73. Поняття виконавчої влади та її суб’єктів

За своєю сутністю виконавча влада є сукупністю повноважень з управлін­ня державними справами. Конституційно-правовий інститут виконавчої влади становить сукупність норм, що визначають систему і статус суб'єктів управління державними справами. Конституційне регулювання організації і функціону­вання виконавчої влади здійснюється у значно менших обсягах, аніж законодавчої влади. Основний обсяг правового регулювання відносин у сфері виконавчої влади здійснюється нормами адміні­стративного права. Конституції встановлюють передусім суб'єктів виконавчої влади. За загальним правилом суб'єктами виконавчої Влади є глава держави, уряд, центральні органи виконавчої влади ( міністерства, державні комітети), місцеві органи виконавчої влади ( адміністрації) . Сутність виконавчої влади зумовлює її особливості. Однією в найважливіших особливостей виконавчої влади є її централізація, що виявляється у підпорядкуванні одних органів іншим і концентрації владних функцій в руках глави уряду або глави держави. У законодавчій і судовій гілках державної влади відсут­нє підпорядкування одних органів іншим. У руках глави держави виконавча влада юридично і фактично зосереджується в абсо­лютній та дуалістичній монархіях і в президентській республі­ці. Конституції усіх президентських республік визначають пре­зидента як главу держави і главу виконавчої влади. За змішаної республіканської форми правління президент зазвичай не визна­ється конституцією главою виконавчої влади. Незалежно від кон­ституційних визначень за президентсько-парламентарного різ­новиду змішаної республіканської форми правління президент фактично очолює виконавчу владу. У країнах з парламентарними формами правління глава держави рідко визнається главою ви­конавчої влади. Попри конституційні визначення, за парламен­тарних форм правління реально виконавчу владу очолює глава уряду. Главі виконавчої влади підпорядковуються місцеві органи виконавчої влади, що діють в адміністративно-територіальних одиницях держави.

З централізацією пов'язана така особливість виконавчої вла­ди, як формування її органів шляхом призначення. Глава уряду як колегіального органу майже завжди призначається — главою держави, парламентом або спільно парламентом і главою держа­ви. Обрання глави уряду шляхом загальних виборів трапляється рідко. Члени уряду призначаються главою держави або парламентом (за відсутності альтернативних кандидатур обран­ня парламентом тих чи тих посадових осіб фактично є їх призна­ченням). Керівники місцевих органів виконавчої влади призна­чаються урядом або главою держави. Ще однією особливістю виконавчої влади є здійснення її на засадах поєднання єдиноначальності і колегіальності. Уряди є колегіальними органами виконавчої влади, центральні і місце­ві органи виконавчої влади діють на засадах єдиноначальності. Рішення уряду приймаються на його засіданнях усіма членами уряду. Єдиноначальність органу виконавчої влади означає, що владні повноваження органу здійснюються одноособово його ке­рівником — міністром, головою державного комітету, керівником іншого центрального органу, головою місцевої державної адміні­страції. Керівник персонально несе всю повноту відповідальності за результати роботи органу перед урядом і, за деяких форм дер­жавного правління, главою держави. Найважливішим органом виконавчої влади є уряд. Уряд — це вищий колегіальний орган виконавчої влади держави. На відміну від глави держави, який є одноособовим суб'єктом виконавчої вла­ди і може формально і реально, або тільки формально чи реально її очолювати, уряд за своєю внутрішньою структурою та принци­пами діяльності є колегіальним органом. Найпоширеніші назви урядів — «Рада Міністрів», «Кабінет Міністрів», «Державна Рада», «Федеральна Рада», «Адміністративна Рада» тощо — відбивають їх колегіальний характер. У багатьох країнах відповідний орган має назву «Уряд», у деяких — «Кабінет». Назва «Рада Міністрів» частіше використовується за парламентарних форм правління, а назва «Кабінет Міністрів» — при сильному главі держави (пре­зидентові чи монарху), який фактично уряд очолює. Кабінет, що об'єднує усіх міністрів, не є колегіальним органом, він не приймає рішень, а тільки їх обговорює. Рішення центральної виконавчої влади приймаються тільки президентом. У деяких президент­ських республіках конституції передбачають уряд як колегіаль­ний орган із власною компетенцією і окремою посадою прем'єр-міністра. У федеративних державах є центральний (федеральний) уряд і уряди суб'єктів федерації, які в межах конституційно ви­значної компетенції діють незалежно від центрального уряду. Глава держави — це конституційний орган і водночас вища посадова особа держави, яка вважається верховним представником держави і, як правило, носієм виконавчої влади. Міністерство – у більшості країн найважливіший центральний орган виконавчої влади, що входить до структури уряду й здійснює керівництво певною галуззю господарства або управління.