Функції макроекономіки:

Пізнавальна – вивчення реальних фактів та причинно –наслідкових зв’язків економічного механізму. Макроекономіку , що виконує пізнавальну функцію називають позитивною або макроекономічним аналізом.

Два рівні макроекономічного аналізу:

• Ex post – національне рахівництво;

• Ex ante – прогностичне моделювання.

Ex post аналіз базується на визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонувала і яких результатів досягла.

Аналіз еx ante – прогностичне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. На основі аналізу еx ante виділяють три види очікувань: статичні, адаптивні та раціональні.

Статичні очікування означають, що в майбутньому економічні суб’єкти орієнтуються на ті ж параметри кон’юнктури, що виявились в поточному періоді. При адаптивних очікуваннях економічні суб’єкти будують свою поведінку виходячи з минулого досвіду, але коректують свої очікування виходячи з власних помилок та з очевидних змін економічної кон’юнктури. Раціональні очікування передбачають, що економічні суб’єкти формують свої плани і визначають свою поведінку виходячи з аналізу всієї доступної інформації про розвиток економічної системи та зміни економічної кон’юнктури.

Прикладна – рекомендації щодо вдосконалення господарського механізму з метою ефективного використання наявних ресурсів. Макроекономіку , що виконує прикладну функцію називають нормативною або макроекономічним регулюванням.

Прогностична – виявлення та оцінка перспектив економічного розвитку і економічної кон’юнктури. Макроекономічне прогнозування ґрунтується на вивченні закономірностей і тенденцій розвитку економічних явищ і процесів з урахуванням їх багатоваріантності, виявленні найприйнятніших альтернативних варіантів розвитку. Розрізняють пошукове (гносеологічний аспект) та нормативне (управлінські моделі) прогнозування економіки.

Ідеологічна – формування світогляду по різноманітним питанням розвитку економічної системи. Макроекономіка допомагає формувати нову економічну культуру, яка відповідає реаліям ринкової економіки.

Методологічна – сформульовані макроекономікою наукові уявлення про механізм функціонування національної економіки та поняттєво-категоріальний апарат використовують інші економічні науки – галузеві та функціональні.

Макроекономічний аналіз тісно пов'язаний з політикою держави. Макроекономіка є теоретичною основою економічної політики і визначає її цілі та інструменти. Економічна політика – це цілеспрямований вплив держави на виробництво, доходи, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою грошей, рівня податків та державних витрат.

Цілі економічної політики:

- досягнення високого рівня виробництва і швидких темпів зростання обсягів виробництва;

- підвищення економічної ефективності виробництва на базі науково-технічного прогресу, що сприяє мінімізації витрат обмежених виробничих ресурсів для випуску обсягу товарів і послуг;

- забезпечення повної зайнятості, яка дає кожному індивіду реалізувати свої професійні здібності й одержати прибуток залежно від кількості та якості затраченої праці;

- соціальний захист населення;

- стабілізація цін на вільних ринках;

- становлення рівноваги на ринках держави, а також експорту та імпорту, досягнення оптимального платіжного балансу;

- стабілізація валютного курсу;

- збільшення вільного часу як основи гармонійного розвитку особистості;

- економічна свобода, що забезпечує створення для підприємців, працівників та споживачів умов вільного та раціонального вибору.

Інструменти економічної політики:

- фіскальна або бюджетно-податкова політика, яка пов’язана з формуванням державного бюджету. Вона передбачає цілеспрямоване регулювання податків і державних видатків для досягнення певних макроекономічних завдань;

- монетарна або грошово – кредитна політика – це вплив на кількість грошей у національній економіці для досягнення макроекономічної стабільності;

- політика доходів спрямована на боротьбу з інфляцією. Політика доходів поділяється на: прямий контроль заробітної плати і цін та добровільні орієнтири зростання цін і заробітної плати;

- соціальна політика – політика регулювання зайнятості та соціального захисту населення;

- зовнішньоекономічна політика – заходи держави покликані впливати на обсяги зовнішньої торгівлі.