2.Чинники граничної схильності до споживання, заощадження та інвестування в теорії мультиплікатора інвестицій Дж. М. Кейнса.

2.1. Чинники граничної схильності до споживання та заощадження

Вимірювання залежності споживання і заощадження від післяподаткового доходу здійснюється за допомогою коефіцієнтів схильності до споживання і заощадження. У статичному аналізі застосовують коефіцієнти середньої схильності до споживання (АРС) та заощадження (АРS), які визначають за формулами: APC = C/DI; APS = = S/DI. У динамічному аналізі застосовують коефіцієнти граничної схильності до споживання (МРС) та заощадження (MPS), які визначають за формулами [5, 171]:

Для спрощення абревіатури у подальшому перейдемо до інших символів, якими позначаються коефіцієнти схильності [5, 171]:

Крім того, спиратимемося на припущення, що а

Звернімо увагу на важливу властивість: сума коефіцієнтів середньої або граничної схильності завжди дорівнює одиниці, тобто і .

Крім післяподаткового доходу на споживання і заощадження впливають інші чинники. До них можна віднести такі: багатство, ціни, очікування, споживча заборгованість, відсоткова ставка. Споживання, яке не залежить від доходу, а змінюється під впливом інших чинників, називають автономним( ). Під впливом чинників автономного споживання крива споживання зміщується у відповідний бік. Звідси випливає функція споживання: або [5, 171].

2.2 Мультиплікатор інвестицій Дж. М. Кейнса

Інвестиції є найбільш динамічним чинником ВВП. Але слід звер­нути увагу на те, що вони впливають на ВВП не пропорційно, а помножено, тобто мультиплікативно. Це означає, що при зміні інвестицій на одну грошову одиницю ВВП змінюється більше ніж на одиницю.

Мультиплікативний вплив інвестицій на ВВП пояснюється тим, що будь-яка угода, яка пов’язана із початковим вкладанням інвестицій в економіку, породжує ланцюг вторинних угод з відповідними видатками і доходами. Так, якщо на етапі початкової угоди приріст інвестицій становить , то це створить початковий дохід в обсязі . Але ті економічні суб’єкти, які отримали цей дохід, на наступному етапі угод витратять його на споживання з певною граничною схильністю, тобто їх видатки становитимуть . Виробники споживчих товарів та послуг, які отримали дохід обсягом у свою чергу витратять його на споживання в обсязі с² і т. д. [5, 172].

Наведений ланцюг перетворень видатків у доходи, а доходів у видатки відбувається у формі нескінченно спадної геометричної прогресії, в якій на кожному наступному етапі угод видатки зменшуються відносно попереднього етапу на величину вилучень із доходу в формі заощаджень. Тому цей процес має певну межу. Якщо у підсумку скласти приріст доходу на всіх етапах угод, викликаного початковим приростом інвестицій, то отримаємо певний приріст ВВП [5, 172]:

+ + + . . . +

Мультиплікатор, який враховує вилучення лише в формі заощаджень, — це простий мультиплікатор. Складний мультиплікатор враховує всі форми вилучень (заощадження, податки, імпорт) [5, 172].

Розрізняють автономні інвестиції та індуційовані.

Автономні інвестиції — це інвестиції, які не залежать від рівня доходу. Найпростіша функція автономних інвестицій має вигляд: I = е – dR, де I — автономні інвестиційні витрати, е — автономні інвестиції, які визначаються зовнішніми економічними чинниками (запаси корисних копалин), R — реальна відсоткова ставка, d — емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка [4, 67].

Індуційовані інвестиції — це інвестиції, які залежать від рівня доходу.

Мультиплікатор інвестицій, mI — це число, яке показує, у скільки разів зростає рівноважний дохід ∆Y за умови збільшення автономних інвестицій на ∆I [4, 67]:

Зв’язок між мультиплікатором та граничними схильностями виражається таким чином [4, 67]: