
- •І. Питання загальної травматології
- •1. Травматична хвороба. Травматичний шок. Класифікація. Діагностика. Лікування.
- •2. Синдром тривалого роздавлювання. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Травматизм. Класифікація, шляхи зниження його рівня.
- •4. Механізм травми, види зміщень відламків при переломах кісток
- •5.Класифікація переломів кісток
- •6. Особливості обстеження травматологічних хворих
- •7.Вимірювання довжини кінцівки та її окремих сегментів
- •8.Визначення вісі кінцівок та амплітуди рухів у суглобах
- •Розрізняють такі вкорочення або видовження кінцівок:
- •9. Допоміжні методи обстеження опорно-рухової системи
- •10.Мрт та кт в діагностиці травм та захворювань ора
- •11.Діагностична та лікувальна артроскопія
- •12.Стадійність утворення кісткової мозолі (за і.Л.Зайченко)
- •13. Консервативні методи лікування переломів. Показання та протипоказання до їх застосування
- •14. Основні принципи лікування переломів методом постійного скелетного витягання
- •15. Основні принципи лікування переломів кісток імобілізаційним методом
- •16.Оперативні методи лікування переломів, показання до їх застосування.
- •Протипоказання до операції:
- •При оперативному лікуванні переломів слід дотримуватись таких позицій:
- •Способи фіксації кісткових уламків.
- •17. Принципи лікування відкритиї переломів. Класифікація за Капланом-Марковою.
- •Оперативне лікування відкритих переломів кісток
- •17. Основні принципи і засоби малоінвазивного (біологічного) остеосинтезу
- •18.Техніка блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу металевими та металополімерними конструкціями.
- •Динамічний, статичний та детензійний варіанти блокую чого інтрамедулярного остеосинтезу діафізарних переломів металевими та метало полімерними конструкціями
- •Основні принципи остеосинтезу переломів кісток пластинами ао.
- •22. Техніка остеосинтезу переломів подвійною деротаційною пластиною та двоплощинним малоконтактним фіксатором.
- •23.Компресійно-дистракційний остеосинтез у лікуванні закритих та відкритих переломів.
- •24. Основні принципи остеосинтезу переломів спицевими апаратами за Ілізаровим
- •25.Основні принципи остеосинтезу переломів стрижньовими та спице-стрижньовими апаратами
- •Іі. Окремі питання з травматології
- •1.Травматичні вивихи ключиці. Класифікація, клініка, лікування
- •2. Травматичні вивихи плеча. Класифікація, клініка, лікування.
- •3.Травматичні вивихи передпліччя. Класифікація, клініка, лікування
- •4.Травматичні вивихи кисті та пальців. Класифікація, клініка, лікування
- •5.Травматичні вивихи стегна (класифікація, клініка, лікування).
- •6.Травматичні вивихи гомілки. Класифікація, клініка, лікування.
- •7.Діагностика та методи лікування пошкоджень бокових та хрещатих зв'язок колінного суглобу
- •8.Діагностика та лікування свіжих та застарілих пошкоджень менісків колінного суглобу
- •9.Травматичні вивихи в суглобах Шопара та Лісфранка. Клініка, лікування.
- •10. Переломи ключиці та їх лікування
- •11.Переломи лопатки. Класифікація, клініка, лікування
- •12. Переломи проксимального відділу плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •13. Діафізарні переломи плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування.
- •14. Переломи дистального відділу плечової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •Переломи голівки виростка і блока плечової кістки
- •15.Переломи ліктьового та вінцевого відростків, клініка, діагностика, лікування.
- •16. Переломовивихи Монтеджі та Галіацці. Клініка, діагностика, лікування
- •17. Переломи променевої кістки у типовому місці Колліса та Смітта. Клініка, діагностика, лікування
- •18. Переломи та переломо-вивихи човноподібної кістки. Механізм, класифікація, діагностика, лікування
- •19. Переломи п’ясткових кісток та фаланг пальців. Пошкодження Бенета. Клініка, діагностика, лікування
- •20 Переломи стегнової кістки. Класифікація, клініка, лікування
- •21. Переломи надколінка. Класифікація, клініка, лікування
- •22. Переломи виростків стегнової та великогомілкової кісток. Класифікація, клініка, лікування
- •23. Переломи діафізу великогомілкової кістки. Класифікація, клініка, лікування. Застосування блокуючих металевих та металополімерних інтрамедулярних конструкцій.
- •24. Переломи в ділянці гомілково-стопного суглоба. Механогенез. Методи консервативного та оперативного лікування
- •25.Переломи таранної та п’яткової кісток. Класифікація, клініка, лікування.
