4.2 Розробка форм технічного опису

Зразком для складання технічного опису є ескіз моделі та креслення основних лекал. Технічний опис, розроблений на спроектовану в курсовому проекті модель, повинен складатись із таких документів:

1. Титульний лист;

2. Ескіз та опис художньо-технічного оформлення зразка моделі;

3. Таблиця вимірів виробу в готовому вигляді.

Стандартні форми ТО подані в [2, с.144-146].

Висновки і пропозиції

У висновках слід подати короткий підсумок щодо результативності етапів проектування, розробити рекомендації для вдосконалення конструкторської проробки моделі, підвищення рівня технологічності виробу.

Вимоги до оформлення курсового проекту

Обсяг пояснювальної записки до проекту не повинен перебільшувати 20-40 сторінок. Курсовий проект оформляють рукописним способом або на комп’ютері. Розрахунково-пояснювальну записку та додатки оформляють на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 мм × 297 мм). При використанні комп’ютера для оформлення курсового проекту використовують текстовий редактор Word, шрифт Times New Roman, розмір 14 пт, звичайний, з полуторним міжрядковим інтервалом.

Кожен аркуш розрахунково-пояснювальної записки (за виключенням титульної сторінки та додатків) повинен мати рамку чорного кольору, виконану типографським способом або вручну. Рамку наносять суцільною основною лінією на відстані 20 мм від лівого зрізу аркуша і 5 мм від решти зрізів.

Від рамки до тексту на початку рядка слід залишати 5 мм, а в кінці рядка – не менше 3 мм. Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту відповідно до верхньої або нижньої рамки повинна бути не менше 10 мм.

Зразок титульної сторінки до курсового проекту наведений у додатку.

Розрахунково-пояснювальна записка повинна мати наскрізну нумерацію сторінок, починаючи з титульної сторінки. Відповідно друга сторінка – зміст розрахунково-пояснювальної записки. У кінці записки розміщують список використаної літератури. Додатки можуть бути оформленні окремо або їх розміщують після списку літератури.

Кожен новий розділ розрахунково-пояснювальної записки необхідно починати з нового аркуша. Порядкові номери розділів позначають арабськими цифрами без крапки.

Підрозділи та пункти слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, які розділені крапкою – 1.3 (третій підрозділ першого розділу). Аналогічним чином нумеруються пункти – 1.3.2 (другий пункт третього підрозділу першого розділу).

Назви розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів повинні відповідати змісту. Заголовки розділів пишуться великими літерами, підрозділів та пунктів – малими літерами за винятком першої великої. Перенесення слів у заголовках не допускається.

Відстань між заголовком та текстом, який розміщений під ним, повинна становити не менше 15 мм, якщо записка виконується рукописним способом, та 2 міжрядкових інтервали при використанні комп’ютера.

Написання пояснювальної записки починається із змісту, який оформлюється на аркуші з великим штампом, основний текст записки повинен оформлюватись на аркушах з малим штампом.

Таблиці, схеми та рисунки повинні бути пронумеровані всередині кожного розділу та мати заголовки або змістові підрисункові підписи.

Будь-які ілюстрації, що використовуються у пояснювальній записці, називаються рисунками і у тексті позначаються “Рис.” Рисунки нумеруються в межах розділу. Номер рисунка включає в себе номер розділу та порядковий номер рисунка – Рис. 3.5 (п’ятий рисунок третього розділу).

Рисунки повинні розміщуватись одразу після посилання на них у тексті та мати назву та при необхідності підрисунковий підпис.

Наприклад, Рис 3.1 – Схема побудови лекал підкладки

Таблиці повинні розташовуватись безпосередньо після першого згадування у тексті. При посиланні на таблицю слово “таблиця” пишуть у скороченому вигляді – табл. 2.3.

Таблиці нумерують арабськими цифрами послідовно в межах розділу. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, які розділені крапкою. Наприклад, Таблиця 2.3 (третя таблиця другого розділу).

Таблиця повинна мати назву, яку записують малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею після її номера. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш пишуть "Продовження табл.” і вказують номер таблиці – "Продовження табл. 2.3".

Мінімальна висота рядка в таблиці повинна становити 8 мм.

Формули повинні розміщуватись одразу після посилання на них у тексті посередині сторінки.

