
- •1. Особливості кп як галузі права. Конституційне та державне право.
- •2.Предмет і методи науки кп.
- •3. Система конституційного права
- •4.Суб'єкти та основні види конституційно-правових відносин.
- •5. Види джерел конституційного права.
- •6.Сутність і поняття конституції
- •7. Спільні риси конституцій та особливості їх прояву в різних країнах.
- •8.Класифікація конституцій.
- •1. За формою
- •2. За способом внесення змін і доповнень
- •3. За часом прийняття і тривалістю дії :
- •10. Основні способи прийняття конституцій
- •11 . Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.
- •12.Суверенітет як принцип конституційної теорії та практики.
- •13. Конституційно-правові засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету.
- •14.Референдум як засіб прямої демократії та його різновиди.
- •15. Вибори як форма реалізації народного суверенітету.
- •16. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •17.Стадії виборчого процесу.
- •V. Висування і реєстрація кандидатів.
- •Vі. Передвиборна агітація.
- •Vііі. Підрахунок голосів і визначення результатів виборів.
- •18.Конституційні принципи демократії.
- •19. Економічні і соціальні відносини як суб’єкти конституційного регулювання.
- •20.Конституційні засади духовного життя суспільства
- •21.Поняття і принципи конституційного статусу особи.
- •22.Сутність громадянства. Громадянство і підданство.
- •23.Способи набуття громадянства.
- •25.Подвійне громадянство і без громадянство.
- •26.Конституційні права і свободи особи та їх класифікація.
- •27. Способи конституційного визначення обсягу прав і свобод особи.
- •28.Особисті права і свободи.
- •29.Економічні та соціально-економічні права і свободи особи.
- •30. Соціальні права і свободи особи
- •31.Політичні права і свободи особи.
- •33. Конституційні обов`язки особи
- •34. Види гарантій конституційних прав і свобод.
- •35. Поняття форми держави та його використання у конституційному праві.
- •36.Особливості основних форм державного правління.
- •37.Монархія як форма державного правління та її різновиди.
- •38.Парламентарна республіка як форма державного правління.
- •39.Президентська республіка як форма державного правління.
- •40.Змішана республіканська форма державного правління.
- •41. Поняття суперпрез, монократичної, та ряд респ
- •42. Зв'язок форми правління і особливостей поділу державної влади.
- •43.Основні форми державного устрою.
- •44. Унітаризм як форма державного устрою.
- •45.Федералізм як форма державного устрою.
- •46. Способи конституційного розмежування компетенції федерації та її суб'єктів
- •48. Політичний режим як форма держави та його основні ознаки.
- •49.Особливості різних типів політичних режимів.
- •50.Державний режим та його різновиди.
- •51. Особливості конституційного статусу глав держави.
- •52. Конституційний статус глави держави у країнах з монархічною формою правління
- •53. Основні системи престолонаслідування
- •54. Основні системи обрання та підстави припинення повноважень президента
- •55. Особливості конституційного статусу президента в парламентарній республіці
- •57. Конституційний статус президента у республіці змішаного типу
- •58. Поняття парламенту та парламентаризму.
- •59.Порядок формування парламентів
- •60. Структура парламентів та їх палат
- •61.Назва парламентів, їх кількісний склад та строки повноважень
- •62. Комісії ( комітети) як елементи структури парламентів.
- •63. Парламентські фракції, їх формування та внутрішня організація.
- •64. Компетенція парламентів
- •65. Парламентський контроль за діяльністю уряду
- •66. Конституційні принципи правового статусу парламентарів
- •67. Парламентський індемнітет та імунітет
- •68. Права та обов’язки депутата парламенту і підстави припинення його повноважень
- •69. Основні стадії законодавчого процесу в парламенті.
- •70. Промульгація як стадія законодавчого процесу
- •71. Особливості Законодавчого процесу в умовах двопалатної системи
- •72. Парламенти і бюджет.
- •73. Поняття виконавчої влади та її суб’єктів
- •74.Конституційний статус уряду
- •76. Структура урядів.
- •77. Політична відповідальність уряду
- •78. Компетенція урядів
- •79. Сутність і функції судової влади.
- •80. Система судової влади
- •81. Формування суддівського корпусу та конституційні принципи статусу суддів.
- •82. Конституційні принципи організації судової влади
- •83.Конституційні принципи функціонування судової влади
- •84. Поняття конституційного контролю та системи його органів
- •85.Основні моделі організації судового конституційного контролю
- •86.Повноваження органів судового конституційного контролю
- •87. Класифікація форм судового конституційного контролю
- •88. Поняття місцевого управління та самоврядування
- •89. Основні системи організації публічної влади на місцях
- •91.Сутність і функції політичних партії.
- •92. Основні типи сучасних партійних систем
- •93.Інституціоналізація політичних партій у конституційному праві
82. Конституційні принципи організації судової влади
До основних принципів організації судової влади (судоустрою), крім тих, що
стосуються побудови судової системи, належать: здійснення правосуддя виключно судами; здійснення правосуддя тільки законно встановленими судами; поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі; безпосередня участь народу у здійсненні правосуддя; право на судовий захист; незалежність і недоторканність суддів. Здійснення правосуддя виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Кожний суд розглядає і вирішує судові справи у межах встановленої законом його юрисдикції, що поширюється на визначені категорії справ і певну територію. Жодний інший державний орган чи орган місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть вирішувати такі справи.
Здійснення правосуддя тільки законно встановленими судами означає, що розгляд і вирішення судових справ здійснюється тільки тими судами, які встановлені конституцією і законами, не допускається утворення надзвичайних та особливих судів, які могли б діяти поза встановленою законом процедурою.
Правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Вони реалізуються через покладення на їх учасників суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що встановлюються і охороняються державою. Виникають правові відносини за настання передбачених законом юридичних фактів — правопорушення, договору, події тощо. За галузевою належністю норм правові відносини можуть бути конституційно-правовими, цивільно-правовими, кримінально-правовими, адміністративно-правовими, господарсько-правовими тощо. Відповідно, конституційний принцип поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі означає, що будь-які правові конфлікти між суб'єктами правових відносин можуть бути об'єктом розгляду і вирішення тим судом, до підсудності якого відповідна судова справа віднесена процесуальним законом.
Безпосередня участь народу у здійсненні правосуддя відбувається через народних засідателів і присяжних. Народний засідатель — це представник населення, який на рівних правах із суддею бере участь у судовому розгляді справи. На відміну від народних засідателів присяжні (присяжні засідателі) є представниками населення, які в кримінальній справі вирішують тільки питання винуватості чи невинуватості підсудного і, як правило, не беруть участі у встановленні міри покарання засудженому.
Присяжними визнаються громадяни, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя. Суд присяжних утворюється для розгляду по першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом. До списків присяжних включаються громадяни, які постійно проживають на території відповідної області тощо і відповідають встановленим законом вимогам. Список присяжних затверджується рішенням відповідної ради і публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.
Право на судовий захист — це право звертатися до суду за захистом своїх прав і законних інтересів. Згідно із законом усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня. Найважливішим принципом демократичної організації судової влади є самостійність судів і незалежність суддів. Він означає, що суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Однією з найважливіших гарантій незалежності суддів є їх недоторканність, яка полягає в тому, що суддя не може бути без згоди уповноваженого на те органу затриманий чи заарештований. Важливою гарантією самостійності судів і незалежності суддів є незмінюваність суддів, яка полягає у призначенні їх на посади безстроково.