87. Класифікація форм судового конституційного контролю

Невід’ємною складовою конституційно-правової системи кожної країни є конституційний контроль. Конституційний контроль — це перевірка на відповідальність конституції актів і дій органів публічної влади, а також громадських об'єднань, що здійснюють публічні функції або утворені для участі у здійсненні публічної влади. Об'єктами конституційного контролю можуть бути зміни і доповнення до конституції, конституційні, органічні і звичайні закони, міжнародні договори, регламенти палат парламенту, акти глави держави, уряду та інших органів виконавчої влади, акти ор­ганів місцевого самоврядування, громадських об'єднань. До повно­важень органів судового конституційного контролю входить також тлумачення конституції і законів. У разі конституційного закрі­плення принципу пріоритету міжнародного права над національ­ним законодавством конституційний контроль охоплює також пе­ревірку відповідності національних нормативно-правових актів міжнародним договорам, учасником яких є держава.

Багатоманітні форми судового конституційного контролю класифікуються за різними підставами. За часом здійснення конституційний контроль може бути попереднім і наступним. Попередній конституційний контроль здійснюється щодо при­йнятих парламентом але не промульгованих главою держави за­конів. Наступний конституційний контроль здійснюється щодо чинних законів. У країнах, де суб'єктами судового конституційно­го контролю є суди загальної юрисдикції, здійснюється лише на­ступний конституційний контроль.

За формою конституційний контроль може бути абстрак­тним і конкретним. Абстрактний конституційний контр­оль здійснюється спеціальним судовим або квазісудовим орга­ном (конституційним судом, конституційною радою) з ініціативи уповноваженого суб'єкта безвідносно до якої-небудь конкретної справи. Конкретний, або інцидентний, конституційний контр­оль зазвичай здійснюється судами загальної юрисдикції тільки у зв'язку з якою-небудь конкретною судовою справою (інциден­том). Конкретний контроль можуть здійснювати і конституційні суди. Розглядаючи цивільну або кримінальну справу, суд загаль­ної юрисдикції може дійти висновку про неконституційність зако­ну, що ним застосовується, і звернутись за відповідним висновком до конституційного суду. Конкретний контроль конституційний суд може здійснювати також за наявності інституту конституцій­ної скарги.

За обов'язковістю проведення розрізняють обов'язковий і факультативний конституційний контроль. Обов'язковий кон­ституційний контроль здійснюється уповноваженим органом на основі приписів конституції і законів незалежно від волевиявлен­ня якого-небудь іншого органу чи посадової особи. Обов'язковому конституційному контролю зазвичай підлягають проекти змін і доповнень конституції. Факультативний конституційний контроль здійснюється тільки з ініціативи тих, хто наділений правом звернення до органу судового конституційного контролю. Така форма контролю є найпоширенішою.

За правовими наслідками конституційний контроль може бути консультативним і ухвальним. Рішення, прийняте в порядку кон­сультативного конституційного контролю, не має юридичної сили — воно нікого не зобов'язує. Рішення, прийняте в порядку ухвального конституційного контролю, є обов'язковим. Судовий конституційний контроль зазвичай є ухвальним.

За змістом конституційний контроль буває формальним і ма­теріальним. За формального конституційного контролю пере­віряється дотримання процедурних правил, встановлених для прийняття чи видання правового акта, тобто з'ясовується: чи входило видання акта до компетенції органу, який його видав; чи дотримані процедурні вимоги при виданні акта; чи виданий акт у відповідній формі. Матеріальний конституційний контроль здійснюється щодо змісту акта і означає перевірку його на відпо­відність конституції.