Індивідуальна робота (іі семестр)

1. Блок «Офіційно-ділові папери»:

а) доручення (Модуль 1);

б) телеграма (Модуль 1);

в) діловий лист (Модуль 1);

г) наказ (Модуль 1);

ґ) запрошення (Модуль 2);

д) реферат (Модуль 2);

е) акт (Модуль 2);

є) постанова і резолюція (Модуль 2);

и) звіт (Модуль 2);

і) реферування наукового-популярної статті (Модуль 2).

2. Творчі завдання:

а) твір-опис;

б) твір-роздум;

в) твір-розповідь.

Диктант Малий Гриць

Малий Гриць Сковорода сприймав слово як музично-живописний елемент, підходячи до письма як до образного мистецтва. Слово звучало йому наче музика: пізнати значення книг, вкритих писемними знаками, було для хлопця майже те саме, що відчути красу мелодії. А ще були розповіді батька й матері, цікаві розмови старших увечері на колодках, співи старців, гуляння парубків і дівчат, народні прикмети й повір’я, кольорова книга природи.

У морозну різдвяну ніч хлопець іде селом. На снігу синіють примарні тіні, дорога рипить під чобітьми, підкинута ногою снігова грудка дзвенить, як скло, а серце б’ється дужче від чекання чогось незвичайного. Зорі на чорно-синьому небі не просто світять, хочеться думати, що своїм блиманням вони щось говорять, тільки треба бути дуже освіченому, щоб це зрозуміти. Все має свій прихований сенс, котрий відкривається уважному і допитливому оку.

Навесні однією з перших розквітає на лісових галявинах пухнаста сон-трава. Якщо покласти її під подушку, то що присниться, те й збудеться. Синіє в житі волошка. Це не просто зілля, яке треба виполоти. Колись красуня-русалка заманила в поле і залоскотала молодого парубка, і він став волошкою.

Кує в лісі зозуля, птах-віщун. Раніш від інших птахів вона летить у вирій, найпізніше повертається, бо у неї ключі від чарівної країни-тепличини, де і влітку і взимку тепло і гарно. Одні кажуть, що він десь коло моря, а ще кажуть, що він за повітряним морем. Там і місить Бог із святими красний коровай.

231 слово О.Гончар

Диктант Невісточка

Раніше з кожним рухом коси, переставляючи босі ноги по вже скошеній густій щіточці трав’яного прикоріння, Тимко відчував холодну і липку в’язь лугової землі, і почуття це було неприємним і навіть бридливим, тепер же земля під ногами була тепла, ласкава, як дихання паруючої ріки. Трава, яка здавалася йому раніше похмуро-сивою, гнівною під нальотами вітру, стальною, як щось неживе, тепер розступалася перед ним прозоро-зеленою морською хвилею, як перед молодим Богом, розкриваючи те, що раніше приховувала ― всю свою потаємну красу. Він бачив, що зверху вона суха, вицілувала сонцем, легка, як подих, і чутлива, як павутиння, і колишеться навіть без вітру, а при самій землі, між стеблинками, почепившись манюсінькими світлими крапельками, притаїлись росинки і яскраво поблискують, як надрібно потовчене скло. Хвилинами його брав жаль, і він стримував косу, щоб не порушити тієї затаєної, при землі, краси. „Я не знаю, чи там угорі, наді мною, є життя, але я добре бачу, що вся краса тут, на землі”, ― роздумував він, спершись на кісся і з хвилюючим почуттям милуючись свіжістю зеленого роздолля, що плескотіло біля його ніг. Потім знову став косити, докоряючи сам собі в душі за те, що він милується і все ж таки нищить цю красу.

Але одного разу на повному розгоні він зупинив косу і, кинувши її на землю, присів навпочіпки і обережно, лагідно розгорнув пальцями густий кущик трави: у зеленому затишному храмі, вся переплетена золотими нитями сонця, на високому гінкому стебельці росла лугова цариця ― ромашка. Це, мабуть, була найпрекрасніша в світі квіточка.

239 слів Г.Тютюнник