- •26. Переломи плесневих кісток та пальців стопи. Класифікація, клініка, лікування.
- •27. Переломи хребта. Класифікація. Поняття про стабільні та нестабільні пошкодження. Клініка, діагностика, лікування
- •28. Ускладнені переломи і переломовивихи хребта. Механогенез. Класифікація. Клініка, діагностика, лікування
- •29. Переломи кісток тазу. Клініка, діагностика, лікування. Блокада за Школьниковим-Селівановим
- •Ііі. Практичні питання з травматології
- •1. Первинна хірургічна обробка ран. Етапи. Способи накладання швів.
- •2. Скелетне витягання, методика накладання, точки проведення спиці.
- •3. Транспортна імобілізація при переломах кінцівок
- •4. Методи штучного дихання.
- •4.1. Дихання рот-в-рот, або рот-в-ніс.
- •4.2. Ручна штучна вентиляція легень.
- •4.3. Апаратна швл.
- •4.4. Допоміжне дихання.
- •5. Тимчасова зупинка кровотечі при пошкодженні магістральних судин кінцівок.
- •Техніка накладання джгута при артеріальній кровотечі.
- •4. Техніка вправлення вивихів кісток передпліччя за Купером.
- •5.Техніка вправлення вивихів стегна за Кохером та Джанелідзе.
- •6.Пункція, венесекція та катетеризація периферійних вен.
- •1. Рання діагностика та лікування дисплазії кульшового суглоба та уродженого вивиху стегна.
- •2. При огляді виявити основні симптоми уродженого вивиху стегна
- •3. Для уточнення діагнозу проводять сонографічне або рентгенологічне дослідження.
- •3. Сколіоз (класифікація, клініка, лікування).
- •V. Захворювання опорно-рухового аппарата
- •1.Травматичний остеомієліт. Класифікація, клініка, лікування.
- •2. Кістково-суглобовий туберкульоз. Діагностика, клініка та лікування.
- •3.Остеохондроз хребта.
- •4.Доброякісні пухлини кісток. Класифікація, клініка, лікування.
- •5.Злоякісні пухлини кісток. Клініка, діагностика, лікування.
- •Vі. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань опорно-рухового апарата
- •1. Стандарти оцінки якості лікування ушкоджень та захворювань плечової кістки.
- •2. Стандартні оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кісток кисті та зап'ястя.
- •1. Півмісяцевої та човноподібної кісток:
- •2. П’ястних кісток та фаланг:
- •3. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кісток тазу.
- •3.1. Без порушення тазового кільця:
- •3.2. З порушенням тазового кільця:
- •4.Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань кульшового суглобу.
- •5.Стандарти оцінки якості лікування при медіальних переломах шийки стегна.
- •6. Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень та захворювань колінного суглоба.
- •7. Стандарти оцінки якості лікування переломів кісточок та заднього краю великогомілкової та малогомілкової кісток.
- •Vіі. Питання організації роботи ортопедо-травматологічної служби на Україні
- •1. Наказ моз України №41 від 30.03.99р. "Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні".
- •2. Положення моз України про відділення реабілітації хворих ортопедо-травматологічного профілю.
- •3. Положення моз України про ортопедо-травматологічний кабінет (затверджено наказом моз від 30.02.94. №41)
- •4.Організація протезної служби в Україні.
- •Література
3.Травматичні вивихи передпліччя. Класифікація, клініка, лікування
Вивихи кісток передпліччя
Вивихи кісток передпліччя за частотою займають друге місце після вивихів плеча і складають 20-30%.
Розрізняють такі вивихи кісток передпліччя:
1. Вивих обох кісток передпліччя:
а) задній,
б) передній;
Ізольований вивих головки променевої кістки у дорослих;
Пронаційний підвивих головки променевої кістки;
Переломовивихи (вивих кісток передпліччя з "відривним переломом відростка плеча, вінцевого відростка, переломовивих Монтеджі).
Серед різних видів вивихів у ділянці ліктя найчастіше (85%) трапляються задньо-бокові вивихи обох кісток передпліччя і рідко — задньо-присерединні, що зумовлено анатомічною будовою блоку суглоба. Інколи вони супроводжуються відривом надвиростка плечової кістки. Рідше бувають передні вивихи обох кісток передпліччя, інколи з переломом вінцевого відростка (processus coronoideus), і надзвичайно рідко — дивергуючі, при яких суглобовий кінець плечової кістки вклинюється між кісток передпліччя.
