Лекція 9

Тема 9: Мастильні роботи

Навчальні питання

1. Загальні положення. Класифікація і характеристика автомобільних масел.

2. Як вибрати автомобільне масло

3. Періодичність заміни моторних масел.

1. Загальні положення

Вчасне та якісне виконання робіт, пов'я­заних зі змащенням, різко зменшує спра­цювання тертьових деталей і значно збіль­шує їхній ресурс. Важлива умова високо­якісного мащення автомобілів — дотри­мання чистоти під час зберігання мастиль­них матеріалів і виконання мастильних операцій, а також утримання в чистоті ма­стильного устаткування і заправного інвен­тарю. З деталей автомобіля перед мащен­ням повністю видаляють пил, бруд і залиш­ки старого мастильного матеріалу. Пресмаслянки, ковпачкові маслянки, пробки контрольних і заливальних отворів ста­ранно обтирають або обдувають стисну­тим повітрям. Заправні пістолети періо­дично промивають у гасі.

Істотне значення у забезпеченні нор­мальної роботи механізмів автомобіля має правильне застосування мастильних мате­ріалів за їхньою сортністю. Застосування нерекомендованих масел і мастильних ма­теріалів призводить до передчасного спра­цьовування деталей, а іноді й до виходу з ладу цілого механізму або агрегату.

Під час мащення автомобіля стежать за тим, щоб мастильні матеріали не потрапля­ли на пофарбовані поверхні кузова і гумо­ві деталі. Після закінчення мастильних опе­рацій надлишок консистентних мастильних матеріалів, що виступають із зчле­нувань, а також бризки і краплини рідких мастильних матеріалів видаляють, проб­ки заливальних отворів повністю закру­чують, прес-маслянки насухо витирають. Масла заливають у картери агрегатів ав­томобіля до встановленого рівня, який визначають масловимірювальним стриж­нем, контрольною пробкою або іншим способом. Недотримання цієї умови пору­шує нормальну роботу агрегату. Так, у ра­зі надлишку масла спостерігається роз­бризкування його через сальникові ущіль­нення механізмів і підвищене нагароутворення на деталях кривошипно-шатунного механізму, у разі нестачі — швидко по­гіршується якість і порушується циркуля­ція масла, внаслідок чого не забезпечуєть­ся повноцінне мащення деталей.

У холодну пору року в'язкість мастиль­них матеріалів підвищується і вони втра­чають текучість. Тому щоб заправляти ав­томобілі, масло підігрівають різними спо­собами (крім відкритого вогню).

Консистентні мастильні матеріали на­гнітають через прес-маслянки солідоло­нагнітачем доти, доки мастильний мате­ріал не заповнить зазор між робочими по­верхнями деталей, що визначають за поя­вою його із зазору зчленувань. Щоб полег­шити подачу мастильного матеріалу, тер­тьові деталі розвантажують або зміщуютьодну щодо другої похитуванням. Якщо за­бруднилися мастильні канали прес-ма­слянок, їх пробивають гідропробійником і чистять.

1.1Класифікація і характеристика автомобільних масел

Сучасні автомобільні масла являють собою масляну основу (основа — масло мінеральне або синтетичне) з комплексом присадок різного функціонального при­значення. Залежно від сфери застосуван­ня і навантажувальних властивостей у ма­сло додають різноманітні присадки в різ­них кількостях. Присадки — це хімічно ак­тивні речовини. їх додають у масло, щоб поліпшити його характеристики або на­дати нових властивостей. Антиокиснюва-чі, наприклад, підвищують стійкість ма­сла до старіння, антиспрацьовувальні при­садки захищають двигун від підвищеного спрацьовування, мийні присадки надають маслу промивальних властивостей. У су­часних моторних маслах частка присадок становить 15. ..25%.

Присадка Оil Аdditiv МоS₂ фірми Liqui Моlу або готове масло з присадками МоS₂-Leichtlauf мають особливо високі анти­спрацьовувальні властивості. Вони змен­шують тертя у двигуні, скорочують витра­ти масла і пального, зменшують викид шкідливих речовин.

Молібденові присадки (МоS₂ — сульфід молібдену) утворюють на тертьових і ковз­них поверхнях деталей двигуна міцну плів­ку, що витримує значні навантаження. Внаслідок цього знижується тертя у дви­гуні, зменшуються його спрацювання і ві­рогідність відмови. Фірма Liqui Моlу про­понує як окремі молібденові присадки (які додаються в масло), так і готові масла з присадками.

Незважаючи на всі зусилля зробити по­верхні тертьових деталей гладенькими, на них залишаються мікроскопічні нерівності. Ці нерівності згладжуються (рис.1) завдяки утворенню тонкої плівки моліб­денового мастила, внаслідок чого знижу­ється коефіцієнт тертя, а отже, і спрацю­вання двигуна.

