, ресурсів і природного середовища в країнознавстві, потрібно відштовхуватися від системи понять, пов’язаних зі сферою взаємодії суспільства і природи. Основними поняттями, пов’язаними з проблемою взаємодії суспільства і природи є поняття “природа”, “географічна оболонка”, “географічне середовище суспільства”, “природні ресурси”, “навколишнє середовище”.
Природні ресурси — це компоненти природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил використовуються чи можуть використовуватися як засоби виробництва (предмети і засоби праці) і предмети споживання.
Природні ресурси можуть використовуватися:
─ як засоби праці (земля, водні шляхи, вода для зрошення);
─ як джерела енергії (паливні ресурси, енергія водних потоків, вітру);
─ як сировина і матеріали (мінеральна сировина, лісові запаси, ресурси технологічної води);
─ як предмети споживання (плоди диких рослин, промислова фауна, питна вода).
Для країнознавства особливо важливим є комплексний підхід при вивченні природних ресурсів. При класифікації природних ресурсів виділяють два основних підходи:
─ фундаментальний характер мають класифікації на основі природного генезису. За генезисом виділяють мінеральні, водні, земельні, біологічні, кліматичні ресурси.
─ класифікації природних ресурсів за способом використання, які базуються на політекономічному розподілі ресурсів на джерела засобів виробництва і предметів споживання з наступною деталізацією.
За основним видом використання природи виділяють п’ять груп галузей і видів господарської діяльності: 1) галузі ресурсокористування — сільське, лісове, водне господарство і гідроенергетика, які використовують природу як засіб виробництва; 2) галузі видобувної промисловості, водоспоживання і промисли, які використовують природу як джерело готових предметів праці і споживання; 3) галузі обробної промисловості, інфраструктура, комунально-побутове господарство, які використовують природу як місце розміщення свого виробництва і складування відходів; 4) рекреація, низка галузей охорони здоров’я і видів спорту, життєдіяльність населення (особливо сільського), які використовують природу як умову проживання; 5) галузі дослідно-заповідного господарства, наука, які використовують природу як полігон для дослідження, для збереження її майбутнім поколінням [Рунова Т.Г., 1980].