15

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………..3

1.Чинники споживання, заощадження та інвестування та їх вплив на економічне зростання…………………………………………………………5

1.1 Чинники споживання та заощадження та їх вплив на економічне зростання………………………………………………......5

1.2 Чинник інвестування та його вплив на економічне зростання…..8

2.Чинники граничної схильності до споживання, заощадження та інвестування в теорії мультиплікатора інвестицій Дж. М. Кейнса….…11

2.1. Чинники граничної схильності до споживання та

заощадження………………………………………………………….…..11

2.2 Мультиплікатор інвестицій Дж. М. Кейнса……………………..12

Висновки……………………………………………………………………....14

Список використаної літератури………………………………………….15

Задача………………………………………………………………………….16

ВСТУП

Україна має потенціал розвитку, і цей потенціал має бути реалізований. Першим кроком до його реалізації повинне бути розроблення чіткої стратегії соціально-економічного розвитку, зміна загального вектора руху від руйнації і виживання до стратегії стійкого, прогресивного розвитку. На відміну від попередніх років, коли у зв'язку із проведенням ринкових реформ перед вченими стояли завдання вирішення тактичних проблем практичного плану, насамперед, подолання глибокого економічного спаду 90-х років і вихід на позитивну траєкторію економічного зростання, нині настає час визначення чітких концептуальних напрямів і пріоритетів довгострокового розвитку суспільства.

Низка економічних,технологічних,соціальних,екологічних і , навіть, політичних проблем значно легше може бути вирішена за умови стійкого довгострокового зростання. Саме тому уряди всіх країн світу визначають економічне зростання як одну із основних цілей макроекономічної політики.

Економічне зростання – довгостроковий стійкий розвиток економіки, який виявляється двояко:

1. Як поступальний приріст реального обсягу виробництва у формах ВВП, або національного доходу на основі більшого і кращого використання ресурсів та удосконалення технологій;

2. Як реальний приріст ВВП, чи національного доходу на одну особу в довгостроковому періоді без порушення рівноваги у короткострокових періодах.

Головною метою економічного зростання є збільшен­ня обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя насе­лення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точ­ки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом.

Розвиток - перехід від одного стану економіки до іншого. Між розвитком і зростанням існує тісний зв’язок – розвиток економіки створює передумови для збільшення обсягів виробництва. Економічне зростання є змістом економічного розвитку. Зростання може відбуватись і за умов відсутності економічного розвитку, тоді як економічний розвиток без економічного зростання є неможливим.

Отже, метою моєї роботи дослідити вплив споживання,заощадження та інвестування на економічне зростання та чинники граничної схильності до споживання, заощадження та інвестування в теорії мультиплікатора інвестицій Дж. М. Кейнса.

1.Чинники споживання, заощадження та інвестування та їх вплив на економічне зростання

1.1 Чинники споживання та заощадження та їх вплив на економічне зростання

Головним компонентом ВВП виступають споживчі видатки, частка яких в більшості країн світу складає до 2/3 сукупних витрат. Споживання – витрати домогосподарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб. Заощадження – та частина використовуваного доходу, яка не витрачається на споживання.

Прийнято розрізняти три групи видатків домогосподарств на

споживання:

- на товари тривалого використання,

- на предмети поточного вжитку,

- на роботи і послуги.

Об’єктивним чинником, який зумовлює рівень споживання, є рівень доходу після сплати податків. Це означає, що із зростанням доходу зростає споживання, і навпаки.

Структура споживчих витрат неоднакова в різних груп населення, тому в економічному аналізі виходять з “якісних моделей поведінки” – усереднені моделі поведінки людей з різними рівнями доходу, які побудовані на основі обстеження сімейних бюджетів. Вперше “якісні моделі поведінки” детально обгрунтував німецький статистик Ернест Енгель, досліджуючи зміни в споживчих витратах населення залежно від зміни доходу. В середньому споживання закономірно змінюється із збільшенням (зменшенням) доходу. Незаможні сім’ї витрачають на продукти харчування більшу частину свого використовуваного доходу, і разом із зростанням доходу видатки на деякі статті продуктів харчування збільшуються (споживаються продукти вищої якості). Проте збільшення видатків на харчування в разі зростання доходу відбувається до певної межі (із збільшенням доходів частка витрат на продукти харчування має тенденцію до скорочення, оскільки зростають видатки на одяг, відпочинок, автомобілі).

Головний вплив на величину споживчих витрат, отже, справляє використовуваний (безподатковий) доход, частина якого спрямовується на заощадження:

Y = C + S,

де Y – доход, С – споживання, S – заощадження [6].

Функція споживання – це залежність між обсягом споживання і доходом, який використовується. Дане поняття запроваджене Кейнсом і має такий вигляд:

C = a + b ( (Y – T),

де а – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень або субсидій); b – гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю [6].

Рис. 1. Графік споживання [4, 41]

На рис. 1 показана залежність споживання від післяподаткового доходу. На цьому графіку бісектриса — це така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається лише на споживання. Але насправді споживчі видатки зазвичай менші, а інколи навіть більші за післяподатковий дохід. Це відображає лінія С.

Функція заощадження – це залежність між обсягом заощаджень і доходом, що використовується. Має такий вигляд:

S = – a + ( 1 – b )( (Y – T)

де S – величина заощаджень у приватному секторі; а – автономне споживання; (1-b) – гранична схильність до заощадження; Y – доход; Т –податкові відрахування [6].

Рис. 2. Графік заощадження [4, 41]

Рис. 2 віддзеркалює рис. 1 у тій частині, в якій він показує залежність заощаджень від післяподаткового доходу.

 Визначивши функцію споживання і заощадження, можемо тепер аргументовано довести, що центральним фактором, який впливає на їх рівні, є доход. Як правило, з ростом доходу зростають як споживання, так і заощадження населення. При нестабільному економічному стані, відсутності захищеності вкладів від інфляції населення починає збільшувати споживання, особливо товарів тривалого використання. Окремим видом заощадження в таких умовах є придбання населенням таких товарів, як ювелірні вироби, хутро, автомобілі, дачі тощо [6]. Окрім цих факторів на споживання і заощадження можуть впливати недоходні фактори споживання та заощадження:

• багатство. Зростання багатства (нерухомість, фінансові активи) зміщує графік споживання вгору, а графік заощадження — вниз [4, 66];

• податки. Зниження податків збільшує післяподатковий дохід, і тому зростають споживання і заощадження, і навпаки [4, 66];

• рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження, і навпаки [4, 66];

• відрахування на соціальне страхування. Збільшення відрахувань скорочує споживання і заощадження [4, 66];

• очікування. Очікування зростання грошових доходів у майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат [4, 66];

• споживча заборгованість. Зростаюча споживча заборгованість зменшує споживання та заощадження, і навпаки [4, 66];

• відсоткова ставка. Зі зростанням відсоткової ставки поточне споживання зменшується, а заощадження зростають [4,66].