Характер вивиху залежить від механоґенезу травми. Задньо-бокові вивихи звичайно виникають під час падіння на витягнуту руку з перерозгинанням у ліктьовому суглобі. Ліктьовий відросток (olecranon) впирається у плечову кістку, внаслідок чого створюється важіль і виникає вивих з розривом капсули спереду суглоба. У цей дефект капсули проникає суглобовий кінець плечової кістки. Дуже рідко задній вивих виникає при ударі ззаду по нижній третині плеча при фіксованому передпліччі.
Передні вивихи передпліччя зумовлені падінням на надмірно зігнуте у лікті передпліччя. Від удару під таким кутом ліктьовий відросток перескакує блок плечової кістки, передпліччя зміщується або підвивихується допереду і вбік тому, що його втримує міцний триголовий м'яз.
Диверґуючі вивихи виникають під час падіння на натягнуту руку при одночасній надмірній пронації передпліччя. Внаслідок діючої сили за віссю кінцівки суглобовий кінець плечової кістки вбивається між кістки передпліччя, які розходяться після розриву кільцевої променевої зв'язки і міжкісткової мембрани, інколи з переломом ліктьової кістки.
Симптоми і діаґностика. Діаґностика вивихів передпліччя не є складною. Хворий тримає руку у вимушеному, наполовину зігнутому положенні і підтримує її здоровою рукою. Ділянка ліктя напухла і деформована — при задніх вивихах над ліктьовим відростком видно западання, при передніх виступаючої верхівки ліктьового відростка не видно, а ліктьова ямка згладжена. При пальпації промацуються напружений сухожилок триголового м'яза і зміщені суглобові кінці. Трикутник Гіттера порушений або не визначається внаслідок великої гематоми і набряку тканин.
Вісь кінцівки також порушується — з'являється бокове відхилення передпліччя (cubitus valgus). Активні рухи в суглобі не можливі, а пасивні — різко болючі і пружинисті. При задніх вивихах внаслідок травми ліктьового нерва можливі неврологічні розлади. Розтягнення тканин спереду суглоба може спричинювати параліч серединного і променевого нервів або й стиснення артерії.
Діаґноз уточнюють рентґенологічно у двох проекціях, причому звертають увагу на те, чи не супроводжується вивих переломом надвиростка плечової кістки або вінцевого чи ліктьового відростка.
Лікування. Вивих передпліччя вправляють під наркозом, з метою повної релаксації м'язів і для уникнення додаткової травми тканин.
Щоб вправити задній вивих передпліччя, асистент тримає нижню третину передпліччя і поступово витягує його у довжину. Хірург спочатку усуває бокове зміщення, а відтак захоплює долонями рук нижню третину плеча, чим створює протитягу, двома першими пальцями натискає на верхівку ліктьового відростка і вправляє вивих. Момент вправлення супроводжується легким хрускотом. Після вправлення асистент згинає передпліччя у лікті до 75-80°, щоб не було релюксації. Верхню кінцівку в такому положенні фіксують задньою гіпсовою ланґетою — від плечового до п'ястково-фаланґових суглобів. Роблять контрольну рентґенограму.
Щоб вправити передній вивих передпліччя, асистент тримає і дещо згинає його (щоб більше розслабити м'язи). Хірурґ у цей час однією рукою відтягує верхню третину передпліччя за віссю плеча, а другою зміщує нижній кінець плеча вперед. Після вправлення накладають задню гіпсову ланґету, втримуючи передпліччя дещо розігнутим (100-110°).
Враховуючи особливу реактивність ліктьового суглоба, коли навіть після забою дуже швидко розвивається тугорухомість і контрактура, термін іммобілізації після вправлення вивиху не повинен перевищувати 10-12 днів. Відтак хворому призначають активну розробку рухів у суглобі, масаж м'язів. Насильна пасивна розробка призводить до зворотніх результатів. Також не рекомендують масажу ділянки ліктя і теплових процедур, які пришвидшують рубцювання і появу параартикулярної осифікуючої гематоми. Теплові процедури з температурою не вище 40°С (парафінові аплікації) застосовують лише через 3-4 тижні після травми. Працезданість відновлюється через 5-6 тижнів.
Оперативне лікування. При несвіжих вивихах передпліччя, коли вже минуло 10-14 днів, спроби вправляння закінчуються невдачею. У тих випадках, а також при застарілих вивихах необхідно робити операцію відкритого вправляння.
