П

9. Державне мито.

латниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу

документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється:

• з позовних заяв;

• за вчинення ноторіальних дій;

• за реєстрацію актів громадського стану;

• за видавання документів на право виїзду за кордон;

• за видавання нового зразка паспорта громадянина України;

• за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

• за видавання дозволів направо полювання і рибальства;

• за операції з цінними паперами;

• за операції, що здійснюються на товарних, сировинних та інших біржах, крім валютних;

• за проведення аукціону;

• за дії, пов'язані з одерженням охоронних докумнетів.

Розрізняють ставки мита пропорційні та у фіксованих розмірах. Так, з заяв, за якими можна визначити ціну позову, мито справляється в процентах до ціни позову. Ставки мита становлять 1-80% суми договору або ціни позову. У всіх інших випадках, мито справляється в твердих сумах, які становлять відповідне співвідношення до мінімальної заробітної плати, від 3% до 6 ставок заробітної плати.

Державне мито справляється готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі.

За несвоєчасне та неповне внесення державного мита до бюджету стягується пеня в розмірі 0.2% за кожний день прострочення.

О

10. Місцеві податки і збори.

собливості стягнення місцевих податків і зборів та їх впливу на фінансово-господарську діяльність суб΄єктів господарювання:

• по-перше, місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку;

• по-друге, місцеві податки і збори суб΄єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

• запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

• установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

• установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

До складу місцевих податків і зборів відносяться

місцеві податки:

• комунальний податок;

• податок на рекламу;

місцеві збори:

• за право використання місцевої символіки;

• за паркування автотранспорту;

• за видачу дозволу на розміщення об΄єктів торгівлі та сфери послуг;

• за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

• за право проведення кіно- і телезйомок;

• за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Комунальний податок

Платниками податку є юридичні особи усіх форм власності, що перебувають на території України.

Об΄єктом оподаткування є вартість товарів (послуг), реалізованих суб΄єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки), а також виручка, одержана через каси неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних в інших юридичних і фізичних осіб.

Ставку комунального податку встановлено від вартості реалізованих товарів без ПДВ.