3.4 Тимчасові будівлі та споруди

Тимчасовими будівлями називають надземні підсобно-допоміжні та обслуговуючі об'єкти, необхідні для забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт. Тимчасові будинки споруджують тільки на період будівництва. Вартість тимчасових будинків є однієї з основних статей витрат на тимчасове будівельне господарство і скорочення їх є однієї з важливих задач при проектуванні будгенплану. Точний розрахунок потреби, правильний

вибір типів будинків і раціональне їхнє розміщення визначає рівень витрат на тимчасове будівництво.

По порядку фінансування тимчасові будівлі і споруди діляться на титульні і не титульні,

Титульними тимчасовими буди і спорудженнями називають такими, оплату яких робить замовник за рахунок глави 8 зведеного кошторисного розрахунку. Перелік титульних будинків і споруджень і розмір витрат на їхнє будівництво визначений ДБН Д1.1.-1-2000

" Правила визначення вартості будівництва ". Витрати на тимчасове будівництво є лімітованими, тому що граничні суми визначаються по нормативу у відсотках від обсягу будівельно-монтажних робіт із суми глав 1-7 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва. При цьому розмір засобів на будівництво тимчасових будівель і споруд визначається або калькуляційним шляхом по даним ПОБ, або по усереднених процентних показниках Держбуду (ДБН Д1.1.-1-200).

До нетитульних тимчасових будівель та споруд відносяться наступні: приоб’єктні контори виконробів і майстрів, складські приміщення і навіси при об'єкті будівництва, душові, кубові, неканалізаційні вбиральні і приміщення для обігріву робітників і ін. Витрати

по спорудженню, зборці, розбиранню, амортизації і переміщенню нетитульних тимчасових будівель і споруд враховуються в загальновиробничих витратах.

По призначенню тимчасові будівлі поділяють на:

виробничі (ремонтно-механічні, арматурні, сантехнічі й ін. майстерні, трансформаторні підстанції. гаражі і т.п.);

складські (склади теплі і холодні, комори, навіси);

адміністративні ( контори керування будівництвом, диспетчерські, прохідні і т.д.);

санітарно-побутові (гардеробні, приміщення для сушіння одягу, душові, туалети ...).

По конструктивному рішенню, методам будівництва і експлуатації тимчасові будинки можуть бути неінвентарними, споруджуються з розрахунку на одноразове використання, і інвентарними, тобто розраховані на багаторазове перебазування і використання на різних об'єктах.

Номенклатура тимчасових споруд включає: залізні й автомобільні дороги, проїзди; шляхи і під'їзди з площадками під механізми; пішохідні дороги і переходи; інженерні мережі електропостачання, зв'язок, водо- і теплопостачання, газопроводи, каналізація; площадки укрупнювального складання, огородження.

Зниження вартості тимчасових будинків і споруджень і трудомісткість їхнього зведення можна досягти наступним чином:

- використання будівель і споруд, намічених до зносу після закінчення будівництва;

- розміщення їх у раніше збудованих будівлях або у підвальних поверхах і інших приміщеннях будівлі, що зводиться;

- використання інвентарних тимчасових будівель (збірно-розбірних, контейнерних, пересувних).

Потреба в тимчасових санітарно-побутових і адміністративних будинках визначають по максимальній кількості працюючих на будівельному майданчику з урахуванням нормативної площі на одного робітника.

Спочатку обчислюють загальну чисельність працюючих на будівельному майданчику: N_ЗАГ = (N_РОБ + N_ІТП + N_СЛ + N_МОП )· K₀ ,

N_ЗАГ = (20 + 2 + 1 + 1 )· 1,05 =26 чол.

де: N_РОБ - чисельність робітників, прийнята за графіком зміни чисельності робітників календарного плану.

N_ІТП =20*8%=1,6 приймаємо 2 чол. - чисельність інженерно-технічних працівників;

N_СЛ = 20*5%=1 приймаємо1 чол. - чисельність службовців;

N_МОП =20*2%=0,4 приймаємо 1чол. - чисельність молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) і охорони.

К₀ = 1,05 - коефіцієнт, що враховує відпустки, хвороби і т.д.