3. Права державних службовців

Під правами державного службовця мають на увазі обумовлені Конституцією України, Законом «Про державну службу», іншими законами і підзаконними нормативними актами можливості і свободи професійної діяльності, які охороняються державою. Державні службовці мають права, як громадяни України (суб'єктивні громадянські права) і права, як особи, що займають посади в державних органах (службові права). Службові права суттєво відрізняються від суб'єктивних громадянських прав своїми цілями і завданнями. У свою чергу, службові права державних службовців можна поділити на два види: загальні (передбачені статтею 11 Закону «Про державну службу») і спеціальні, які передбачаються в професійно-кваліфікаційних характеристиках посад державних службовців та в посадових положеннях та інструкціях, які затверджуються керів­ником державного органу у межах закону і компетенції.

Для забезпечення належного виконання своїх посадових обов'язків державний службовець має:

• право брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

• право на одержання від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, які належать до його компетенції;

• право на повагу особистої гідності, справедливого і шанобливого ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

• право вимагати затвердження керівником державного органу чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою;

• право на оплату праці залежно від посади, рангу, якості, досвіду та стажу роботи;

• право безперешкодно знайомитися з матеріалами, які стосуються проходження ним держав­ної служби, а в необхідних випадках давати особисті пояснення;

• право на просування по службі (право на службову кар'єру);

• право вимагати проведення службового розслідування з метою спростування безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри щодо нього;

• право на здорові, безпечні та належні умови праці;

• право захищати свої законні права та інтереси у вищих державних органах та у судовому порядку.

4. Обов’язки державних службовців

Обов’язки державного службовця характеризують сутність його службової діяльності, бо орган державної влади приймає на роботу громадянина в основному з тим, щоб покласти на нього відповідні посадові обов’язки.

Законодавство про державну службу визначає лише основні обов’язки державних службовців. Водночас для окремих категорій державних службовців спеціальними нормативними актами встановлюються особливі обов’язки.

Одним із важливих обов'язків державного службовця є додержання Конституції України та інших актів законодавства України. Цей обов'язок безпосередньо випливає з принципу законності діяльності державної служби. Виконуючи свої посадові обов'язки державний службовець повинен суворо дотримуватись наданих йому повноважень, не зловживати владою, не здійснювати дій всупереч інтересам людини, суспільства і держави.

Діяльність державних службовців повинна бути ефективною і в межах їхніх повноважень. Здійснення ними своїх посадових обов'язків повинно приводити до конкретних позитивних результатів, виявлятися у розробці і прийнятті нормативно-правових актів, юридичних документів, здійсненні інших управлінських дій. Обов'язок державного службовця щодо ефективності своєї діяльності виключає його формальне (бездіяльне) перебування на робочому місці у робочий час. Важливо зазначити, що державний службовець повинен результативно і ефективно виконувати саме свої посадові обов'язки (тобто виступати від імені державного органу), а не вирішувати свої особисті питання або особисті питання інших осіб, політичних партій, релігійних організацій.

Одним із важливих обов'язків державного службовця є недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина, який є продовженням обов'язку додержання Конституції України та інших нормативно-правових актів, оскільки перелік основ­них прав і свобод людини передбачений саме в них.

На державного службовця покладається обов'язок безпосередньо виконувати покладені на нього службові обов'язки, який проявляється в тому, що він повинен особисто здійсню­вати ті завдання, які передбачені посадовою інструкцією і не може доручати їх виконання іншим особам.

В ході своєї професійної діяльності державний службовець повинен зберігати державну таємницю. Державна таємниця — це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому чинним законодавством, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Обов'язок постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію передбачає необхідність постійно підтримувати і підвищувати державним службовцем рівня своєї кваліфікації, вести пошук нових форм і методів управлінської діяльності.

До обов’язків державного службовця також належить сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі і включає в себе низку таких складових, як своєчасне, точне, чітке, інтенсивне, ефективне виконання покладених завдань. Сумлінність нерозривно пов'язана з творчістю та ініціативністю державного службовця.