Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Робоча_навч_прогр_Практикум_У-І.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.19 Mб
Скачать

Література

а) основна

  1. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. – К., 1991. – С.48-53.

  2. Нечволод Л.І. Сучасний український правопис. – Харків, 2005. – С.23-26.

  3. Український правопис. – К., 1993. – С.21-23.

  4. Фурдуй М.І. Українська мова. Практикум з правопису. – К., 2005. – С.28-30, 33-35.

б) додаткова

  1. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. – К.:Алерта, 2004. – С.21-23.

  2. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів. – К., 2001. – С.63-69.

Завдання

Виконати вправи 89, 92 (С.50,52) (за посібником Козачук Г.О Українська мова. Практикум. – К., 1991).

Методичні рекомендації

Зверніть увагу! У похідних словах, утворених від іменників І, ІІ відмін, подовження приголосних зберігається: гілля – гіллястий – гіллячко (але стаття – статейний), окрім родового відмінка множини іменників ІІ відміни, якщо вони не закінчуються на –ів (порівняйте: сторіччя – сторіч, питання – питань, але життя – життів, чуття – чуттів).

Подовження не відбувається в іменниках ІІ,ІІІ відмін, якщо м’який приголосний стоїть не між двома голосними: Поволжя, гордістю, толерантністю.

В окремих словах та похідних від них відбувається подвоєння твердих приголосних: бовван-бовваніти, ссати, овва, панна, Ганна, лляний (і льняний).

Змістовий модуль №2. Основи графіки та орфографії української мови Практичне заняття №10

Тема Графіка української мови. Український алфавіт. Загальні та технічні правила переносу.

Мета: розглянути буквені та небуквені (нелітеральні) графічні знаки українського алфавіту, а також знаки пунктуації; з’ясувати співвідношення між буквами і звуками української мови (випадки, коли одна буква передає два звуки або один звук позначається двома буквами); виокремити загальні та технічні правила переносу.

Основні поняття: графіка, алфавіт, буква, звук, перенесення частин слова з рядка в рядок.

Студенти повинні знати: визначення з теми; український алфавіт, точну кількість букв українського алфавіту, нелітеральні графічні засоби писемної мови; різницю між поняттями «поділ слова на склади» та «перенесення слів з рядка в рядок», загальні та технічні правила переносу.

Студенти повинні вміти: практично визначати звуко-буквені співвідношення в окремих словах; правильно переносити слова з рядка в рядок.

План заняття

1.Поняття «графіка». Український алфавіт.

2.Звуко-буквені співвідношення:

а) передача двох звуків однією буквою;

б) позначення одного звука двома буквами.

3.Нелітеральні графічні засоби писемної мови (апостроф, знак наголосу розділові знаки, знаки параграфів, дефіс тощо).

4.Перенос частин слів з рядка в рядок. Загальні та технічні правила

переносу.

5.Диктант №2.

Література

а) основна

  1. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. – К., 1991. – С.67-68,101-102.

  2. Нечволод Л.І. Сучасний український правопис. – Харків, 2005. – С.9-11, 48-49.

б) додаткова

  1. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Радянська школа, 1959. – С.169-170.

  2. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів. – К., 2001. – С.26-29, 70-71.

Завдання

Написати твір, в якому кожне нове слово починалося б з наступної літери алфавіту (Абрикоса була велика, гарна, дивовижна…)

Методичні рекомендації

Зверніть увагу! Потреба в правилах для перенесення слів з рядка в рядок обумовлюється врахуванням значущих частин, з яких складається слово, дії принципу збереження єдності морфеми.

Практичне заняття № 11

Тема Правопис складних слів.

Мета: розглянути загальні правила правопису складних слів зі сполучними звуками О, Е (Є) та без них; з’ясувати правила написання складних іменників, прикметників, прикладок, числівників та займенників.

Основні поняття: складне слово, сполучний звук, прикладка

Студенти повинні знати: загальні правила правопису складних слів та складних іменників, прикладок, прикметників, числівників і займенників

Студенти повинні уміти: застосовувати на практиці набуті знання; правильно писати складні слова, що належать до різних частин мови.