Формули нумеруються арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу та порядкового номера формули, які розділені крапкою. Номери формул при оформленні записки пишуться праворуч на рівні формули в круглих дужках – (1.1) (перша формула першого розділу). Безпосередньо під формулою розміщується пояснення значень символів і коефіцієнтів. Значення кожного символу повинно подаватись з нового рядка. Перший рядок пояснення починається зі слова “де”. Необхідно враховувати, що формула є елементом речення, тому в кінці формули розділові знаки ставляться відповідно до правил пунктуації.

У список літератури включають всі використані джерела, які розміщують в порядку посилань на них у тексті. Джерела нумерують арабськими цифрами.

Інформація про книгу обов’язково повинна містити наступне: прізвища та ініціали авторів, назву, відомості про повторюваність видання, місце видання, видавництво та рік видання, кількість сторінок.

Прізвище автора слід вказувати в називному відмінку. Якщо книга написана двома або трьома авторами, їх прізвища з ініціалами вказують у тій послідовності, в якій вони наведені в книзі.

Місто (місце видавництва) необхідно наводити повністю в називному відмінку. Скорочуються назви міст: Київ (К.), Москва (М.), Санкт-Петербург (СПб.).

Назву видавництва пишуть у називному відмінку, рік видавництва –цифрами без слова “рік”. Слово “сторінка” записують у скороченому вигляді – С.

Опис статті із журналу повинен містити: прізвища та ініціали автора, назву статті, найменування журналу, рік видання, номер журналу, номера сторінок, на якій надрукована стаття.

Література

1. Єдина система конструкторської документації. Основні положення: Довідник / За ред. В.І. Іванова. – Львів: МТУ «Леонармстандарт», 2001. – 272 с.

2. Славінська А.Л. Побудова лекал одягу різного асортименту: Навчальний посібник: Хмельницький: ХНУ, 2007. –167 с.

3. Конструирование одежды с элементами САПР / Под. ред. Е.Б. Кобляковой. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – 464 с.

4. Сушан А.Т. Інженерне проектування швейних виробів: Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2005. – 172 с.

5. ДСТУ ISO 4916:2005. Матеріали текстильні. Тип швів. Класифікація та термінологія – К.: Держспоживстандарт України. – 66с.

6. ОСТ 17-835-80. Изделия швейные. Технические требования к стежкам, строчкам и швам. – М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1981. – 82 с.

7. Труханова А.Т. Справочник молодого швейника. – М.: Высш. шк., 1985. – 319 с., ил.

8. Единая методика конструирования одежды СЭВ (Емко СЭВ). Теоретические основы. Т.1 – М.: ЦНИИТЭИлегпром, 1988.

9. Справочник по конструированию одежды / Под ред. П.П.Кокеткина. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982. –312с

10. Ермакова К.И. Основные, производные и подсобные лекала для женского пальто. – М.: Легкая индустрия, 1974.

11. Кудряшов В.Н. и др. Промышленное конструирование мужских курток. – М.: 1990. – 168 с.

12. Гуров В.Э. и др. Организация производства высококачественных мужских костюмов. – М.: Легпромбытиздат, 1989. – 176 с.

13. Градиция деталей женской и мужской одежды. Т4. ЕМКО СЭВ. – М.: ЦНИИТЭИЛегпром, 1989. – 232 с.

14. Техническое размножение (градация) лекал конструкций мужского ассортимента. – М.: Кузнецкий мост, 1993. – 13 с.

15. Техническое размножение (градация) лекал конструкций женского ассортимента. – М.: Кузнецкий мост, 1993. – 13 с.

16. Лабораторный практикум по конструированию одежды с элементами САПР / Под. ред. Е.Б. Кобляковой. – М.: Легпромбытиздат, 1992.- 320 с.

17. ДСТУ ГОСТ 25294:2005. Одяг верхній платтяно-блузочного асортименту. Загальні технічні умови. – К.: Держспоживстандарт України, 2006. – 12 с.

18. ДСТУ ГОСТ 25295:2005. Одяг верхній костюмно-пальтового асортименту. Загальні технічні умови. – К.: Держспоживстандарт України, 2006. – 14 с.

19. Конструкторська підготовка виробництва. Лабораторний практикум для спеціальності «Швейні вироби» / А.Л. Славінська, Л.О. Шаврова. – Хмельницький: ТУП, 2002. – 28 с.

20. ГОСТ 4103-82 . Изделия швейные. Методы контроля качества. – М.: Издательство стандартов, 1983. – 30 с.

Додаток