Питання для самоконтролю:
Сформулюйте визначення фінансів. Вкажіть на спеціальні ознаки фінансів.
Які економічні категорії приймають участь у розподілі суспільного продукту разом із фінансами? Вкажіть на їх спільні риси та відмінності.
Розкрийте структуру фінансової системи України, визначіть необхідність та значення кожної сфери фінансових відносин.
Розкрийте необхідність утворення позабюджетних цільовихї фондів.
Охарактеризуйте сутність централізованих фінансових ресурсів, визначіть джерела їх формування.
Охарактеризуйте децентралізовані фінансові ресурси, визначіть джерела їх формування.
Назвіть і охарактеризуйте основні функції фінансів.
Розкрити поняття фінансової інформації, як інструмента реалізації контрольної функції фінансів.
Література:
Василик О.Д. Державні фінанси України.-К.: Вища школа, 1997, -с. 7-10, 17-19, 335-350.
Єпіфанов А.О.,Сало І.В. Бюджет і фінансова політика України. -К.: Наукова думка, 1997, -с. 3-4, 162-181.
Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). -К: КНЕУ, 1999, -с. 3-44.
Финансы / Под ред. Ковалевой А.М., М.:Финансы и статистика, 1998, с. 3-5, 14-30.
Финансы / Под ред. Радионовой В.М., М.: Финансы и статистика, 1994, с. 12-32.
Т ема 2
Фінансова політика й фінансовий механізм Основні питання теми.
1
.
Фінансова політика і фінансовий механізм.
2. Управління фінансами.
3. Фінансовий контроль.
1. Фінансова політика і фінансовий механізм.
Фінансова політика - сукупність заходів з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку країни.
Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.
Фінансова політика залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів:
зовнішні фактори: залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсі, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави тощо;
внутрішні фактори: форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, його інтелектуальний рівень, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо.
Для держав з ринковою економікою існують загальні принципи (основні напрямки) фінансової політики:
Постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення.
В умовах ринкової економіки фінансова політика держави має спрямовуватися на створення сприятливих фінансових умов для розвитку виробництва тих галузей, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягти завдяки як вишукуванню додаткових інвестицій в ці галузі, стимулюванню залучення додаткових коштів самих підприємнцьких структур, так і створенню сприятливих фінансових можливостей для іноземних інвесторів. Сприятливі умови для іноземних інвесторів - це певні податкові пільги, можливість вивезення одержаного прибутку, гарантії збереження та захисту майна іноземних інвесторів.
Звичайно, в умовах ринкової економіки діють саморегулюючі фактори, які забезпечують надходження і перерозподіл капіталів у сфері виробництва. Але ринок не всесильний і булоб великою помилкою недооцінювати роль держави в проведенні фінансової політики.
Мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій.
Як уже зазначалося, можливості ринкової економіки все ж обмежені. Ці обмеження особливо чітко виявляються при вирішенні соціальних проблем суспільства. Більшість соціальних гарантій мають загальнодержавне значення, їх не під силу вирішити окремим підприємницьким структурам і навіть цілим компаніям. Проте потребу в них відчувають усі. Такими соціальними гарнтіями є освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунікаційні системи тощо. Не меньш важливе значення мають соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги.
Вплив за допомогою фінансовго механізму на раціональне використання природніх ресурсів, заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини.
З одного боку, держава домагається від виробничих структур відшкодування витрат на відновлення природного середовища, а з іншого, використовуючи фінансові важелі, - закриття шкідливих виробництв і впровадження передових ресурсозберегаючих технологій. Цими інструментами є податки, штрафи та інші санкції.
Напрямки фінансової політики держави в кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі, в певний період можуть змінюватися. Так, для України тепер важливим є проведення і фінансування заходів щодо соціального захисту громадян, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, завдання з конверсії військової промисловості, прискореного розвитку агропромислового комплексу тощо.
Фінансову політику держави можна поділити на самостійні складові частини:
Податкова політика.
Головне її призначення - це стягнення частини валового суспільного продукту на загальнодержавні потреби, мобілізація цих коштів і їх перерозподіл за допомогою бюджету.
Бюджетно-фінансова політика
Пов'язана з розподілом фонда грошових коштів держави та його використанням по галузевому, цільовому, територіальному призначенню.
Фінансово-кредитна політика
Метою фінансово-кредитної політики є зростання ролі банківського кредита в стимулюванні зацікавленості господарюючих суб'єктів в ефективному використанні позичених коштів; більш гнучкий підхід до надання кредиту; формування фінансового ринка; реорганізація ощадної і страхової справи.
Фінансова політика здійснюється за допомогою фінансового механізму.
Фінансовий механізм - сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення.
За допомогою фінансового механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюванного в державі валового внутрішнього продукту (ВВП) відповідно до основних положень фінансової політики.
Складовими фінансового механізму є:
Фінансове планування і прогнозування.
На стадії фінансового планування і прогнозування визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки і соціальної сфери.
Фінансові показники.
Вони є основою для приведення в дію відповідних стимулів (у формі пільг, санкцій, дотацій) та інструментів, що обмежують ту чи іншу форму діяльності (штрафи, відміна пільг, додаткове оподаткувння).
Нормативи
Характерезують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів.
Ліміти
Являють собою певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.
Резерви
Мають нейтралізувати дію. непередбачувальних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.
Система управління фінансами.
Сукупність важелів, які за напрямом своєї дії поділяються на стимули і санкції. В ролі стимулів виступають різні пільги (в оподаткуванні, кредитуванні), а санкції – це штрафи, пені та ін.
Фінансовий механізм діє ефективно, якщо функціонують усі його складові частини.