3.1. Розміщення монтажних кранів.
Розміщення (прив'язка) монтажних кранів при проектуванні БГП необхідно для визначення можливості їхнього монтажу і безпечних умов проведення робіт. Прив'язку механізмів до споруджуваного об’єкту виконують у наступному порядку:
- визначають необхідні розрахункові параметри вантажопідйомності, виліт крюку, висоту підйому і підбір крану;
- здійснюють горизонтальну (поперечну) і подовжню прив'язку крану і підкранових колій з уточненням їх конструкції;
- визначають зони дії крана;
- виявляють умови роботи і при необхідності вводять обмеження в зони дії крану.
Поперечна прив'язка монтажних кранів.
Подовжня прив'язка підкранових колій баштових кранів.
Визначення зон впливу крана.
При організації майданчика і розміщення будівельних машин при проектуванні будгенплану варто встановлювати небезпечні для людей зони, у межах яких потенційно можуть діяти небезпечні виробничі фактори.
Монтажна зона
Зона обслуговування. Для стрілочних кранів зону обслуговування визначають так, як і для баштового крану, тобто радіусом, що відповідає максимальному робочому вильоту гака крана, але показують інакше - по окремим зупинкам.
Зона переміщення вантажу для кранів визначається сумою максимального робочого вильоту гака і ширини зони, прийнятій рівній половині довжини самого довгого переміщуваного вантажу. Зону переміщення вантажу окремо на плані не виділяють: вона служить складовою при розрахунку границь небезпечної зони роботи крана, котра підсумовує усі вхідні в її контур зони.
Небезпечна зона роботи крана RОП - простір, де можливе падіння вантажу при його переміщенні з врахуванням ймовірного розсіювання при падінні. Її границю визначають по формулі:
RНЕБ = 10м,
Для стрілочних кранів, не обладнаних пристроєм, що утримує стрілу від падіння, небезпечна зона визначається по формулі:
RОП = RПС + 5
де: RПС - радіус падіння стріли, визначається довжиною стріли, м.
Небезпечну зону роботи підйомника варто приймати не менш 5 м від габариту підйомника при висоті підйому до 20 м, а при підйомі на більшу висоту на кожні 15 м підйому варто додавати по 1 м, тобто величина зони складає:
де: А - небезпечна зона роботи підйомника, м;
Н - висота підйому вантажу, м.
На місцевості межі небезпечних зон повинні бути позначені спеціальними орієнтирами, плакатами і відповідними світловими сигналами, добре видимими крановиками, стропальниками в будь-який час протягом доби. Місця установки орієнтирів і їхній тип повинні бути вказані на будгенплані.
Небезпечні зони доріг – це ділянки під'їздів і підходів у межах зазначених зон, де можуть знаходитися люди, що не беруть участь при роботі з краном, здійснюватися рух транспортних засобів робота інших механізмів. Ці зони на БГП заштриховуються.
Виявлення умов роботи крану та введення обмежень на работу кранів. При прив'язці баштових кранів у стиснутих умовах виникає необхідність обмежити його рух: поворот стріли, зміна вильоту гака, пересування крану чи вантажного візка. Застосовувані обмеження можуть бути примусового чи умовного порядку.
Примусові обмеження здійснюються установкою датчиків і кінцевих вимикачів, що роблять аварійне відключення крану в заданих межах, і не залежить від дії крановика.
Умовні обмеження цілком розраховані на увагу і досвід крановика, стропальника і монтажників. Умовні обмеження показують на місцевості добре видимими сигналами: удень - червоними прапорцями, у темний час доби - червоними гірляндами з ламп чи ліхтарів, що попереджають крановика про наближення до межі забороненого сектора.
Розміщення сигналів із указівкою способу їхнього використання наносять на будгенплан.
Для забезпечення виконання умовних обмежень у кожному конкретному випадку розробляють інструкції про порядок виконання робіт. При розрахунку обмежень необхідно враховувати гальмівний шлях стріли. Для цього запобіжники встановлюють так, щоб відключення повороту стріли відбувалося на 20-30 раніше встановленої зони. Наприклад, при встановленні повороту стріли на 850 обмеження повинно бути встановлене на 800
(850-2,50·2 =80).
Спільна робота декількох механізмів в одній зоні, як правило, заборонена. У випадку виробничої необхідності сумісна робота монтажного крана з іншими будівельними машинами і устаткуванням, у тому числі і з іншими кранами, може бути допущена при розробці спеціальних заходів, що забезпечують безпечні умови. Звичайним прийомом в такому випадку є розбивка будівлі на захватні зони, у межах яких дозволяється робота тільки одного механізму (баштового крана, автокрана, підйомника, підвісної люльки). Інший механізм у цей час повинний працювати у наступній зоні або простоювати.
Одночасна робота механізмів на одному захваті може бути дозволена за умови дотримання безпечної відстані між ними:
LБЕЗ = Lmax 1 + L max 2 + LА
де: L max 1 - максимальний виліт стріли монтажного крану або виліт, що встановлено на період спільної роботи;
L max 2 - максимальний виліт або безпечна зона роботи другого будівельного механізму;
LА - амплітуда розгойдування вантажу, що залежить від швидкості руху машини, маси вантажу, висоти підйому і кліматичних умов.
Усі спеціальні заходи зображуються графічно та записуються у виді приміток на листі БГП.
Після нанесень необхідних зон позначають місця розміщення інших елементів плану, зв'язаних із краном: зберігання контрольного вантажу, заземлення крану, переставного зварювального посту, рубильника відключення крану, збереження вантажозахватних пристроїв і тари, приоб’єктні склади, майданчики прийому товарного бетону і т.д.