17. Основні принципи і засоби малоінвазивного (біологічного) остеосинтезу

Бурхливий розвиток малоінвазивних технологій в травматології та ортопедії став можливим завдяки впровадженню в практику хірургічного лікування переломів електронно-оптичного перетворювача (ЕОПа). Його застосування дозволяє візуально контролювати процес закритої репозиції відламків, їх взаємного розташування та проходження елементів фіксатора у будь-який момент операції. Це відкрило широкі можливості для розробки нових технологій остеосинтезу, забезпечило суттєве зменшення травматичності оперативних втручань [12, 55, 57, 58, 61, 102, 169, 208, 246, 248].

Для позначення цього напрямку в лікуванні переломів кісток вперше термін “біологічний остеосинтез” був застосований в 1985 році O. Trentz у зв’язку з хірургічним лікуванням багатоосколкових переломів трубчастих кісток за допомогою пластин. Перше написання “біо-логічний” синтез і невдале пояснення нової концепції використання пластин не знайшли підтримки серед широкого кола хірургів-ортопедів [323].

Аналогічним чином, у ході удосконалення інтрамедулярного остеосинтезу осколкових переломів, значно трансформувались принципи АО. В противагу до старих методів точного анатомічного вправлення і міцної внутрішньої фіксації усіх фрагментів техніка біологічного остеосинтезу базується на інших засадах.

Основними цілями біологічного остеосинтезу, за O. Trentz, [314, 323, 491, 492] є:

• збереження кровопостачання кістки;

• захист м’яких тканин;

• зменшення системного навантаження шляхом виключення таких антигенних навантажень як біль, стрес, кровотеча, ішемія, руйнування тканин, бактеріальна інфекція.

Біологічний остеосинтез повинен відповідати наступним принципам [3, 314, 323, 491, 492]: забезпечення життєздатності тканин та стабільний остеосинтез.

Остеосинтез повинен по можливості якнайменше втручатися в процес регенерації, для чого повинні застосовуватися наступні технічні прийоми:

• Зона перелому повинна оголюватися настільки мало, щоб положення фіксатора, по можливості, додатково не порушувало кровопостачання м’яких тканин і кісткових відламків. Це означає, що достатньо усунути ротаційне зміщення та відновити довжину сегменту, після чого з’єднати головні фрагменти. В цих умовах репозицію фрагментів можливо здійснювати непрямим шляхом за допомогою дистрактора.

• Великі кісткові фрагменти доцільно під час остеосинтезу репонувати лише в тих випадках, коли їх не треба відділяти від м’яких тканин. Збереження кровопостачання фрагментів є важливішим для лікування перелому, ніж механічні методи точного вправлення в зоні перелому. Ці фрагменти повинні фіксуватися з мінімальним пошкодженням м’яких тканин.

Принципам біологічного остеосинтезу на сьогоднішньому рівні розвитку травматології відповідають наступні технології:

1. Остеосинтез за допомогою пластин і гвинтів.

1.1. Вдосконалення імплантатів:

- вироби з титану (матеріал, що сприймається тканинами);

- зменшення до мінімуму контакту між пластиною і кісткою при LC-DCP (limited contact dysnamic compression plate), PC-Fix (Point-Contact-Fixator)

1.2. Нові форми застосування:

- черезшкірне введення канюльованих гвинтів;

- застосування мостовидних пластин;

- еластичний остеосинтез пластинами;

- зменшенний доступ (субфасціальний остеосинтез);

2. Інтрамедулярний остеосинтез.

2.1. Вдосконалення імплантатів:

- системи без розсвердлювання кістково-мозкової порожнини;

- міцні титанові цвяхи;

- спеціальна техніка та покази до блокування, застосування анкерних фіксаторів;

2.2. Черезшкірне введення фіксаторів (закритий остеосинтез), відсутність місць проходження елементів фіксатора через шкіру.

3. Остеосинтез за допомогою зовнішніх фіксаторів:

3.1. Спрощене застосування, розширення можливостей доступу в білясуглобовій області, мінімальне травмування кістки (системи Pinless, самонарізаючі гвинти);

3.2. клінічне застосування остеогенного принципу “оссифікація через дистракцію”.

4. Біологічно деградуючі (що розсмоктуються) імплантати.

Успіх остеосинтезу залежить не тільки від кількості та розмірів імплантатів, тобто від механічної стабільності. Значення біології в лікуванні переломів без ускладнень підкреслює такий вислів “Кістка це жива тканина, і тільки живу тканину можна лікувати”.