Практичне заняття №7

Тема Чергування приголосних при словотворенні та словозміні

Мета ознайомитися з чергуваннями в системі приголосних, що виникали в різні періоди розвитку української мови (при відмінюванні іменників, при дієвідміні); розглянути особливості чергувань при словотворенні перед суфіксами –ськ(ий), -ств(о), -ш(ий), з’ясувати випадки, коли чергування на письмі (та у вимові) не відбувається; розглянути особливості зміни сполук приголосних –цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст-.

Основні поняття : чергування приголосних звуків, чергування приголосних при словотворенні, чергування приголосних при словозміні.

Студенти повинні знати: особливості чергування [г],[к],[х] із [ж],[ч],[ш] та [з],[ц],[с], а також історичний коментар щодо нього; закономірності зміни приголосних при творенні прикметників від іменникових основ, які закінчуються на [г],[ж],[з],[к],[ц],[ч],[х],[ш],[с] за допомогою суфікса –ськ(ий) та іменників із суфіксом –ств(о) і випадки відхилення від чергування; особливості зміни сполучень приголосних перед суфіксами –ин(а) (в іменниках), -ан (-ян), -ин (у прикметниках та іменниках).

Студенти повинні вміти: застосовувати здобуті знання на практиці в процесі словозміни (іменники, дієслова) та словотворення (прикметники, іменники, дієслова).

План заняття

1.Чергування приголосних [г],[к],[х] із [ж],[ч],[ш]та[з],[ц],[с] як найдавніші в українській мові. Історичний коментар.

2.Чергування в дієслівних формах, що пов’язані з дієвідмінюванням.

3.Зміни приголосних перед суфіксами –ськ(ий), -ств(о) та перед –ш(ий) (при творенні вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників).

4.Зміни сполук приголосних:

а) –цьк- , -ськ- , -зьк- перед суфіксами –ин(а) в іменниках та –енко, -ук в прізвищах;

б) –ск- , -шк- перед суфіксами –ан(-ян), -ин- в іменниках та прикметниках;

в) –ст- , -зк- при творенні дієслів ІІ дієвідміни та їх форм.

Література

а) основна

1. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. – К., 1991. – С.38-44.

2. Нечволод Л.І. Сучасний український правопис. – Харків, 2005. – С.19-22.

3. Український правопис. – К., 1993. – С.19-21, 122.

4. Фурдуй М.І. Українська мова. Практикум з правопису. – К., 2005. – С.35-41.

б) додаткова

1. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – К.:Алерта, 2004. – С.17-21.

2. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів. – К., 2001. – С.52-57.

Завдання

Виконати вправи 70 (С.39), 75 (С.43) (за посібником Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. – К., 1991).

Методичні рекомендації

Опрацьовуючи питання №3,зверніть увагу на випадки, коли при творенні прикметників за допомогою суфікса –ськ(ий) від географічних назв не відбуваються зміни приголосних (слова, узвичаєні без зміни приголосних основи): баск - баскський, казах – казахський, Перемишль – перемишльський.

Практичне заняття № 8

Тема Позначення м’якості приголосних на письмі. Вживання апострофа. Сполучення літер ьо, йо.

Мета розглянути засоби позначення м’якості приголосних звуків на письмі (вживання після них я, ю, є, ї або м’якого знака); ознайомитися з правилами правопису м’якого знака, а також з випадками, коли він не вживається; з’ясувати особливості вживання та правопису слів з апострофом і без нього після губних та р перед я, ю, є, ї ; розглянути випадки функціонування сполук йо та ьо.

Основні поняття: м’який приголосний, м’який знак, роздільна вимова, апостроф.

Студенти повинні знати: засоби передачі на письмі м’якості приголосних звуків та роздільної вимови приголосних і голосних; правила правопису м’якого знака та апострофа, випадки, коли вони не вживаються; особливості запису фонетичної транскрипції слів з м’якими приголосними та роздільною вимовою; особливості вжиання сполук йо та ьо.

Студенти повинні вміти: застосовувати вивчені правила на практиці при написанні слів з м’яким знаком та апострофом, визначати слова, в яких вони не вживаються; правильно записувати фонетичною транскрипцією слова з м’якістю та роздільною вимовою.