План заняття

1.Засоби позначення м’якості приголосних на письмі.

2.Особливості вживання м’якого знака:

а) у кінці та в середині словадля позначення м’яких приголосних [д],[т],[з],[с],[дз],[ц],[л],[н] та перед[о].

б) у суфіксах –ськ-, -зьк- , -цьк-, - иськ-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк- , -юсіньк-;

в) після л перед наступним приголосним (крім л);

г) у сполученнях –ньк-, -ньц-, -ньч-.

д) у родовому відмінку множини іменників жіночого та середнього роду;

є) у деяких формах дієслів.

3. Випадки, коли м’який знак не пишеться.

4. Особливості вживання апострофа:

а) після губних приголосних б, п, в, м, ф;

б) після р у кінці складу;

в) після префіксів на приголосний;

г) у слові Лук’ян та похідних від нього.

5. Випадки, коли апостроф не пишеться.

6. Особливості вживання сполук ЙО та ЬО.

Література

а) основна

1. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. – К., 1990. – С.44-46, 53-55.

2. Нечволод Л.І. Сучасний український правопис. – Харків, 2005. – С.22, 27-31.

3. Український правопис. – К.,1993. – С.8-9, 17-18.

4. Фурдуй М.І. Українська мова. Практикум з правопису. – К., 2005. – С.41-47.

б) додаткова

1. Жовтобрюх В.С. Сучасний український орфографічний словник. – Харків: Ранок, 2005. – 800 с.

2. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів. – К., 2001. – С.38-43.

Завдання

Виконати вправи 80, 95, 94 (усно, за посібником Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. – К., 1990).

Методичні рекомендації

Виконавши вправи, звірте написане з орфографічними словниками.

Опрацьовуючи питання №5, зверніть увагу на те, що апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: тьм-ян-ий, мавп-яч-ий, дзвяк-ну-ти.

Практичне заняття №9

Тема Подвоєння і подовження приголосних. Спрощення в групах приголосних

Мета: з’ясувати поняття «подвоєння» і «подовження», різницю між ними; розглянути умови подовження і подвоєння приголосних звуків; виокремити групи приголосних, в яких відбувається спрощення на письмі (в українських словах) та не відбувається (запозичені слова, обмежена кількість українських слів).

Основні поняття: подовження, подвоєння, спрощення в групах приголосних.

Студенти повинні знати: визначення з теми; різницю між поняттями «подовження» та «подвоєння»; групи слів, в яких відбувається подовження та подвоєння приголосних; групи приголосних, що зазнають спрощення у вимові та на письмі, а також винятки щодо спрощення.

Студенти повинні вміти: розрізняти слова з подовженням та подвоєнням; визначати умови протікання цих процесів у словах, що належать до різних частин мови ; виокремлювати групи приголосних, в яких відбувається або не відбувається спрощення.

План заняття

1.Поняття «подовження» та «подвоєння», різниця між ними.

2.Подвоєння приголосних при словотворенні (на межі префікса і кореня, двох префіксів, кореня і суфікса, частин складноскорочених слів, основи дієслова та постфікса).

3.Правопис наголошених прикметникових та прислівникових суфіксів -енн-, -анн-.

4.Подовження приголосних (іменники середнього роду ІІ відміни, іменники ІІІ відміни в орудному відмінку перед [у], прислівники на -а(я), форми теперішнього часу дієслова «лити»).

5.Спрощення в групах приголосних [ждн],[здн],[стн],[стл],[зкн],[скн]. Винятки щодо спрощення.