
- •1. Особливості кп як галузі права. Конституційне та державне право.
- •2.Предмет і методи науки кп.
- •3. Система конституційного права
- •4.Суб'єкти та основні види конституційно-правових відносин.
- •5. Види джерел конституційного права.
- •6.Сутність і поняття конституції
- •7. Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
- •8.Класифікація конституцій.
- •1. За формою
- •2. За способом внесення змін і доповнень
- •3. За часом прийняття і тривалістю дії :
- •10. Основні способи прийняття конституцій
- •11 . Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
- •12.Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.
- •13. Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
- •14.Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
- •15. Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
- •16. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •17.Стадії виборчого процесу.
- •V. Висування і реєстрація кандидатів.
- •Vі. Передвиборна агітація.
- •Vііі. Підрахунок голосів і визначення результатів виборів.
- •18.Конституційні принципи демократії.
- •19. Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.
- •20.Конституційні засади духовного життя суспільства
- •21.Поняття і принципи конституційного статусу особи.
- •22.Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
- •23.Способи набуття громадянства.
- •25.Подвійне громадянство і без громадянство.
- •26.Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
- •27. Способи конституційного визначення обсягу прав і свобод особи.
- •28.Особисті права і свободи.
- •29.Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
- •30. Соціальні права і свободи особи
- •31.Політичні права і свободи особи.
- •33. Конституційні обов`язки особи
- •34. Види гарантій конституційних прав і свобод.
- •35. Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
- •36.Особливості основних форм державного правління.
- •37.Монархія як форма державного правління та її різновиди.
- •38.Парламентарна республіка як форма державного правління.
- •39.Президентська республіка як форма державного правління.
- •40.Змішана республіканська форма державного правління.
- •41. Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
- •42. Зв'язок форми правління і особливостей поділу державної влади.
- •43.Основні форми державного устрою.
- •44. Унітаризм як форма державного устрою.
- •45.Федералізм як форма державного устрою.
- •46. Способи конституційного розмежування компетенції федерації та її суб'єктів
- •48. Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
- •49.Особливості різних типів політичних режимів.
- •50.Державний режим та його різновиди.
- •51. Особливості конституційного статусу глав держави.
- •52. Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління
- •53. Основні системи престолонаслідування
- •54. Основні системи обрання та підстави припинення повноважень президента
- •55. Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці
- •57. Конституційний статус президента у республіці змішаного типу
- •58. Поняття парламенту та парламентаризму.
- •59.Порядок формування парламентів
- •60. Структура парламентів та їх палат
- •61.Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень
- •62. Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.
- •63. Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
- •64. Компетенція парламентів
- •65. Парламентський контроль за діяльністю уряду
- •66. Конституційні принципи правового статусу парламентарів
- •67. Парламентський індемнітет та імунітет
- •68. Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень
- •69. Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
- •70. Промульгація як стадія законодавчого процесу
- •71. Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи
- •72. Парламенти і бюджет.
- •73. Поняття виконавчої влади та її суб’єктів
- •74.Конституційний статус уряду
- •76. Структура урядів.
- •77. Політична відповідальність уряду
- •78. Компетенція урядів
- •79. Сутність і функції судової влади.
- •80. Система судової влади
- •81. Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
- •82. Конституційні принципи організації судової влади
- •83.Конституційні принципи функціонування судової влади
- •84. Поняття конституційного контролю та системи його органів
- •85.Основні моделі організації судового конституційного контролю
- •86.Повноваження органів судового конституційного контролю
- •87. Класифікація форм судового конституційного контролю
- •88. Поняття місцевого управління та самоврядування
- •89. Основні системи організації публічної влади на місцях
- •91.Сутність і функції політичних партії.
