Приклади використання шліфувальних кругів в залежності від їх твердості

Клас твердості круга	Позначення	Використання
М’який Середньом’який	М1, М2, М3 СМ1, СМ2	Шліфування гартованих і негартованих сталей, швидкоріжучої сталі, твердих сплавів
Середній	С2, С1	Шліфування негартованої сталі, швидкорізальної сталі, бронзи; різання металів
Середньотвердий	СТ1, СТ2, СТ3	Шліфування негартованої сталі, алюмінієвих сплавів, бронзи; різання металів; обдирання відливок і поковок
Твердий	Т1, Т2	Обдирання відливок і поковок; зачистка зварних швів.
Досить твердий Надзвичайно твердий	ВТ1, ВТ2 ЧТ1, ЧТ2	Шліфування кульок
Примітка. Цифри 1, 2, 3 після букв характеризують твердість в порядку її зростання

Зв’язка частіше використовується керамічна. Міцність зв’язки визначає граничну допустиму швидкість різання (звичайно не вище 50 м/с), а також іншу характеристику круга – твердість. Твердість круга характеризує опір зв’язки вириванню абразивних зерен з поверхні інструменту. Приклади використання абразивних кругів в залежності від твердості наведені в табл. 9.1. Твердість круга вибирають за правилом: чим твердіший оброблюваний матеріал, тим м’якішим повинен бути круг.

Зернистість круга повинна забезпечувати необхідну точність поверхні. Висота мікронерівностей R_z, мкм, орієнтовно зв’язана із середнім розміром абразивних зерен d_a, мм залежністю

R_z = С_Rd_a, (6.1)

де С_R – постійна величина, яка залежить від властивостей матеріалу деталі та круга і рівна 6...7,2.

Зернистість абразивних кругів характеризують розміри зерен. За зернистістю абразивні матеріали ділять на 3 групи: шліфувальні зерна (№200...№16), шліфувальні порошки (№12...№13), і мікропорошки (М40...М5). Номер зернистості означає середній розмір зерна в сотих долях міліметра або в мікрометрах (для мікропорошків). Великі зерна дають вищу продуктивність обробки, але нижчу точність обробки і гіршу чистоту поверхні.

Правильний вибір абразивного інструменту визначає продуктивність і економічність обробки шліфуванням, зношування інструменту, якість обробленої поверхні. Вибір характеристик абразивного інструменту проводять в залежності від виду операції, фізико-механічних властивостей матеріалу оброблюваної деталі, необхідних точності і шорсткості поверхні, потужності верстату, складу використовуваної мастильно-охолоджуваної рідини (МОР) і ін. В більшості випадків при обробці гартованих та негартованих сталей використовують нормальний і білий електрокорунд. Монокорунд використовують для обробки жароміцних сплавів. При обробці чавуну, деяких кольорових сплавів використовують круги з чорного карбіду кремнію, а при шліфуванні титанових сплавів - із зеленого карбіду кремнію.

Глибину різання, поздовжню подачу (швидкість переміщення стола), поперечну подачу вибирають за табл. 6.2. При цьому слід враховувати, що для отримання нижчої шорсткості необхідна менша глибина різання. При зростанні поздовжньої подачі покращується відведення тепла, однак збільшується розбризкування МОР, зусилля різання і вібрації. Поперечна подача призначається пропорційно до робочої ширини абразивного круга.

Частота обертання шліфувального круга обмежується його міцністю (здатністю не руйнуватися під дією значних відцентрових зусиль при високочастотному обертанні). Її вибирають в залежності від виду зв’язки, профілю круга і подачі. При цьому її слід брати близькою до максимально допустимої (табл. 6.3) для забезпечення найвищої продуктивності та чистоти поверхні при мінімальному зношуванні кругів. Продуктивність обробки росте пропорційно збільшенню швидкості різання.

Таблиця 6.2