Диверґуючий вивих кісток передпліччя
Диверґуючий вивих кісток передпліччя трапляється надзвичайно рідко і виникає при падінні на випрямлену руку при пронованому передпліччі. Під час огляду передпліччя розігнуте в стані пронації і видається вкороченим. Різко виражені гематома і збільшення в розмірах ліктьового суглоба в передньо-задній і бічній площинах. Рухи передпліччя не можливі. Паль-паторно можна промацати головку променевої кістки спереду, а ліктьовий відросток — ззаду і присерединно у відношенні до блоку плечової кістки. Діаґноз уточнюють рентґенологічно у двох проекціях, причому треба захоплювати ділянку діафізів кісток тому, що вивих часто супроводжується переломом однієї з них.
Лікування. Вивих вправляють під наркозом. Спочатку хірурґ вправляє вивихнуту ліктьову кістку, витягуючи одною рукою передпліччя у довжину, а другою натискає на ліктьовий відросток. Відтак передпліччя поступово згинають, супінують і одночасно натискають на головку променевої кістки, яку таким способом вправляють. Руку фіксують задньою гіпсовою ланґетою в тому ж положенні передпліччя супінованим і дещо зігнутим, щоб не виникло релюксації головки. Щоб запобігти цьому головку променевої кістки фіксують спицею Кіршнера, проведеною черезшкірно ззаду через головочку виростка плечової кістки, заглиблюючи її в кістку на 5-6 см. Накладають задню гіпсову ланґету, а виступаючу за межі шкіри спицю відтинають. Роблять контрольну рентґенографію, щоб підтвердити, що вивих і перелом кістки вправлені. Якщо не вдалося вправити уламків кістки, то повторної репозиції не застосовують. Через два тижні переломану кістку фіксують спицьовим чи стержньовим апаратом, репонують уламки і видаляють спицю з головки променевої кістки. Призначають активно і пасивно розробляти рухи у лікті. Якщо перелому кістки передпліччя не було, то через 2 тижні спицю витягують і починають згинальні рухи в лікті. Через 3 тижні гіпсову ланґету скидають.
Якщо головки променевої кістки вправити не вдається, що вказує на защемлення розірваної капсули чи кільцевої променевої зв'язки, то це є прямою вказівкою до операції. Операцію слід робити на 3-4 день після травми, коли ушкоджені судини затромбувалися. При наявності неврологічних розладів чи порушення кровообігу операцію проводять у невідкладному порядку. Техніка операції не відрізняється від описаної
Вивих дистального кінця «ліктьової кістки»
Під цією назвою розуміють зміщення головки ліктьової кістки у дистальному променево-ліктьовому суглобі в дорзальний або долонний бік внаслідок розриву зв'язок, які з'єднують ліктьову кістку з променевою.
Фактично, ліктьова кістка, як щогла, залишається на місці і не вивихується, а вивихується променева кістка разом з кистю внаслідок розриву вказаних зв'язок.
Тому йдеться про вивих променевої кістки з кистю зі зміщенням в дорзальний або долонний бік. При вивиху вбік долоні головка ліктьової кістки виступає на дорзальній поверхні пропонованого передпліччя, і це дає підставу вважати її вивихнутою. Інколи цей вивих може супроводжуватися відривним переломом шиловидного відростка ліктьової кістки. Бувають випадки, коли це трактують, як ізольований перелом відростка, а розриву радіоульнарних зв'язок не діаґностують. Надзвичайно рідко трапляється протилежне зміщення.
Клінічна діаґностика не складна — при огляді видно, як виступає головка ліктьової кістки. При натискуванні на неї, при фіксованій кисті вона западає, а коли її відпустити, то вона випинає знов, як клавіша. Причому біль буває не дуже різкий.
Лікування. Вправляти вивих необхідно наступним чином: під місцевою анестезією 1%-им розчином новокаїну натягують кисть за І-ІІІ пальці (а не за IV-V пальці) за віссю передпліччя і переводять його у повну супінацію з ульнарною девіацією кисті, що дозволяє максимально адаптувати розірваний зв'язковий апарат. Тільки так вдається вправити і втримати на місці не головку ліктьової кістки, а променеву кістку і кисть. Додатково можна фіксувати передпліччя на 3 тижні двома спицями Кіршнера, проведеними поперек через ділянку радіоульнарного суглоба. Накладають в такому положенні (супінації!) задню гіпсову шину від головок п'ясткових кісток до середньої третини плеча на 5-6 тижнів. Відтак проводять фізіотерапевтичне лікування і розробку рухів у суглобах. Працездатність відновлюється черз 6-7 тижнів.
Оперативне лікування застосовують при невдачах вправляння (защемлення тканин тощо) і застарілих вивихах.