- •92. Основні типи сучасних партійних систем
- •93.Інституціоналізація політичних партій у конституційному праві
92. Основні типи сучасних партійних систем
Партійна система - сукупність діючих у країні політичних партій та відносин між ними, що складаються в боротьбі за державну владу та у процесі її здійснення. У країнах сучасного світу склалися різні П. с. Розрізняються вони залежно від кількості діючих у країні політичних партій, основних принципів їх взаємодії, за ідеологічною та іншими ознаками. Найпоширеніша у політології типологія П. с. передбачає їх поділ на одно-, дво- і багатопартійні. Ці три основні типи, своєю чергою, поділяються на інші типи П. с: однопартійну; з домінуючою партією; двопартійну; двох з половиною партій; двоблокову; поміркованого плюралізму; поляризованого плюралізму; атомізовану. У країнах, що розвиваються, іноді встановлюється система фіксованого законом числа партій. Така система зазвичай має тимчасовий, перехідний характер і створюється, щоб не допустити виникнення небажаних для правлячого режиму партій. Той чи той тип П. с. визначається не всіма наявними в країні політичними партіями, а тільки тими, що здійснюють реальний вплив на функціонування державних інститутів. Це передусім ті партії, що представлені в парламенті. Найпоширенішою в сучасному світі є П. с. поміркованого плюралізму, що характеризується представництвом у парламенті більш як двох політичних партій, жодна з яких не має більшості мандатів і не може самостійно сформувати уряд. Відповідно, за парламентарних форм правління уряд має коаліційний характер, а його стабільність залежить від міцності парламентської коаліції партій. П. с. відіграє велику роль у формуванні та функціонуванні парламенту, уряду, всієї політичної системи. Від типу П. с. значною мірою залежать стабільність та ефективність функціонування державних інститутів, тип політичного й державного режиму, механізм і ступінь розвитку демократії в країні. Стабільності та ефективності демократичного функціонування державних інститутів найбільшою мірою сприяють система з домінуючою партією і двопартійна система. Однопартійна система - тип партійної системи, що характеризується наявністю в країні тільки однієї політичної партії, яка реально впливає на здійснення державної влади. О. с. не заперечує наявності в країні кількох партій, але тільки за однією з них постійно закріплюється (юридично чи фактично) роль правлячої партії. Розрізняють власне і фактично О. с. Власне О. с. передбачає наявність у країні тільки однієї політичної партії, як це було, наприклад, в СРСР і є нині у В'єтнамі, КНДР, Лаосі, на Кубі. Фактично О. с. означає наявність у країні кількох партій, з тим що тільки одна з них є правлячою, визначає розвиток усього суспільного життя, регламентує діяльність інших партій. Сучасним прикладом фактично О. с. є партійна система КНР, де за наявності дев'яти політичних партій тільки одна з них — комуністична — є неподільно правлячою, інші партії беззастережно визнають її керівництво. Крім тоталітарних, О. с. є характерними і для жорстких авторитарних режимів, за яких тільки одна партія є правлячою і немає міжпартійного суперництва в боротьбі за державну владу. О. с. є запереченням демократичних засад суспільного життя, тому що позбавляє громадян права вибору між представленими партіями різними варіантами розвитку суспільства та вирішення суспільних проблем. Водночас О. с. забезпечує політичну стабільність у суспільстві, унеможливлює коаліційні та урядові кризи. Система з домінуючою партією - тип партійної системи, що характеризується тривалим переважанням у парламенті однієї політичної партії, яка за результатами виборів отримує більшість парламентських місць і формує уряд. Крім відносно довготривалого переважання однієї партії над іншими, характерні також відсутність урядових коаліцій та наявність малоефективної опозиції тих партій, що не беруть участі у формуванні уряду. є результатом згоди більшості виборців щодо здійснюваного партією курсу, то таку систему називають іще системою партій національної згоди. Двопартійна система - партійна система, в якій визначальну роль відіграють дві основні політичні партії, що, перемагаючи на виборах, змінюють одна одну при владі. Система двох з половиною партій — тип партійної системи, за якого одна з двох основних, представлених у парламенті, політичних партій формує уряд у коаліції з невеликою за кількістю парламентських мандатів партією. Жодна з двох основних партій не має абсолютної більшості парламентських мандатів. Третя партія, примикаючи до однієї з двох основних, забезпечує їй парламентську більшість і право формування уряду, тоді як інша основна партія стає опозиційною. Є модифікованою двопартійною системою. Однією з її особливостей є значна вага у політиці невеликої партії. У тому чи тому варіанті діє, зокрема, у ФРН та Австрії. Інша назва такої партійної системи — «трипартійна система». Система поляризованого плюралізму – тип партійної системи, що характеризується представництвом у парламенті п'яти-шести і більше партій, між якими відбувається гостре політичне та ідеологічне протистояння. Входять позасистемні партії, тобто такі, які виступають проти наявної соціально-економічної і політичної системи. За наявності в країні багатьох маловпливових партій на час виборів вони утворюють виборчі блоки, а в самому парламенті — урядові коаліції. За такої системи уряд формується партіями центру, а його стабільність та ефективність функціонування залежать від міцності центристських коаліцій. Притаманна здебільшого перехідним суспільствам, особливо постсоціалістичним, де відбувається протистояння політичних сил, що виступають прихильниками минулого чи нового суспільно-політичного устрою. Системою поляризованого плюралізму є нинішня партійна система України. Система поміркованого плюралізму - тип партійної системи, що характеризується представництвом у парламенті трьох—п'яти партій, жодна з яких не має більшості мандатів і не може самостійно сформувати уряд. Партії перебувають на поміркованих політичних позиціях, немає позасистемної парламентської опозиції, тобто таких партій, які виступають проти наявної соціально-економічної і політичної системи. Залежно від розподілу парламентських мандатів між партіями уряд формується однією партією або, що буває найчастіше, коаліцією партій. Урядові коаліції можуть бути як стабільними, так і нестабільними, від чого залежить стабільність уряду. Характерним прикладом стабільних коаліцій є Швейцарія, а нестабільних — Бельгія, Італія, Нідерланди, Фінляндія. Атомізована система — тип партійної системи, що характеризується наявністю в країні багатьох політичних партій, які не мають значного впливу. За А. п. с. уряд формується або на основі широкої коаліції партій, або взагалі на позапартійній основі. Є найменш ефективною щодо забезпечення стабільності уряду. Характерна для перехідних суспільств. З часом еволюціонує до партійної системи поляризованого плюралізму.