3. Види навчальних занять. Загальні вказівки до їх підготовки

Лекція – основний вид навчальних занять, призначених для викладення теоретичного матеріалу. Лекції є елементом курсу лекцій, що охоплює основний теоретичний матеріал навчальної дисципліни «Кримінальне право. Загальна частина». Відвідування лекцій є обов’язковою складовою вивчення курсу.

Слід звернути увагу: 1) робота на лекції передбачає наявність у студента окремого зошиту для систематизованого їх конспектування. Окрім конспекту, на лекції студент обов’язково повинен мати текст Кримінального кодексу України (з актуальними на час проведення заняття змінами й доповненнями до нього). Викладач періодично перевіряє наявність конспектів лекцій й оцінює їх ведення.;

2) до початку лекції за темою рекомендується, орієнтуючись на , необхідно, з урахуванням структури курсу (див п. 2 Загальних положень), відшукати у Кримінальному кодексі України нормативні положення, які безпосередньо стосуються теми (наприклад, перед відвідуванням лекції за темою “Суб’єктивна сторона злочину” слід ознайомитися з положеннями ст.ст. 23-25 КК).

Практичне заняття – вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача закріплюють теоретичні положення навчальної дисципліни і набувають вмінь та навичок їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання визначених викладачем завдань (казусів).

Практичні заняття з кримінального права є активною формою опанування навчального матеріалу, яка дає можливість набути навичок практичного застосування положень кримінального законодавства до конкретних життєвих ситуацій, закріпити теоретичні знання з предмету. Під час цих занять студентами під контролем викладача обговорюються заздалегідь підготовлені рішення завдань, здійснюється розв’язання контрольних завдань, їх перевірка та оцінювання.

Як правило, на одне практичне заняття виноситься три завдання за однією навчальною темою.

Слід звернути увагу: 1) вирішувати письмові завдання слід у окремому зошиті. Рішення кожного завдання повинне бути виконане у письмовій формі, та містити належне мотивування та докладну аргументацію висновку, посилання на відповідні норми кримінального законодавства; 2) у разі необхідності, при розв’язанні завдання слід звертатися до положень, що містяться в Рішеннях Конституційного Суду України, постановах Пленуму Верховного Суду України, міжнародних угодах, законах чи підзаконних нормативно-правових актів, з обов’язковим посиланням на них в тексті рішення (назва, пункт, стаття, частина тощо); 3) при використанні положень, що містяться в літературі (науково-практичних коментарях до КК, монографіях, наукових публікаціях) слід послатися на це джерело з використанням загальноприйнятих стандартів (автор, назва, рік і місце видання, сторінка). Однак, при цьому помилковим є намагання обґрунтувати рішення лише посиланням на коментар до Кримінального кодексу або на підручник. Слід пам’ятати, що доктринальне тлумачення закону не має обов’язкової сили; 4) абсолютно неприпустимим варіантом рішення казусу є коротка, лаконічна відповідь, позбавлена аргументації (наприклад: „діяння не є злочином”, „слід застосувати таку-то статтю КК” тощо). Такі рішення, навіть якщо вони взагалі й вірні, визнаватимуться незадовільними; 5) обставини, викладені у фабулах завдань, слід вважати такими, що доведені в установленому законом порядку. Довільна зміна умови студентом не допускається. У тому разі, коли інформація, що міститься в умові завдання, дозволяє знайти кілька варіантів кримінально-правової оцінки вчиненого (що не виключено), студент повинен проаналізувати їх, обов’язково зазначаючи, з яких конкретних обставин випливатиме те чи інше рішення.

Фабули завдань взято з матеріалів слідчої або судової практики, деякі з них мають умовний характер. З етичних міркувань прізвища осіб, що фігурували у справах, покладених в основу фабул, не наводяться.

Починаючи відповідь по вирішеному завданню студент повинен самостійно викласти його умову (фабулу казусу). Вміння викласти фабулу казусу свідчить про засвоєння його суті та самостійність роботи над завданням.

Викладач оцінює повноту й обґрунтованість рішень, складених студентами, їх активність у дискусії, рівень знань та уміння формулювати й відстоювати свою позицію тощо. Отримані оцінки враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Семінарське заняття – вид навчального заняття, на якому викладач організує дискусію з попередньо визначених проблем. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність в дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію та ін.

Рекомендується певний порядок підготовки до семінарського заняття: ознайомитися з питаннями, які заплановано розглянути на даному занятті; звернутися до конспекту лекцій, вказівок лектора щодо особливостей вивчення теми; опрацювати основні положення кримінального законодавства, які стосуються теми, рекомендовану для вивчення літературу, законспектувати окремі положення, що стосуються питань теми; засвоїти поняття, які є основними (опорними) для цієї теми; продумати кожне питання, яке виноситься на обговорення, план відповіді.

Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отримує від науково-педагогічного працівника відповіді на конкретні питання або пояснення окремих теоретичних положень чи їх практичного використання. Окрім того, під час консультацій студенти відпрацьовують аудиторні заняття, на яких вони були відсутні.