Методи формування:

В. Липинський називає три: класократичний, дем., охлократичний.

Класократичний ме­тод полягає у інтеграції еліти з ін. соц. групами, які склада­ють корпоративну монархічну державу.

Дем. метод заснова­ний на відкритій конкуренції за владу, яка точиться між різними групами суспільства, і він характерний для республік.

Охлократичний метод притаманний диктатурам - це влада окремих сусп.-політ. груп, яку відзначають прояви найнегідніших мотивів, дій: безглузді вбивства, вплив на представників влади шляхом шантажу, погроз тощо.

Відносини між окремими секторами еліти можуть носи­ти найрізноманітніший характер: конфронтаційний, конкурен­тний, партнерський.

• Конфронтаційні внутрішньо елітні відносини можуть спостерігатися в періоди сусп. потрясінь, коли різні елітарні групи орієнтуються на прямо протилежні моделі виходу з кризи і перспективи розвитку. Мо­жуть складатися і всередині ідеологічно єдиної еліти тоналіт. і авторит. політ. систем. Об'єктом конфлікту виступає особлива увага фактичного керівника держави. Політ. "вага" людини визначається умінням доказати свою від­даність "вождю", "фюреру", "господарю" і здатність "обійти" і знешкодити суперників.

• У конкурентній моделі об'єктом претензій виступає певна посада у владній ієрархії. Політ. статус більш зале­жний від ділової компетенції кандидатів, які претендують на цю посаду.

• Партнерська модель передбачає згоду різних сегмен­тів еліт при необхідності дотримання певних правил гри, а та­кож щодо базових ідеолог. цінностей. Згуртуванню різних груп в єдине ціле сприяє наявність у них спільної для всіх ідео­логії і світогляду. В основу елітної ідеології кладуться універ­с. ідеї про власний месіанізм (мор. праві і обов'язку керувати суспільством, визначати долю народу) і влади як вищої цінності, володіння якою необхідно заслужити. Такою, зокрема, була ідеологія рад. комуністів (згурто­ваної меншості, зобов'язаної привести народ до "світлого май­бутнього").

Історія еліт:

1. у Старод. Сході і в часи Середньовіччя належність до еліти зумовлювалася соц. становище: сам факт народження людини в знатній сімї надавав їй привілеї; така еліта була замкненою групою і не піддавалася зовн. впливам.

2. У бурж. суспільстві замість родових еліт зявились фін.-промислові олігархії, які володіли багатством;

3. У суч. суспільстві до еліти входять люди, які володіють не тільки грошима, а й високим інтелектом. Правила жорсткої конкуренції передбачають вступ або вихід з еліти залежно від успіху або поразки кожного і незалежно від його соц. походження і багатства. В конкуренції зростає попит на людей, які мають перевагу над іншими у професіоналізмі, інтелекті, мор. чеснотах, соц. активності. Соц. походження відіграє важливу роль, оскільки забезпечує сприятливі стартові умови для набуття елітарних рис.

Методологічний аспект проблеми характеризується багатомірністю підходів —

філософських (діалек­тичного, екзистенціалістського, прагматичного),

загальнонаукових (системного, структурного, функціонального, діяльного, аналітико-синтетичного, дедуктивно-індуктивного),

спеціальних (ди­сперсного, ситуаційного, конкретносоціологічного).