93.Інституціоналізація політичних партій у конституційному праві

Як організації, що виконують у суспільстві низку функцій зі здійснення публічної (політичної) влади, партії є політичними інститутами. Водночас тією мірою, якою організація і діяль­ність партій регулюються нормами конституційного права, вони є його інститутами. Конституційно-правовий інститут політичних партій становить сукупність норм конституційного права, що ре­гулюють їх організацію і діяльність. Як уже зазначалось, правове врегулювання організації і діяльності політичних партій назива­ється їх інституціоналізацією. Унормування організації і діяльності політичних партій здій­снюється як державою через закріплення відповідних правових норм, так і самими партіями шляхом встановлення норм вну­трішньопартійного життя та міжпартійних відносин у статутних і програмних документах партій. Керівні органи партій — з'їзди, конференції, центральні комітети, політичні ради тощо прийма­ють програми, статути, інструкції та інші документи з питань організаційної структури і партійної діяльності. Встановлені в таких документах партійні норми не мають правового, тобто загальнообов'язкового, характеру, їх дія поширюється тільки на членів партій. Гарантією додержання внутрішньопартійних норм є різні засоби партійного примусу — стягнення, відмова у вису­ненні в кандидати, виключення з числа членів партії тощо, однак примусове виконання їх через суд неможливе. На відміну від внутрішньопартійних норм встановлені держа­вою правові норми поширюються на всі партії та усіх їх членів і є обов'язковими до виконання. Утворення, організація і діяльність політичних партій як суб'єктів політичних відносин регламенту­ються передусім нормами конституційного права. Тривалий час такі процеси перебували за межами конституційно-правового ре­гулювання. Політичні партії розглядалися державою як приватні організації, подібні різного роду громадським об'єднанням грома­дян. Діяльність таких організацій регламентувалася переважно нормами цивільного права. Становище змінилось, коли партії, спочатку доктринально, а згодом і конституційним правом, були визнані складовою політичної системи суспільства, суб'єктами по­літики. Організація і діяльність політичних партій стали об'єктом усе більш докладного конституційно-правового регулювання. Інституціоналізація політичних партій здійснюється за таки­ми основними напрямами: визначення функцій і завдань партій у політичному житті; регулювання умов і порядку утворення і ре­єстрації партій; формулювання вимог до організаційної побудови і порядку діяльності партій; визначення прав партій як суб'єктів виборчого процесу; регулювання фінансових аспектів діяльності партій; встановлення порядку припинення діяльності партій. Ступінь конституційно-правового регулювання організації і діяльності політичних партій та його характер неоднакові в різ­них країнах. У конституційному законодавстві держав з англосак­сонською моделлю правових систем політичним партіям приді­ляється порівняно мало уваги. У конституціях держав континен­тальної Європи, прийнятих після Другої світової війни і особливо в останні десятиліття, про політичні партії йдеться більш-менш докладно, причому в різних розділах. Перш за все в конституціях у тій чи тій формі закріплю­ється право громадян на об'єднання в політичні партії чи сво­бода об'єднань. Закріплюючи право на об'єднання чи свободу об'єднань, конституції зазвичай встановлюють і певні їх обме­ження. Зокрема, забороняється утворення політичних партій та інших об'єднань, цілі і діяльність яких суперечать конституції держави, партій, що пропагують насильство, розпалювання соці­альної, національної чи релігійної ворожнечі. Конституції нерід­ко забороняють членство водночас у кількох партіях, утворення партій на регіональній, етнічній, расовій, іноді — релігійній осно­ві, використання партіями релігійних гасел і символів. Заборона утворення політичних партій за регіональною ознакою має на меті запобігання регіоналізації країни, появи сепаратистських на­строїв і рухів. Забороняється також утворення таємних об'єднань і воєнізованих формувань. Характерною рисою конституцій багатьох держав є визначен­ня функцій партій у політичній системі суспільства, встановлення вимог щодо їх демократичної внутрішньої організації. При цьо­му наголошується, що партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, їх участі у здійсненні влади. Конституційні положення щодо політичних партій у деяких країнах конкретизуються у спеціальних законах про політич­ні партії, які охоплюють усі основні аспекти їх організації і ді­яльності. В інших країнах законодавчо регулюються лише окремі, по­літично найважливіші аспекти діяльності партій — участь у ви­борах, порядок фінансування тощо. Докладна законодавча регла­ментація організації і діяльності політичних партій характерна передусім для тих країн, в яких у минулому існували тоталітарні або авторитарні політичні режими з пануванням однієї партії.