Тема 1. Макроекономіка, предмет і завдання.

Вступ до макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук. Суперечність між суспільними потребами та економічними ресурсами – головна проблема суспільства. Ефективність економіки та головне завдання макроекономіки.

Об’єкт і предмет макроекономіки. Економічна система як об’єкт макроекономіки. Суб’єкти економіки. Механізм функціонування економіки як предмет макроекономіки. Позитивна й нормативна функції макроекономіки. Макроекономіка та економічна політика.

Метод макроекономіки. Моделювання як основний метод макроекономічного аналізу. Припущення, екзогенні та ендогенні змінні макроекономічних моделей.

Історія виникнення макроекономіки як науки.

1. Предмет та функції макроекономіки

Макроекономіка базується передусім на положеннях і висновках економічної теорії про розвиток виробничих відносин, розглядає відтворення, дію об’єктивних економічних законів і механізмів їх застосування на практиці господарювання. Вона також безпосередньо пов’язана з математикою та статистикою, широко використовує методи економічного моделювання, що перетворює її у точну науку, дає змогу перейти від кількісного до якісного аналізу економічних процесів та явищ.

Термін «макроекономіка» (грецьке слово macros - великий) передбачає аналіз економіки в цілому. Вивчати економіку в цілому означає досліджувати і аналізувати речі з найвищою степеню агрегації. Агрегація – спосіб створення сумарних показників з одиничних. Агрегат – це сукупність специфічних економічних одиниць, які складають одне ціле.

Макроекономіка вивчає загальні основи функціонування народного господарства в цілому і досліджує загальнонаціональний стан господарських відносин, що виникають між однорідними групами їх учасників по фазам виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і економічних ресурсів; систематизує знання по вітчизняній економіці з метою їх раціонального господарського застосування.

Сучасна макроекономіка використовує як теоретичне підґрунтя основи мікроекономіки. Це пояснюється тим, що по-перше, виявити загальноекономічні тенденції можна тільки завдяки врахуванню рішень окремих економічних суб’єктів. Так, наприклад, для того щоб передбачити загальний обсяг інвестицій в економіку, слід мати уяву про те, чим визначається схильність підприємців до інвестування. По-друге, правила поведінки на макрорівні є результатом багатомільйонних рішень фірм та домашніх господарств у процесі їх взаємодії на ринку.

Розділи та теоретичні основи макроекономіки:

• Теорія грошей

• Теорія зайнятості

• Теорія споживання та заощадження

• Теорія економічного зростання

• Теорія економічних циклів

• Теорія інфляції

• Теорія економічної політики

• Теорія мультиплікатора

• Теорія рівноваги

• Теорія міжнародної економіки

Об’єкти макроекономіки:

- господарське життя суспільства в цілому;

- обмеженість природних ресурсів;

- форми, структура та результативність макроекономіки;

- суспільна корисність макроекономічних благ;

- механізм та результати розподілу благ на макроекономічному рівні ; - соціальна направленість розвитку економічної системи.

З позиції макроекономіки народне господарство складається з чотирьох суб’єктів:

- Домашніх господарств (сектора споживання – С - Consume);

- Фірм (сектора підприємництва – І - Investment);

- Уряд, державні установи всіх рівнів (державний сектор – G - Government);

- Сектор закордону (NX – Net Export).

Сектор домогосподарств формує пропозицію робочої сили та попит на блага; частину одержаного доходу споживання, а іншу – заощаджує. Головна мета домогосподарства – досягти максимального споживання за мінімальних витрат.

Сектор підприємництва об’єднує усі фірми в країні, здійснює попит на ресурси, створює пропозицію благ, провадить інвестування. Основною метою кожної фірми є максимізація прибутку.

Державний сектор надає особливі блага (наука, охорона здоров’я, безпека, державне будівництво), створює умови для оптимального функціонування народного господарства. Держава як суб’єкт макроекономіки, виробляє і закуповує блага, збирає податки, виплачує трансферти та формує пропозицію грошей.

Сектор закордону об’єднує економічні суб’єкти за кордоном та іноземні інститути в країні, визначає стан національного платіжного балансу та валютного курсу.