Розроблення і випуск нових двигунів або їхня модернізація потребують обов'яз­кової зміни якості масла, тому що мастиль­ний матеріал і вузол тертя (у цьому разі — «моторне масло — двигун») — одне ціле. Не можна змінювати конструкцію двигу­на без змінення якості масла. Різні автомо­більні фірми мають двигуни зі своїми спе­цифічними особливостями, у зв'язку з чим потрібні масла, що цілком відповідають вимогам до їхніх експлуатаційно-техніч­них властивостей для двигуна певного ти­пу. На ринку України є масла різних фірм, які тримають у суворій таємниці хімічний склад своїх присадок, що використовують­ся для виготовлення «фірмових» масел, хоча за призначенням присадки однакові.

Масла вибирають за певними фізико-хімічними показниками, що характеризу­ють експлуатаційно-технічні властивості. Щоб забезпечити нормальну роботу авто­мобіля в різні періоди року, тобто з ураху­ванням сезонності його експлуатації, мас­ло вибирають насамперед за значенням в'язкості та за в'язкісно-температурними властивостями (за індексом в'язкості — що він вищий, то кращі в'язкісно-температур-ні властивості).

В'язкість є однією з найважливіших властивостей масла. У вигляді цифрового значення в'язкість входить у марку вітчиз­няних масел. Наприклад, в маслах М-8Г і М-12Г цифри 8 і 12 означають середнє значення коефіцієнта кінематричної в'язкості у квадратних міліметрах на секунду при 100 °С. Зимові масла повинні мати меншу в'язкість порівняно з літніми. Із знижен­ням в'язкості масло швидше надходить до тертьових деталей, поліпшує охолоджен­ня їх і чистоту, тому що збільшується про­качування масла по системі, полегшуєть­ся пуск двигуна і зменшуються «пускові» спрацювання при низьких температурах навколишнього повітря. Проте зі значним зниженням в'язкості збільшується витра­та масла на угар, тому що більша кількість його проникає через поршневі кільця в камеру згоряння.

Рис. 1. Схеми згладжування нерівностей тертьових поверхонь деталей

Найменше спрацьовуються тертьові де­талі внаслідок рідинного тертя. Однак у ра­зі різкого збільшення навантаження, зни­ження частоти обертання колінчастого ва­ла, зменшення в'язкості масла (наприклад, якщо вибрали масло зниженої в'язкості або розвели його паливом, що не згоріло) двигун може працювати в несприятливих умовах при граничному терті. У таких ви­падках основна роль захисту деталей дви­гуна від підвищеного спрацювання зале­жить не від в'язкості масла, а від його «ма­слянистості», антифрикційних властиво­стей. Ці характеристики забезпечуються адсорбційними і хемосорбційними про­шарками, які адсорбуються полярно і хі­мічно активними речовинами, що входять до складу масла у вигляді масляної осно­ви і присадок. З огляду на відмінності в ро­боті двигунів за питомими навантаження­ми, температурними умовами тощо скла­ди масляної основи і присадок для бензи­нових і дизельних двигунів різняться.

У разі падіння тиску в масляній системі не варто застосовувати масло підвищеної в'язкості. Якщо причина падіння тиску по­лягає в збільшенні спрацювання, то мож­на рекомендувати заходи щодо «шліфуван­ня» поверхонь тертя введенням спеціаль­них антифрикційних або робочо-консерву­вальних домішок, модифікаторів тертя, вибір яких для автолюбителя досить склад­ний через велике розмаїття їх на ринку (час­то низької якості). У разі використання високов'язких масел збільшуються витрати енергії (витрати палива) на опір внутріш­ньому тертю масла, знижується ККД, проте спрацювання при цьому не зменшується.

Масло з потрібними властивостями (з мі­німально допустимою в'язкістю, але до­статньою для створення рідинного тертя) треба вибирати відповідно до інструкції з експлуатації кожного конкретного автомо­біля. Іноді масло високої якості (відповідає вимогам міжнародних та інших стандартів до експлуатаційно-технічних властивостей масел), що призначене для «важкої» дизель­ної техніки (дорожньо-будівельної, сіль­ськогосподарської, автомобілів високої ван­тажності і под.), через специфіку роботи і конструктивні особливості двигуна може виявитись не придатним для легкових авто­мобілів.

Асортимент вітчизняних моторних ма­сел обмежений і включає масла: М-8Г₁ — для зимової експлуатації, М-12Г — для літньої експлуатації, М6з/10Г₁, М-6з/12Г₁ і

М-5₃/10Г₁ —для всесезонної експлуатації (літера «з» у марці масла означає «загу­щене»). Останні дві марки виготовлено з імпортними присадками, тому щоб запо­бігти «несумісності» присадок (коли при­садки, взаємодіючи, нейтралізують одна одну), змішувати ці масла не можна.

Для автомобілів старих марок використову­ють масло М-8В1 (за кордоном такі масла не випускають). Для легкових автомобілів з дизельними двигунами вітчизняних ма­сел немає.

Якісні рівні масла — це найважливіша характеристика моторних масел. Щоб правильно вибрати тип масла, треба зна­ти стандарти якості, установлені європей­ськими, японськими й американськими виробниками автомобілів.

Імпортні масла мають найрізноманіт­ніші позначення і маркування. Це можуть бути міжнародні (в'язкісні й експлуатацій­ні) назви і класифікації окремих фірм, ві­домств, класифікації деяких країн.