Тема 7. Недемократичні політичні режими: тоталітаризм і авторитаризм

7.1. Поняття політичного режиму.

7.2. Тоталітарні і авторитарні політичні режими: основ­ні риси.

7.3. Передумови встановлення тоталітарних і авторита­рних режимів.

7.1. Поняття політичного режиму

Функціональний і динамічний аспекти політичної сис­теми розкриваються в політичному режимі. Політичний ре­зким (у загальному плані) - це сукупність методів і законів здійснення політичної влади. Дослідження політичного режиму скласти реальне уявлення про реалізацію політичної влади, ступінь свободи і правове становище особистості в конкретній

країні в певний історичний період часу. Так, політичний режим кінця 80-х pp. (так звана епоха "застою", що асоціювалася з іменем Л.Брежнєва) і тим більше відрізнявся від режиму, вста­новленого в 30-х pp. Подібна еволюція політичного режиму здійснювалася в межах радянської політичної системи.

У політології існують декілька трактувань політичного режиму.

1. Інституціональнип (політико-правовий) підхід ото­тожнює політичний режим з формами правління і державного устрою та акцентує увагу на формально-юридичних характери­стиках: особливостях поділу державної влади і співвідношення між гілками влади, на типах урядових структур.

Прослідковується тенденція ототожнення політичного режиму з формою правління. Однобокість подібного підходу полягає в тому, що реальна практика реалізації влади може протирічити закріпленим у конституціях нормам, а сам полі­тичний режим виражає собою більш широке явище, ніж форма правління. Проголошена республіканська форма правління ще не означає встановлення реальної демократії, про що свідчать приклади СРСР і Німеччини 30-х pp. Разом з тим європейські конституційні монархії розглядаються як класичні прояви лібе­ральної демократії.

2. Соціологічний підхід ставить акцент на характері відносин між державою і суспільством, які склалися реально і необов'язково відповідно до продиктованих конституцією та іншими правовими актами нормами політичної поведінки. В межах цього підходу звертається увага на соціальні обґрунту­вання влади, групи тиску, взаємовідносини еліт і народу.

3. Широке трактування політичного режиму виходить за межі тільки політико-правового або тільки соціологічного аналізу і розглядає його через співвідношення кількох компо­нентів, що дозволяє відрізняти одні типи політичних режимів від інших.

Політичний режим включає в себе:

• політичні структури влади, їх реальний статус і роль у суспільстві;

• методи здійснення державної влади: яким методам управління і панування віддається перевага - прямим чи не­прямим, насильницьким чи методам переконання;

• реальний рівень свобод людини, обсяг її прав;

• методи вироблення політичних рішень;

• способи урегулювання конфліктів;

• плюралізм, у тому числі наявність або відсутність ле­гальної (нелегальної) опозиції;

• конфігурацію партійної системи: однопартійні чи ба-гатопартійні системи;

• ідеологію і те місце, яке відводиться їй у мобілізації суспільства;

• форми ставлення населення до політичної участі (по­літична пасивність, мобілізована або автономна участь);

• тип легітимності: харизматична, традиційна, раціона­льно-легальна, ідеологічна тощо;

• структурованість правлячої еліти: ступінь її згуртова­ності, відкритість і закритість, канали рекрутування.

Режим вказує на соціальну природу влади: які групи пануючого класу знаходяться при владі, на підтримку яких со­ціальних верств опирається влада.

Вищеназвані ознаки служать критеріями для виділення різних типів політичних режимів. Спектр політичних режимів сучасного світу розкривається в таких поняттях, як демократія, авторитаризм і тоталітаризм. При визначенні сутності режиму акцент робиться на протиставлення держави, з одного боку, і громадянського суспільства - з іншого. Характер взаємовідно­син визначається силою або слабкістю громадянського суспі­льства. В умовах демократії суспільство має важелі впливу на владу включно до заміни на чергових виборах. У недемократи­чних режимах держава контролює і регламентує громадянське суспільство повністю (тоталітаризм) або частково (авторита­ризм). Більшість політологів трактує тоталітаризм як злиття держави з громадянським суспільством, що практично ставить під сумнів саму можливість існування останнього.